1Справа № 335/14423/18 2/335/718/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту воду і послуги водовідведення, за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

КП «Водоканал» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 (далі відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі відповідач 2) заборгованість за спожиту воду і послуги водовідведення у розмірі 17 739,30 грн. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі своєчасно не оплатили за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2005 року по 30.04.2017 року надані їм позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті чого утворилась заборгованість на суму 17 739,30 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідач 2 надав свої заперечення проти позову посилаючись на те, що перерахунок вартості послуг наданих за період з 01.10.2014 по 30.11.2015 мав бути розподілений по місяцях, а не доданий однією сумою у грудні 2015 року, розрахунок проведений на 3 осіб, хоча фактично зареєстровано було 2 особи, крім того просив застосувати строки позовної давності.

Представник позивача у відповіді на відзив (з урахуванням уточнень викладених в заяві від 14.06.2019) вказав, що через відсутність індивідуального засобу обліку води, відповідачам були здійснені нарахування за послуги водопостачання і водовідведення за період з 01.11.2005 року по 30.04.2017 року, за нормами затвердженими в установленому порядку, відповідно на двох осіб, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . При зміні програмного забезпечення в автоматичному режимі з жовтня 2014 року помилково внесена інформація про встановлення приладу обліку холодної води, фактично прилад обліку встановлений не був. Таким чином, з 01.10.2014 року по 30.11.2015 року нарахування за послуги водопостачання і водовідведення не проводились, вказані суми були донараховані в грудні 2015 року у розмірі 1596,18 грн. після виявлення вказаної помилки. 21.06.2017 року КП «Водоканал» зверталося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення з відповідача. Таким чином перебіг позовної давності було перервано. Відповідачі користувалися та продовжують користуватися послугами, які надаються КП «Водоканал», знали про свій обов`язок сплачувати за комунальні послуги та були обізнані про наявність боргу. Відповідачі не зверталися до підприємства з проханням (заявою) не надавати послугу з водопостачання та водовідведення. Такими діями відповідачі переривали перебіг позовної давності, просить відмовити відповідачам в застосуванні строків позовної давності з урахуванням переривання строку, та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року позов залишено без руху для усунення недоліків. Ухвалою суду від 11.01.2019 року позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено розгляд справи на 06.02.2019 року, судові засідання неодноразово відкладались через неявку учасників справи та неможливість розгляду справи на підставі наявних доказів, зокрема ухвалою суду від 26.03.2019 року відкладено розгляд справи та визнано обов`язковою особисту явку представника позивача та відповідачів.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач та відповідач 2 надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позивач позов підтримав, відповідач 2 позов не визнав. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи що відповідає положенню ч.3 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

КП «Водоканал» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою. Відповідно до п.2.2 Статуту КП «Водоканал», предметом діяльності підприємства є забезпечення безперебійного постачання питної води, забезпечення постачання технічної води, забезпечення водовідведення й очищення господарсько-побутових стоків (а.с.10).

Згідно розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення та бухгалтерської довідки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , заборгованість відповідача ОСОБА_1 за період з 01.11.2005 року по 30.04.2017 року становить 17 739,30 грн. (а.с.4-8).

Згідно відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 08.01.2019 року № 01-17/02/0044 місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 18.11.2004 року по теперішній час, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 14.12.2004 року по 20.02.2018 року (а.с.24).

У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст.ст.67,68 ЖК УРСР, наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Згідно із ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із договору найму жилого приміщення.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ч. 1ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частин 1-3 ст. 32 зазначеного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.

У зв`язку з відсутністю укладеного договору, позивачем здійснювався облік наданих відповідачам за місцем їх проживання, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права, тобто після виникнення права на захист.

Положеннями ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК). Згідно зі ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Як встановлено судом, договір про збільшення позовної давності між сторонами у письмовій формі не укладався, докази щодо укладання такого договору саме у письмовій формі позивачем суду не надано.

Строк внесення щомісячних платежів визначений Правилами не пізніше 20 числа наступного місяця. Отже право вважається порушеним з моменту недотримання споживачем строку оплати кожного чергового рахунку, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його оплати. Таким чином, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання споживачем кожного з цих зобов`язань.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі платежі за отримані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2005 року по 30.04.2017 року не вносили, а отже не виконували свої зобов`язання з оплати комунальних послуг. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 01.11.2005 року до 30.04.2017 року відповідачі не здійснили жодної сплати в рахунок погашення заборгованості за отримані послуги (а.с.4-7). Таким чином, суд приходить до переконання, що вже починаючи з 01.12.2005 року позивач мав можливість довідатися про порушення свого права і саме з цього часу для нього розпочався перебіг позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що КП «Водоканал» 21.06.2017 року звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 заборгованості по оплаті за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, яка утворилась в період з 01.10.2014 року по 30.04.2017 року. 09.10.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ від 10.07.2017 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Водоканал», заборгованість по оплаті за воду і послуги каналізації у розмірі 17 739,30 грн., та судовий збір у розмірі 800,00 грн. (а.с.19). Ухвалою суду від 25.05.2018 року задоволено заяву ОСОБА_2 про скасування вказаного судового наказу (а.с.16). Таким чином, перебіг позовної давності у зв`язку зі зверненням КП «Водоканал» у червні 2017 року із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із відповідачів заборгованості за надані послуги відповідно до частини другої статті 264 ЦК України був перерваний, так як було за вказаною заявою судом було видано судовий наказ.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Ураховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності стосовно заборгованості, яка виникла у період з 01.11.2005 року по 30.09.2015 року, суд приходить до переконання про можливість застосування при вирішені спору вимоги закону щодо строку позовної давності, але лише стосовно заборгованості, що виникла у період з 01.11.2005 року по 20.06.2014 включно та складає суму у розмірі 11 868,53 грн.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 11 868,53 грн., яка виникла у період з 01.11.2005 року по 30.06.2014 року включно, слід відмовити, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Поважних причин пропущення строків позовної давності матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позовні вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості, яка утворилася за період з 30.06.2014 року по 30.04.2017 року у сумі 5 870,77 грн. є обґрунтованим, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 583,12 грн. (1 762,00 грн. х 5 870,77 грн. / 17 739,30 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 223 ч. 4, 263-265, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.253, 254, 259, 509, 526, 530, 611 ЦК України, -

У Х В АЛ И В:

Позов Комунального підприємства «Водоканал», в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту воду і послуги водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (ЄДРПОУ 03327121, місце знаходження: вул. Святого Миколая, буд.61, м. Запоріжжя) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2014 року по 30.04.2017 розмірі 5 870 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 77 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 583 (п`ятсот вісімдесят три) грн. 12 коп. по 291,56 грн. з кожного відповідача.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Комунальне підприємство «Водоканал», ЄДРПОУ 03327121, місце знаходження: вул. Святого Миколая, буд.61, м. Запоріжжя.

Відповідач 1 - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 17 липня 2019 року.

Суддя В.М. Ходько