^{АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ}

Справа № 22ас -397/ 2006                                         Головуючий по 1-й інстанції

Дядечко І.І. Суддя-доповідач: Дорош А.І. УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 червня 2006 року                                                  м. Полтава

Колегія судців Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів  Макарчука М.А., Дряниці Ю.В.

при секретарі    Буряк С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1

на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 травня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Ніни Іванівни про визнання неправомірною бездіяльність та зобов"язання вчинити дію,

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 травня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Ніни Іванівни про визнання неправомірною бездіяльність та зобов"язання вчинити дію   відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить вищевказану постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його адміністративного позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права , зокрема поза увагою місцевого суду залишилося питання про невідповідність надісланої йому 30.01.2006 р. Секретаріатом Уповноваженого відповіді на скаргу від 14.11.2005 р. вимогам законодавства про звернення громадян в частині ою"єктивності і всебічності розгляду порушених у скарзі питань та забезпечення поновлення порушеного права; суд зробив помилковий висновок про відсутність неправомірної бездіяльності Уповноваженого, а також застосувавши буквальне тлумачення положень ЗУ "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"; при ухваленні постанови суд не дослідив відповідність оспорюваних ним положень виборчих законів нормам Коституції України та міжнародним договорам, як того вимагають приписи ст.ст. 8, 9 КАС України ; судом не розглянуто питання про зупинення провадження у справі у зв"язку зі зверненням до Верховного Суду України з клопотанням про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності оспорюваних ним виборчих законів.

У запереченні на апеляційну скаргу представник Уповноваженого з прав людини Таргулова І.Г. просить її залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки ухвалена на підставі ретельного дослідження матеріалів справи з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.200 ч. 1 КАС України суд апеляційної інстанцій  залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першоі інстанції, 09.11.2005р. ОСОБА_1 надіслав на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернення у вигляді скарги на неконституційні обмеження права військовослужбовців на вибори, яке отримане 15.11.2006 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення і це не заперечується представником відповідача. Дане звернення отримано безпосередньо Секретаріатом 02.12.2006 р.

30.01.2006 р. на адресу ОСОБА_1 була надіслана відповідь на його звернення, що свідчить про те, що воно було прийнято до розгляду Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Із змісту відповіді вбачається, що направлення до Конституційного Суду України подання Уповноваженого з прав людини з питання, яке вже було розглянуте Конституційним Судом України по суті і за яким винесене відповідне рішення, є недоцільним (а.с. 13).

За таких обставин, суд прийшов до вірного висновку, що в діях відповідача не вбачається неправомірної бездіяльності, тому у задоволенні цієї частини позову слід відмовити. Порушення відповідачем строків розгляду звернення ОСОБА_1 не є предметом даного адміністративного позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позову в частині зобов"язання відповідача відкрити провадження про порушення прав людини і громадянина, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини діє на підставі та у відповідності до норм ЗУ "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", а тому саме йому належить право приймати відповідне рішення за результатами звернення, звернення до Конституційного Суду України з відповідним поданням є правом а не обов"язком. Виходячи з цього, місцевий суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вище викладеного, колегія судців приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч. 1 п.1 , 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів.-

УХВАЛИЛА:

Алеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.