Справа № 446/1280/16-ц                                Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 22-ц/811/1416/19                        Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       16 липня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О.,

за секретаря: Куцика І.Б.,

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Гобечії І.Т.,

Панасюк К.П., її представника - адвоката Савчука О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року, постановлене в складі головуючого - судді Самсіна М.Л.,

В С Т А Н О В И В:

       Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Великосілківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5 . Після смерті матері залишилось спадкове майно, а саме: земельна ділянка, площею 2,1386 га, яка складається із двох земельних ділянок: № НОМЕР_1 , площею 1,9063 га кадастровий № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , площею 0,2323 га, кадастровий № НОМЕР_4 , які розташовані на території Великосілківської сільської ради, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належали ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 . Рідний брат ОСОБА_7 своєю заявою відмовився від прийняття спадщини на її користь. Звернувшись із заявою до приватного нотаріуса Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу про прийняття спадщини, отримала відмову, так як було втрачено оригінал Державного акта серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку. Просила суд постановити рішення, яким визнати, що Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 , загальною площею 2,1386 га, яка складається із двох земельних ділянок № НОМЕР_1 , площею 1,9063 га кадастровий № НОМЕР_2  та № НОМЕР_3 , площею 0,2323 га кадастровий № НОМЕР_4 , які розташовані на території Великосілківської сільської ради цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виданий на ім`я  ОСОБА_8 належить  ОСОБА_9 . Також просила визнати за неюправо власності на вищезгадану земельну ділянку.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року позов  ОСОБА_3 задоволено.

Визнано, що Державний акт про право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,1386 га, яка складається із двох земельних ділянок № НОМЕР_1 , площею 1,9063 га кадастровий № НОМЕР_2 та №2, площею 0,2323 га кадастровий № НОМЕР_4 , які розташовані на території Великосілківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акта серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження голови Кам`янка-Бузької райдержадміністрації від 27.10.2004 року № 382 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:453:01103 та виданий Кам`янка-Бузьким районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_8 належить ОСОБА_9 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Горпин, Кам`янка-Бузького району Львівської області, податковий номер НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування на земельну ділянку, загальною площею 2,1386 га, яка складається із земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 1,9063 га кадастровий № НОМЕР_2 , земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,2323 га кадастровий № НОМЕР_4 , які розташовані на території Великосілківської сільської ради та передані у власність ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належали ОСОБА_9 на підставі Державного акта серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження голови Кам`янка-Бузької райдержадміністрації від 27.10.2004 року № 382 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:05:453:01103 та виданий Кам`янка-Бузьким районним відділом земельних ресурсів.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року оскаржив ОСОБА_10 .

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_11 посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним. Зазначає, що не був залучений до участі у розгляді справи. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 , місце смерті – с. Нова Лодина Кам`янка-Бузького району Львівської області. Мати проживала за адресою АДРЕСА_1 ) з 25.10.1977 року по 01.02.2005 рік та з 27.09.2013 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується відмітками у будинковій книзі та довідкою виконкому Великосілківської сільської ради. Апелянт зазначає, що від самого народження і по теперішній час зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , а тому вважає, що оскільки він проживав на день смерті із спадкодавцем та не відмовився від спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він є таким, що прийняв спадщину, в тому числі земельну ділянку. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги виключно заяви про відмову від спадщини від 26.05.2016 р. Посилається на постанови Верховного Суду у справах №686/18725/15-ц, №555/638/17, в яких судом висловлено позицію стосовно відсутності юридичних наслідків заяви про відмову від спадщини, поданої після спливу строку встановленого для її подання. Вважає, що суд першої інстанції не лише не залучив його та брата, як спадкоємців першої черги спадкування до участі у справі, а всупереч приписів чинного законодавства прийняв незаконне рішення із врахуванням їх заяв про відмову від спадщини, поданих поза межами строку, передбаченого для їх подання. Звертає увагу на те, що сільська рада, яка була відповідачем по справі, приховала від суду факт анулювання ще 21.07.2016 року його заяви про відмову від спадщини та заяви його брата. Наголошує, що на момент смерті, мати проживала в АДРЕСА_1 . Його сестра ОСОБА_3 ніколи не була зареєстрована за цією адресою, із заявою про прийняття спадщини в сільську раду не зверталась, що стверджується відповіддю Великосілківської сільської ради №130 від 22.03.2018 року, а тому вона немає жодних прав щодо спадкового майна. Оскільки він прийняв спадщину після смерті матері, визнання за позивачем права власності на земельну ділянку порушує його право володіння та користування спадковим майном. Крім того, в апеляційній скарзі посилається на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», в якому зазначено, що спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності – відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.

Просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_3  права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, загальною площею 2,1386 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_9 на підставі Державного акта серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні представник  ОСОБА_1  - адвокат Гобечія І.Т. вимоги апеляційної скарги підтримав, посилаючись на доводи, які аналогічні доводам  апеляційної скарги та просив рішення суду в частині визнання за  ОСОБА_3  права власності в порядку спадкування на земельну ділянкускасувати.

ОСОБА_3 , її представник - адвокат Савчук О.Л. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Великосілківської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області в судове засідання не з`явився. За підписом сільського голови В. Стефанюк надано заяву про розгляд справи за відсутності представника ради. Проти позову не заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що: «позивачка є спадкоємцем за законом, яка вступила в оперативне управління майном померлої, що розцінюється ствердно, як прийняття нею спадщини. Заяви про відмову від прийняття спадщини не подавала, а тому є підстави для визнання за позивачкою права власності на вказане майно». Суд, урахував також, заяви ОСОБА_12 та ОСОБА_2 про відмову від спадщини, які датовані 26.05.2016 р., подані до Кам`янко-Бузької нотаріальної контори (арк. спр. 15,16).

Апеляційний суд не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 ; арк. спр. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 ; арк. спр. 12).

12.07.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Великосілківської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

З довідки, виданої виконкомом Великосілківської сільської ради №137 лютого 2019 р., встановлено, що ОСОБА_5 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживала без реєстрації зі своїм чоловіком ОСОБА_13 в АДРЕСА_1 до дня його смерті, і залишилась проживати за даною адресою і після його смерті (арк. спр. 51). Окрім того, за даною адресою від народження по теперішній час зареєстрований апелянт ОСОБА_10 (арк. спр. 52).

В апеляційній скарзі ОСОБА_11 стверджує, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи, встановлено, що судом першої інстанції питання прийняття спадщини після смерті ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (ст. 1268 ЦК України) не вирішувалось, особи, які прийняли спадщину після її смерті не встановлювались, коло спадкоємців визначено не було.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи), суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також, відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи), сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи), суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим, і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому необхідно вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане належить вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не вправі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

З матеріалів справи, встановлено, що судом першої інстанції вказаних вимог закону не дотримано.

Судом не ставилось на обговорення питання з`ясування належних відповідачів у даній справі; право на залучення належного відповідача, співвідповідача, позивачу не роз`яснювалось і відповідно позивач такого права не реалізовувала у спосіб залучення належних відповідачів (співвідповідачів) чи відмову у залученні таких із настанням відповідних наслідків, про що вона повинна була бути поінформованою судом.

Крім цього, судом першої інстанції не з`ясовувалось і питання можливості прийняття спадщини апелянтом фактично (шляхом постійного проживання із померлою на час смерті (ч.3 ст. 1268 ЦК України).

При ухваленні оскарженого рішення, суд першої інстанції взяв до уваги заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_12 про відмову від спадщини від 26.05.2016 р. (арк. спр. 15,16), які подані після спливу встановленого ст. 1270 ЦК України строку.

Отже, визнавши за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, суд першої інстанції вирішив питання про права інших спадкоємців першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , які не були учасниками справи.

Разом з тим, в оскарженому рішенні відсутні будь-які мотиви, з яких суд дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання належності ОСОБА_9 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , Державного акта про право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,1386 га, серії НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_8 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи неможливість залучення апелянта ОСОБА_1 (спадкоємця, що претендує на спірне майно) на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції, оскільки суб`єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, адже в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

У зв`язку з незалученням до участі в справі всіх суб`єктів, які повинні відповідати за ним, у якості відповідачів, апеляційний суд не вправі встановлювати будь які обставини справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, судова колегія виходить з того, що залучення до участі у справі співвідповідача або заміна неналежного відповідача можуть бути здійснені судом першої інстанції лише за клопотанням позивача у справі, що відповідає положенням ст. 33 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи). Саме позивач визначає до кого пред`явити позов, як до порушника своїх прав.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити, що ОСОБА_3 не позбавлена права на звернення до суду з позовом з правильно визначеним нею суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, необхідно стягнути з   ОСОБА_3 сплачений ОСОБА_15 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1654 грн.

Керуючись ст. 141, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_3 до Великосілківської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно та визнання належності правовстановлюючого документа відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) гривні.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 18 липня 2019 року.

             Головуючий                                                                             Н.М. Курій

    Судді:                                                                                      Н.П. Крайник

                                                                               Н.О. Шеремета