Справа № 703/1177/19

2/703/1186/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Пасацької Л.А.

секретаря судового засідання Покотиленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 22.03.2019 із вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що ТОВ «Велфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності та 27.02.2016 р. уклав з ОСОБА_1 договір позики №16455 в електронній формі. Згідно п.1.1., 1.3 цього Договору позикодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 1550 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 16 днів, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем, та сума позики в розмірі 1550,00 грн. позивачем була перерахована на зазначений відповідачем картковий рахунок, що свідчить про виконання належним чином позикодавцем умов цього договору.

Згідно п. 1.5. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: - 1.8 процента від суми позики, але не менше ніж 40 (сорок гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; - 1.8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.2 цього Договору; - 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідач після отримання грошових коштів в передбачені строки суму позики та проценти за користування не повернув, станом на 28.02.2019 ззагальний розмір його заборгованості становить 65 697,30 грн., з яких: 1550,00грн. - основний борг; 64147,30 грн. - заборгованість по відсоткам.

Просили позов задовольнити з наведених підстав, та стягнути понесені ними судові витрати по сплаті судового збору - 1921,00 грн.

Відповідач 11.06.2019 р. подав до суду відзив, позовні вимоги визнав частково в розмірі 2008,50 грн.. Зазначив, що через складні, непередбачені сімейні обставини, 27.02.2016 р. отримав від позивача грошові кошти у сумі 1550,00 грн., як позику на споживчі цілі, строком на 16 днів. Вказана сума грошей йому була потрібна для поїздки в зону бойових дій на Донбасі та був впевнений, що поверне вказану суму своєчасно, оскільки планував вступити в добровольчий батальйон для захисту Батьківщини і чув, що бійцям добровольчих батальйонів виплачують певні кошти, розмір яких був достатнім для повернення зазначеної суми позики. Був офіційно зарахований до лав Збройних Сил України лише 17.05.2016 р. та звільнений у запас 17.05.2019 р., весь період знаходився на території, де проводилась антитерористична операція.

Після отримання позики у розмірі 1550,00 грн. і до звільнення з лав Збройних Сил України не мав можливості спілкуватись з позивачем, оскільки звертався за позикою з чужого комп`ютера і після отримання грошей був позбавлений доступу до цього комп`ютера, втратив електронну адресу, телефон та назву зазначеного товариства.

Також зазначив, що договір позики не підписував, з його умовами не ознайомлювався, побачив вперше після отримання документів із суду, до якого був прикладений договір позики №16455 від 27.02.2016 р. та Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН». Фактично позику отримав впродовж короткого проміжку часу, якого було недостатньо для ознайомлення з умовами та правилами отримання позики.

Під час його електронного звернення позивач не надав йому навіть можливості ознайомитись з Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Велфін», якими він обґрунтовує договір позики. Висновок позивача про те, що підписом у електронному зверненні відповідач засвідчив, що він ознайомлений та згодний з Правилами надання грошових коштів у вигляді позики товариством з обмеженою відповідальністю «Велфін», яких він ніколи не бачив і на яких він не вчиняв свій підпис, є нікчемним, оскільки ґрунтується на неналежних доказах.

Визнав позов частково в сумі 2008,50 грн. згідно розрахунків позивача за період до 17.05.2016 р., коли він не перебував в складі Збройних Сил України, і просив у задоволенні решти вимог відмовити.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання повторно не з`явився, поважність причин неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, із наведенням мотивів їх застосування.

За договором позики №16455 від 27.02.2016 р., укладеним між сторонами, ТОВ «Веллфін» надав, а ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 1550,00 грн. строком на 16 днів, згідно п.1.5 погоджено розмір процентів за користування: - 1,8% від суми позики за перший день її користування, але не менше ніж 40,00 грн.; - 1,8 % від суми позики щоденно, починаючи з другого дня; - 3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно (а.с. 23-27).

Згідно графіку розрахунків до договору, який є невід`ємною частиною до нього, датою погашення заборгованості визначено 14.03.2016 р., а за 16 днів користування грошовими коштами відповідач повинен був сплатити проценти в загальній сумі 458,5 грн., що разом із сумою позики - 1550 грн., складає заборгованість в розмірі 2008,50 грн., яка визнана відповідачем (а.с.26, зворот).

Відповідно до п.7.1. цього договору його невід`ємною частиною визначено Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» (а.с. 10-16).

Відповідно до положень ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Заперечення відповідача щодо не ознайомлення з Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» спростовуються матеріалами справи, зокрема електронною заявкою про отримання позики ОСОБА_1 , вчинення ним дій, направлених на укладання договору позики, у тому числі повідомлення персональних даних - паспортних відомостей, РНКОП, місця роботи, місця проживання, сімейного статусу, відомостей про номер карткового рахунку, а також визнання ним факту отримання позики та укладення договору.

При цьому суд наголошує, що умови Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості не застосовувались, а визначають лише порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, що відповідачем не оспорюється та визнається факт звернення до ТОВ «ВЕЛЛФІН» для отримання позики в розмірі 1550 грн., на умовах, які повинні були йому відомі та, на переконання суду, безумовно були відомі до отримання ним грошових коштів на зазначений і належний йому картковий рахунок, а тому його заперечення щодо необізнаності з Правилами є неспроможними.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Також відповідачем оформлено Заявку для отримання позики у розмірі 1550,00 грн. шляхом заповнення всіх полів Заявки, що підтверджується долученими до позовної заяви доказами - скріншотами. (а.с. 17-22).

Згідно повідомлення 27.02.2016 через систему прийому платежів «Platon» (ТОВ Платежі Онлайн) було проведено успішну видачу займу на сайті CREDIT.COM.UA (1550.00) на картк клієнта ОСОБА_1 (а.с.30)

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» (в редакції на час укладення договору) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5ст.11 Закону України «Про електронну комерцію`передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» перебувають в загальному доступі, оскільки опубліковані на сайті, і є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови його укладення, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

За таких обставин між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики від 27.02.2016 року №16455, відповідно до якого відповідач отримав 1550,00 грн. на строк 16 днів. Доказом підтвердження отримання коштів є особова картка позичальника ОСОБА_1 , повідомлення про видачу займу із зазначенням суми коштів, власника картки, коду авторизації, номеру транзакції в системі.

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного договору позики відсутні, відповідач вимоги про визнання їх такими протягом строку позовної давності не пред`являв, умови договору позивачем виконані належним чином, що безумовно створює певні обов`язки щодо повернення грошових коштів з нарахованими відсотками за їх користування відповідачем.

Згідно довідки щодо заборгованості за договором №16455 від 28.02.2019 року, наданої позивачем, розмір заборгованості відповідача по вказаному договору станом на 28 лютого 2019 року становить 1550,00 грн. основної суми позики, 64137,30 грн. заборгованості за процентами.

Положеннями ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

За ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов`язань по договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання не виконав, що не спростовано.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження виконання ним взятих на себе обов`язків щодо повернення отриманих грошових коштів та нарахованих відсотків, а тому його зобов`язання на час розгляду справи залишились невиконаними .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач надав належні і допустимі докази, що він офіційно був зарахований до лав Збройних Сил України 17.05.2016 р. та звільнений у запас 17.05.2019 р., і весь час перебував на території проведення антитерористичної операція (операція об`єднаних сил), що підтверджується відомостями у копії військового квитка ОСОБА_1 , трудової книжки, посвідченні УБД серія НОМЕР_1 , довідці ВЧ №А3085 про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції (а.с.61-66), а тому наявні підстави для застосування до нього положень ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей».

Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 цього Закону військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав та триває по теперішній час.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц.

За таких підстав суд вважає доведеним і таким, що грунтується на вимогах Закону, що відповідач з 17.05.2016 до 17.05.2019 р. звільнений від нарахування та сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У зв`язку з викладеним суд дійшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення позики в сумі 1550,00 грн. та нарахованих за період з 27.02.2016 до 16.05.2016 р. включно самостійно обрахованих судом відсотків, в тому числі за перші 16 днів користування кредитом - 458,50 грн., та за кожен день 3,8 % (1550,00/100*3.8=58,90 грн.) за користування позикою за період з 15.03.2016 р. по 16.05.2016 р. включно - 3710,70 грн. (63*58,90), і у задоволенні решти позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 207, 525-526, 611, 625, 627, 629, 631, 634, 638, 641, 644, 1046, 1049 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію» (в редакції на час укладення договору), ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», керуючись ст. ст. 12-13, 48, 51, 76 -79, 81, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» за договором №16455 від 27.02.2016 р. заборгованість за основним боргом - 1550 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за період з 27.02.2016 року по 16.05.2016 року включно в розмірі - 4169 грн. 20 коп., а також витрати по сплаті судового збору - 1921 грн. 00 коп, а всього стягнути суму 7640 (сім тисяч шістсот сорок) грн. 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, а матеріали справ надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017 р.). У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено та проголошено 17.07.2019 о 16.25 год.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», місце знаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398;

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2

Головуючий: Л. А. Пасацька