Постанова

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 289/1379/16-ц

провадження № 61-32840св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кочерівська сільська рада Радомишльського району Житомирської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року у складі судді Свінцицького Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Галацевич О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона з квітня 2005 року працювала на посаді директора Кочерівського будинку культури. Відповідно до розпорядження Кочерівського сільського голови Радомишльського району Житомирської області від 08 серпня 2016 року № 33-К її було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників будинку культури. Проте з таким розпорядженням про звільнення вона не погоджувалася та вважала, що її звільнення з посади директора будинку культури незаконне та безпідставне.

Вказувала на те, що про наступне вивільнення її персонально не попередили за два місяці, не врахували її переважне право на залишенні на роботі, не запропонували іншу роботу у цій же установі, у той час як у період скорочення у сільській раді була вакансія спеціаліста бухгалтерського обліку, не створили комісію з перевірки кадрів для з`ясування обставин переважного права залишення на роботі та інших обставин, вона як інвалід третьої групи загального захворювання не підпадає під скорочення.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: поновити її на роботі на посаді директора Кочерівського сільського будинку культури с. Кочерів Радомишльського району Житомирської області з 08 серпня 2016 року, стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано встановлений трудовим законодавством порядок вивільнення працівника за пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тому її вимоги є необґрунтованими.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначився із спірними правовідносинами та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

При цьому апеляційний суд відхилив доводи апеляційного скарги позивача, зокрема й щодо не попередження її про звільнення, не надання їй іншої роботи, а також про наявність у неї переважного права на залишення на посаді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно встановили необхідні для правильно вирішення справи обставин, не врахували що відповідач не виплатив їй заборгованості із заробітної плати, не надав передбаченої законом відпустки, звільнивши її із займаної посади.

Посилається на те, що відповідачем були порушені норми трудового законодавства щодо переважного права на залишення на роботі.

Доводи особи, яка подалазаперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року Кочерівська сільська рада Радомишльського району Житомирської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що доводи скарги є безпідставними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, за наслідком повного та всебічного розгляду справи, оскільки процедура звільнення позивача із роботи порушена не була.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі,організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Встановивши, що при звільненні ОСОБА_1 Кочерівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області були дотримані усі вказані вище норми трудового законодавства, а саме те, що: посада, яку займала позивач, дійсно була скорочена; її було попереджено про наступне вивільнення більш ніж за два місяці, проте вона відмовилася від підпису на такому попередженні, що підтверджено відповідним актом та підписами свідків; відповідач не мав можливості перевести працівника за її згоди на іншу роботу, оскільки були скорочені усі посади Кочерівського будинку культури, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог останньої та правильно відмовив у задоволенні її позову.

При цьому, районний суд правильно вказав, що за відсутності у штаті будинку культури інших працівники та вакантних посад, переважне право позивача на залишення на роботі порушено не було, оскільки фактично не було відносно кого визначати переваги, передбачені положеннями статті 42 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач не виплатив їй заборгованості із заробітної плати, не надав передбаченої законом відпустки, звільнивши її із займаної посади, не заслуговують на увагу, оскільки вона не заявляла у суді першої інстанції відповідних вимог та вони не були предметом судового розгляду.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах трудового законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк