22-ц/804/1756/19

242/6544/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 242/6544/18

Номер провадження 22-ц/804/1756/19

16 липня 2019 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М..

за участю секретаря - Єфремової О.В.

сторони:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2019 року, у складі судді Черкова В.Г.

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2019 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду з підстав, визначених ч.10 ст.84 ЦПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду правонаступник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»- ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2019 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що залишаючи позов без розгляду з підстав визначених ч.10 ст.84 ЦПК України, суд не взяв до уваги, що такі докази надані суду у копіях до позовної заяви. Крім того, зазначає, що постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, судом не було враховано, що позивач на виконання ухвали про витребування доказів надав письмові пояснення про неможливість надати оригінал кредитного договору. У свою чергу, кредитний договір був складений у двох примірниках, один з яких позичальник отримав у день його підписання та має бути у відповідача, який мав би його надати до суду.

У свою чергу від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначає, що вважає заяву позивача щодо неможливості надати докази безпідставною. Зазначає, що підставою для витребування у позивача доказів стало те, що документи, які додані до позовної заяви, не завірені належним чином, їх зміст важко розібрати, а у позовній заяві не зазначено про наявність оригіналів документів. У свою чергу, обставин щодо укладання зазначеного кредитного договору вона не пам`ятає та примірник не отримувала. Вважає посилання позивача на неможливість прибути до суду таким, що не відповідає дійсності, адже місто Селидове знаходиться на підконтрольній Україні території та має транспортне сполучення з містом Києвом. Отже, з урахуванням наведеного вважає, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала суду такою, що підлягає залишенню без змін.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надали, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за їх відсутність.( а.с.213-221,233) )

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.09.2013 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R52150453449В, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 165780,00 грн. 22.06.2015 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами, відповідно до умов якого право вимоги за зазначеним вище кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Відповідач умови кредитного договору не виконала, внаслідок чого просив стягнути частину заборгованості за період з 13.12.2015 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 170146,35 грн. та судові витрати у розмірі 2552,20 грн.

Під час звернення до суду з позовом, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підтвердження обставин, на які він посилається, було надано такі письмові докази: копію кредитного договору від 13.09.2013 р., укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 № R52150453449В, графік повернення кредиту та сплату процентів, копію меморіального ордеру № 8262 від 13 вересня 2013 року про отримання ОСОБА_1 275 012 гривень, паспортні дані відповідача, копію договору відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами від 22 червня 2015 року, копію акту приймання-передачі документації, розрахунки заборгованості.(а.с.4-35)

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.02.2019 року заяву «Фінансова компанія «Прайм Альянс» про заміну позивача було задоволено. Замінено позивача по справі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс». ( а.с.72)

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27 березня 2019 року суд задовольнив клопотання відповідача ОСОБА_1 та зобов`язав ТОВ « ФК « Прайм Альянс» надати оригінал кредитного договору№ R52150453449В від 13.09.2013 року , оригінал графіку повернення кредиту та сплати процентів до кредитного договору.

Залишаючи позов без розгляду , суд першої інстанції виходив з того, що на день розгляду справи 24.04.2019 р. позивач не надав доказ, витребуваний судом. Підстави, на які посилається позивач щодо ненадання доказу для огляду в судовому засіданні, є безпідставними, оскільки транспортне сполучення між м.Селидове та м.Києвом не ускладено, доказів на підтвердження складності прибуття представника позивача у судове засідання та надання для огляду в судовому засіданні оригіналу кредитного договору також не надано.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до частини 1, 3,10 статті 84 ЦПК України(витребування доказів) учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 1,2,4,5,6 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, будь-яких зобов`язань по наданню виключно оригіналів доказів процесуальне законодавство не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одночасно з пред`явленням позову, що містить дату його складання 06 грудня 2018 року, надані копії документів, зокрема, і копію кредитного договору від 13.09.2013 р., укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 № R52150453449В, графік повернення кредиту та сплату процентів ( а.с. 4-12, 14).Пакет документів скріплений печаткою позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та підписаний уповноваженою особою , а саме директором Правником О.П. ( а.с.36)

Отже, суд не звернув увагу, що позивачем надано копії документів, завірених відповідно до ч.5 ст. 95 ЦПК України , та не дав цьому правової оцінки. У свою чергу, відповідно до ч.6 ст. 95 ЦПК України ,якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

За замістом даної норми залишення позову без розгляду можливе за обов`язкової сукупності наступних обставин: 1) витребування судом доказів, 2) неподання позивачем витребуваних судом доказів, 3) відсутність поважних причин неподання доказів, 4) необхідність (істотність) доказів для вирішення спору.

Залишаючи позов без розгляду з причин ненаданням позивачем поважності причин прибуття представника позивача у судове засідання та надання для огляду в судовому засідання оригіналу кредитного договору, суд не врахував наведених приписів процесуального закону, не взяв до уваги, що розгляд справи проводився судом в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін( а.с.132), тобто позивач не зобов`язувався судом прибути до судового засідання з оригіналами документів та не повідомлявся про час та місце розгляду справи, не надав оцінки факту, чи є необхідними (істотними) для вирішення спору витребувані судом інформація та докази, та при наявності копій оригіналів документів, не вирішив питання відповідно до ч.6 ст. 95 ЦПК України.

Згідно п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, судове рішення, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Що стосується вимоги апелянта про розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення про залишення позову без розгляду з підстав неподання позивачем витребуваних судом доказів, питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось.

Відповідно до п.4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відповідно до пп.б п.4.ч.1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, за змістом даних статей, апеляційний суд вирішує питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції за умови, що судом першої інстанції це питання вирішено, та якщо апеляційний суд не передає справу на новий розгляд.

У свою чергу, за змістом ч.1 ста. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки справа передається апеляційним судом для продовження судового розгляду до суду першої інстанції, судова колегія не вирішує у даному випадку питання щодо розподілу судових витрат, як такого, що є компетенцією суду першої інстанції в залежності від наслідків розгляду справи.

Керуючись ст .ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» задовольнити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 квітня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 липня 2019 року.

Головуючий Гаврилова Г.Л.

Судді Зайцева С.А.

Пономарьова О.М.