Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа №761/876/15-ц

провадження №61-9455св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року в складі суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Крижанівської Г. В., та касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Мозолевської Вікторії Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року в складі судді Притули Н. Г. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року в складі суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 30 липня 2007 року в сумі 129 602, 92 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 12 грудня 2014 року становить 2 036 152, 72 грн.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» зазначало, що 30 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту терміном до 30 липня 2017 року. У додатку №1 до вказаного договору визначено суму щомісячних платежів, які мають бути внесені в певну дату на погашення тіла кредиту. 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема за договором про надання споживчого кредиту від 30 липня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що з копії квитанції, яка надана до матеріалів справи, вбачається, що відповідачем здійснено останній платіж на погашення заборгованості 21 вересня 2010 року. Із розрахунку заборгованості, наданої представником відповідача, вбачається, що починаючи з 19 грудня 2011 року відповідач не сплачував заборгованість за кредитом.

Оскільки несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності по кожному з платежів, а банк, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості 30 грудня 2014 року, пропустив строк на звернення до суду із зазначеними вимогами, позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 369 075, 90 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позичальник допускав прострочення чергових платежів та сплачував щомісячні платежі в неповному розмірі, останній платіж на погашення заборгованості відповідачем внесено 21 вересня 2010 року. Оскільки умовами договору передбачено окремі зобов`язання з щомісячної сплати частини тіла кредиту та відсотків і встановлено самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, право кредитора є порушеним з моменту прострочення кожного чергового платежу. Тому початок перебігу позовної давності щодо кожного чергового платежу починається з моменту порушення строку його погашення.

Позивач звернувся до суду з позовом у січні 2015 року, тобто з пропуском позовної давності щодо заборгованості, яка виникла станом на січень 2012 року.

Оскільки позовна давність в частині вимог про стягнення заборгованості, яка мала бути сплачена позичальником до 30 липня 2017 року, позивачем не пропущена, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Таким чином, з позичальника на користь банку підлягає стягненню залишок заборгованості по тілу кредиту у розмірі 43 945,18 дол. США, та по відсоткам у розмірі 43 201,60 дол. США. З урахуванням заявлених позивачем вимог щодо стягнення суми заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 369 075, 50 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2010 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що на час звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 30 липня 2007 року сплив строк позовної давності щодо всіх вимог банку і в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

У листопаді 2016 року представник ПАТ «Дельта Банк» Мозолевська В. В. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що строк дії договору про надання споживчого кредиту від 30 липня 2007 року встановлено до 30 липня 2017 року, а тому ПАТ «Дельта Банк» не пропущено позовну давність.

У листопаді 2016 року ПАТ «Дельта Банк» направило заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в яких просило залишити її без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а 16 січня 2017 року - за касаційною скаргою представника ПАТ «Дельта Банк» Мозолевської В. В. у цій справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Оскільки рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року було скасоване рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року, зазначене рішення суду першої інстанції перегляду в касаційному порядку не підлягає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір №11191108000 про надання споживчого кредиту терміном до 30 липня 2017 року. В додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту було визначено суму щомісячних платежів, які повинні бути внесені в певну дату на погашення тіла кредиту.

Відповідно до пункту 1.3.1 договору, сторонами було визначено плату за кредит у вигляді процентної ставки у розмірі 13,2% річних протягом перших 30 календарних днів, після цього передбачена можливість перегляду ставки за домовленістю сторін. Строк сплати процентів встановлений відповідно до пункту 1.3.4 договору з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, в якому були нараховані проценти.

Пунктом 6.1 договору передбачено порядок та підстави дострокового повернення кредиту за вимогою банку.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 30 липня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 12 грудня 2014 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 65 122,88 дол. США, заборгованість зі сплати відсотків - 64 480,04 дол. США, з них прострочена заборгованість по тілу кредиту - 43 815, 92 дол. США, а по відсотках - 42 686, 73 дол. США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Апеляційний суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та відсотками, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Банк звернувся до суду з позовом у січні 2015 року, тобто з пропуском позовної давності щодо повернення заборгованості, яка виникла станом на січень 2012 року.

Разом з тим, позовна давність в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, яка мала бути сплачена позичальником до 30 липня 2017 року, не пропущена, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Колегія погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Представник ОСОБА_1 в суді першої інстанції заявив клопотання про застосування позовної давності.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.

Відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту від 30 липня 2007 року № 11191108000 та додатку № 1 до нього, відповідач зобов`язався виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та сплати процентів щомісячно, тому перебіг позовної давності для вимог про стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що банк звернувся до суду з позовом в січні 2015 року, дійшов правильного висновку про пропуск позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на січень 2012 року.

Оскільки позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2012 року по липень 2017 року банком не пропущена, з урахуванням невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування ним у визначеному судом розмірі з урахуванням розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ПАТ «Дельта Банк» Мозолевської В. В. залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Оскільки виконання оскаржуваного рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року було зупинене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року, у зв`язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.

Щодо судових витрат

Враховуючи те, що касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року та представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Мозолевської Вікторії Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов