Єдиний унікальний номер 225/3708/19

Номер провадження 11-сс/804/483/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в м. Бахмут в складі:

головуючого Смірнової В.В.

суддів Круподері Д.О., Залізняк Р.М.,

секретаря Ільяшенко С.О.,

прокурора Самедова Е.Х. огли

захисника Бойко М.Г.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Донецького апеляційного суду у місті Бахмут судове провадження за апеляційною скаргою захисника Бойко М.Г. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дзержинського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року, якою стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новгородське м. Торецьк Донецької області, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, із середньою-спеціальною освітою, військовослужбовця військової частині А3488, який проходив службу на посаді старшого навідника 4 гармати 2 гаубичного артилерійського взводу гаубичної артилерійської батареї роти, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні СВ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 12019050220000693 від 17.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

ОСОБА_1 органом досудового розслідування підозрюється в тому, що наказом командира військової частини А3488 від 7 червня 2018 року №182 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника 4 гармати 2 гаубичного артилерійського взводу гаубичної артилерійської батареї військової частини А3488.

Проходячи військову службу у вищевказаній посаді, старший солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. 17 червня 2019 року приблизно о 18 годині 10 хвилин старший солдат ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: Донецька область, смт. Північне, вул. Дружби, 24, на фоні раптово виниклого злочинного наміру на вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, у зв`язку з невдоволенням поведінкою продавця вказаного магазину ОСОБА_2 , яка відмовилась надавати останньому спиртне, оскільки останній був у військовій формі одягу, реалізуючи задумане, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, знаходячись в приміщенні магазину, прагнучі показати своє явне нехтування до існуючих у суспільстві правил поведінки та норм моралі, проявляючи особливу зухвалість, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, демонструючи свою явну перевагу над громадянкою ОСОБА_3 , із застосуванням вогнепальної зброї - 7,62 мм автомат АКМС-74, серії НОМЕР_1 , 1963 року випуску, безпідставно спрямував вказаний автомат, у бік продавця, чим створив реальну небезпеку для життя і здоров`я та змусив надати йому спритні напої та вийшов з приміщення магазину.

Продовжуючи показувати своє явне нехтування до існуючих у суспільстві правил поведінки та норм моралі, проявляючи особливу зухвалість, знаходячись біля вищевказаного магазину, ОСОБА_1 здійснив декілька пострілів із вищевказаної зброї у гору, чим було порушено громадський порядок біля суспільного місця громадян - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » смт. Північне, вул. Дружби, 24, Донецької області, та припинена робота цього магазину.

Відповідно до ст. 208 КПК України ОСОБА_1 був затриманий 18 червня 2019  року о 16 годині 30 хвилин.

19 червня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та вручено копію повідомлення про підозру і пам`ятку з процесуальними правами та обов`язками підозрюваного.

В апеляційній скарзі захисник Бойко М.Г. просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Заслухавши доповідача, захисника і підозрюваного, які прохали задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав судове рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу захисника Бойко М.Г. такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 N 4 взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

В матеріалах судової справи містяться матеріали щодо обґрунтованості підозри саме у вчиненні вказаного злочину.

Крім того, колегія суддів бере до уваги і тлумачення поняття, «обґрунтованості підозри», надане Європейським судом з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей про Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 р. Так, суд зазначив, що стосується ступеня «підозри», то суд перш за все хоче відмітити, що як вказано в його рішенні по справі Броуган та ін.., «стаття 5 п.1 «С» не передбачає, що слідчі органи повинні мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення або в момент – арешту, або в період тримання під вартою. Метою допиту під час затримання є подальше просування кримінального переслідування шляхом підтвердження, або усунення конкретної підозри, яка обґрунтовує арешт: факти, які викликали підозру ще не досягли того рівня, який є необхідним для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, яке відбувається на наступній стадії кримінального процесу.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання на строк від 3 до 7 років позбавлення волі, не працює, не одружений, неповнолітніх дітей або інших працездатних осіб не утриманні не має, раніше не судимий, за місцем служби характеризується негативно.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вказуючи про наявність ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вірно посилався на ту обставину, що підозрюваний звільнений з лав Збройних сил України, що дає йому законні підстави не перебувати на території військової частини та він зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, міцність соціальних зв`язків підозрюваного за місцем мешкання не є такою, яка здатна виключити ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду під загрозою притягнення до кримінальної відповідальності.

При визначенні наявності чи відсутності зазначеного ризику, слідчий суддя прийняв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, в п. 36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 р. ЄСПЛ зазначає, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Разом з тим, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а саме позбавлення волі на строк від 3 до 7 років,  існування зазначених соціальних зв`язків підозрюваного не може виключити ризик переховування останнього від органів досудового розслідування та суду під загрозою притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого відбуття покарання. Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності існування ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вірно звернув увагу на показання свідка ОСОБА_4 відображені в протоколі допиту від 18.06.2019 р., який зазначив, що після здійснення пострілів біля магазину "Каскад" підозрюваний почав збирати гільзи, які пізніше були виявлені в кишенях підозрюваного.

Зазначені дії підозрюваного свідчать про намагання останнього приховати сліди вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, слідчий суддя вірно прийшов до висновку, що існує ризик, що дає достатні підстави вважати, що у разі незастосування запобіжного заходу підозрюваним можуть бути вчинені дії передбачені п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на даний час ще не відшукані всі речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та підозрюваним раніше вчинялись дії спрямовані на приховування таких речей.

Щодо наявності існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно зазначав, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, покарання за яке передбачене виключно у виді позбавлення волі від 3 до 7 років. Цей фактор може викликати у останнього негативну правову поведінку, та з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, оскільки особи, місце мешкання свідків та місця роботи деяких з них відомі підозрюваному. Всі свідки, що на даний момент допитані у кримінальному провадженні проживають у населеному пункті, що розташований на відстані приблизно 10 кілометрів від місця мешкання підозрюваного. Сам підозрюваний хоча й не заперечує на даному етапі кримінального провадження причетність до вчинення кримінального правопорушення, показань щодо вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України не надав, посилаючись на те, що він не пам`ятає своїх дій та відмовився від участі від проведення слідчих експериментів за участі свідків.

З огляду на наведене, слідчий суддя вірно прийшов до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи особу підозрюваного, обставини за яких вчинено злочин, в якому його підозрюють, наслідки, що настали, існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя правильно вважав, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, так як жоден більш м`який запобіжний захід, на вказаній стадії досудового розслідування, не здатний запобігти ризику, встановленому в судовому засіданні та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, вірно вважав можливим не визначати розмір застави з огляду на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, що поєднаний із погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я людини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Бойко М.Г. - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року, про обрання щодо ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді