УХВАЛА

16 липня 2019 року

Київ

справа №824/251/19-а

адміністративне провадження №К/9901/19201/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О.А.,

суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №824/251/19-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду з позовом до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, у якому просила:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шешуряк В.Т., які полягають у винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 30.06.2017р. №52037561 та про стягнення витрат виконавчого провадження від 30.06.2017р. №52037561 на загальну суму 4766,42грн.;

- скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 30.06.2017р. №52037561 та про стягнення витрат виконавчого провадження від 30.06.2017р. №52037561 на загальну суму 4766,42грн.

Ухвалою від 11 березня 2019 року Чернівецький окружний адміністративний суд залишив без руху зазначену позовну заяву з підстав невідповідності до п.2 ч.5 ст.160 КАС України та пропуску строку звернення до суду, дійшовши висновку, що причини, зазначені позивачем в обґрунтування пропущення такого строку не є неповажними. Надав позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів із дня вручення копії цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 11 березня 2019 року позивачем 25 березня 2019 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. У вказаній заяві позивач зазначила, що про порушення своїх прав дізналася 26 грудня 2018 року. З 20 грудня 2018 року по 10 січня 2019 року позивач знаходилася в м.Чернівці, однак у неї були відсутні технічні можливості для вивчення матеріалів виконавчих проваджень, їх аналізу, перевірки, опрацювання тощо. Період часу з 11 січня 2019 року по 28 лютого 2019 року припадає на виконання функціональних обов`язків за займаної нею посадою по місцю працевлаштування та зайняття трудовою діяльністю в місті Києві. Крім того, в січні 2019 року її матері було проведено складне оперативне втручання та вона потребує постійного догляду та піклування по теперішній час.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 02 квітня 2019 року, яку залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, повернув зазначену позовну заяву позивачеві.

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а підстави, вказані ним у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнані судом неповажними.

Вважаючи зазначені судові рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №824/251/19-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та скасування постанов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді О. В. Калашнікова

В. М. Соколов