ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №362/7985/15-а

адміністративне провадження №К/9901/20312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання дій незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2017 року, ухвалену у складі судді Кравченка Л. М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Шелест С. Б. (головуючий), Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними дій відповідача по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2015 ВП №48680221, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2015 ВП №48680221.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у державного виконавця не було правових підстав приймати оскаржувану постанову, оскільки виконавчий документ, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, пред`явлено до виконання з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірної постанови.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою головного державного виконавця відділу ДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 09.09.2015 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №6а-13/2010, виданим 28.07.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 38 133,79 грн.

5. Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 23 січня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

7. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем у спосіб та у межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження за виконавчим листом.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

9. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судове рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

10. У запереченнях на касаційну скаргу Міністерство оборони України вказує на правомірність прийняття рішень судів попередніх інстанцій.

V. Джерела права й акти їх застосування

11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв на час спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV).

13. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

14. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

15. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).

16. Відповідно до п. 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

17. Частиною другою статті 17 Закону № 606-XIV визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, у тому числі, такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами.

18. За змістом частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

19. Статтею 22 Закону № 606-XIV визначено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання.

19.1. Відповідно до частини першої вказаної статті виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

19.2. Строки виконання судових рішень встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

20. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

21. Частиною другою вказаної статті визначено, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

22. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

23. Статтею 47 Закону № 606-XIV наведено випадки, за яких виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу.

23.1. Зокрема, виконавчий документ повертається, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; (пункт 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).

24. Частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 727/1256/16-ц), аналізуючи положення статей 22, 23, 47 Закону № 606-XIV, дійшла висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

26. Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

VI. Висновок Верховного Суду

27. Як встановлено судами, 09.04.2014 Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі №6а-13/2010 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 38 133,79 грн. Стягувач: Міністерство оборони України. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання: 13.11.2014.

28. 26.05.2014 державним виконавцем ДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43466542 за вказаним виконавчим листом.

29 30.01.2015 державним виконавцем ДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП №43466542 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону № 606-XIV, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

30. У вказаній постанові державним виконавцем додатково було роз`яснено стягувачу про те, що повернення виконавчого документа з підстав передбачених ст. 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє права повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом строків встановлених статтею 22 цього Закону.

31. Тобто, виконавчий документ було повернуто у зв`язку з неможливістю його виконання, а тому, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, суди дійшли правильного висновку, що згідно з приписами частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV річний строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з дня повернення такого документа (30 січня 2015 року) і перебіг строку починається заново.

32. В подальшому, як свідчать обставини справи, 28.07.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі №6а-13/2010 було видано новий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 38 133,79 грн., у зв`язку з помилкою у ідентифікаційному коді боржника, допущеною у раніше виданому виконавчому листі.

33. Судами встановлено, що стягувач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження 07 вересня 2015 року, тобто, до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

34. На підставі вказаного виконавчого листа відповідачем прийнято оспорювану постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2015 ВП №48680221.

35. Враховуючи викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2015 року, оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився.

36. Отже, доводи заявника касаційної скарги про те, що звернення стягувача у вересні 2015 року відбулося поза межами строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання ґрунтуються на помилковому тлумаченні статей 22, 23 Закону № 606-XIV.

37. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

38. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2017 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 362/7985/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова