Справа № 154/933/19 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р.

Провадження № 22-ц/802/612/19 Категорія: 48   Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Киці С.І.,   

       суддів Матвійчук Л.В., Федонюк С.Ю.,

       розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 09 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Позов мотивує тим, що з лютого 2003 року перебувала в шлюбі з відповідачем, який 05.10.2015 року розірвано за рішенням суду. Під час шлюбу у них народилось двоє дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу проживають з нею. Згідно рішення Володимир - Волинського міського суду від 05.09.2016 року з ОСОБА_2 в її користь стягувались аліменти на утримання дочки та сина в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до рішення Володимир-Волинського міського суду від 26.07.2018 року розмір стягуваних з відповідача аліментів збільшено до 1200 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

У дочки ОСОБА_5 вроджена вада у вигляді відсутності в ротовій порожнині двох передніх зубів (двійки) верхньої щелепи і одного переднього зуба з лівої сторони (двійки) нижньої щелепи. Без медичного втручання виправити дану проблему неможливо. З вересня 2018 року дочка ОСОБА_6 проходить необхідний курс лікування з метою виправлення вказаного вище дефекту у приватного підприємця ОСОБА_7 . На лікування витрачені кошти, загальна сума яких на час звернення до суду з позовом складає 28430 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера.

Питання про необхідність лікування дочки неодноразово обговорювалось з відповідачем, який мав надати половину коштів. Однак, всі витрати на лікування оплачуються за її особисті кошти, відповідач відмовляється повертати половину коштів в добровільному порядку.

Вказані витрати є додатковими витратами на дитину і відповідач, як батько, зобов`язаний, на її думку, прийняти участь у витратах, пов`язаних з лікуванням дочки.

Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в її користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 14215 грн.

Рішенням Володимир - Волинського міського суду від 09 квітня 2019 року позов у даній справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 частину понесених нею додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 14215 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає його незаконним через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги обставин, що мають істотне значення, зокрема те, що матеріальний та сімейний стан відповідача не дозволяє йому забезпечити оплату додаткових витрат на дитину. Він не має постійного місця роботи, його друга дружина перебуває у декретній відпустці по догляду за їх спільною донькою, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він має борг за газопостачання в сумі 7311, 68 грн. Позивачем не доведено наявність у дитини вродженої вади у виді відсутності в ротовій порожнині трьох передніх зубів, факт лікування дитини у стоматолога. Просить скасувати рішення Володимир - Волинського міського суду від 09 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу відповідача. Зазначає, що апеляційну скаргу не визнає, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що лікування дитини у зв`язку з наявністю у неї вродженої вади розглядається, як підстава для стягнення додаткових витрат на дитину в розумінні статті 185 СК України, оскільки викликані особливими обставинами (хворобою), тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача Суд дійшов висновку про відсутність підстав для порушення принципу рівності в обов`язках батьків утримувати свою неповнолітню дитину та доцільність розподілу понесених позивачем додаткових витрат порівну між батьками.

Такі висновки суду є правильними, відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що між сторонами в справі 14 лютого 2003 року було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилась дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 . На час ухвалення рішення у справі їй виповнилось повних 14 років, а отже вона є неповнолітньою.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народився син ОСОБА_4 , що ними не заперечується та підтверджується копіями поданих судових рішень з приводу розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Згідно рішення Володимир-Волинського міського суду від 05 жовтня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано. У резолютивній частині вказаного рішення зазначено, що діти ОСОБА_6 та ОСОБА_8 після розірвання шлюбу залишаються проживати із матір`ю.

Відповідно до рішення Володимир-Волинського міського суду від 05 вересня 2016 року ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в розмірі по 600 гривень на кожну дитину щомісяця до досягнення ними повноліття. Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 26 липня 2018 року розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей було збільшено до 1200 гривень на кожну дитину щомісяця.

Довідкою стоматологічної поліклініки «Альфа Дент» від 25 березня 2019 року стверджується, що ОСОБА_3 отримує ортодонтичне лікування у зв`язку із вродженою частковою адентією. Вартість ортодонтичного лікування складає 800 євро по курсу до гривні та триватиме протягом двох років.

Копіями квитанцій до прибуткового касового ордера №№ 38848 від 20 вересня 2018 року, 39304 від 11 жовтня 2018 року, 41472 від 11 лютого 2019 року, 41746 від 25 лютого 2019 року та 41747 від 25 лютого 2019 року підтверджуються фактичні витрати позивача у загальному розмірі 28430 гривень на лікування дочки ОСОБА_3 у виді пломбування зубів, придбання та встановлення брекет-систем на обидві щелепи.

Відповідач ОСОБА_2 не працює з 27 травня 1993 року по даний час, що підтверджується довідкою Устилузької міської ради Володимир-Волинського району Волинської ради № 221 від 29 березня 2019 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_10 25 квітня 2018 року зареєстрували шлюб (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ).

Дочка відповідача ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології для новонароджених та недоношених дітей неонатального центру з 20 по час надання повідомлення з діагнозом: гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, дихальна недостатність І-ІІ ступеня, недоношеність 34 тижня згідно повідомлення Волинського обласного дитячого територіального медичного об`єднання № 573/2-14.18 від 24 квітня 2018 року.

Дружина відповідача ОСОБА_12 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини, що підтверджується довідкою Володимир-Волинського районного управління соціального захисту населення № 755 від 01 квітня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку.

Згідно з ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.7 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», у разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом.

Частиною першою статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з хворобою дитини.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ними аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 14215 грн. витрат на дочку ОСОБА_13 , пов`язаних з її лікуванням, що підтверджується належними та допустимими доказами, тому вказана сума обґрунтована та відноситься до додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами, та 1/2 частина їх вартості правомірно стягнута з ОСОБА_2 на користь позивачки.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом обставин, що мають істотне значення, а саме щодо матеріального стану відповідача, необхідності утримання малолітньої дитини від другого шлюбу, наявності заборгованості по сплаті комунальних послуг не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки суд першої інстанції всебічно дослідив дані обставини, дав їм правильну юридичну оцінку і колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Наявність на утриманні дитини від іншого шлюбу не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину, яка живе окремо від батька і додаткові витрати на утримання якої зумовлені необхідністю її лікування.

ОСОБА_2 не відноситься до категорії непрацездатних осіб, на обліку в службі зайнятості, як безробітний, не перебуває, не довів неможливості працевлаштуватись, і не позбавлений обов`язку утримувати неповнолітніх дітей, його бажання чи небажання працювати не є тією обставиною, яка враховується як така, що має істотне значення. Наявність заборгованості по сплаті комунальних послуг також не є обставиною, що враховується при стягненні додаткових витрат на дитину.

Покликання в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем наявності в дитини захворювання, необхідності лікування, та фактично понесених витрат на таке лікування спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. На обгрунтування позову позивач подала наявні в неї належні та допустимі докази, на спростування цих доказів, відповідач, в свою чергу, жодних належних та допустимих доказів не надав. Заперечуючи наявність у дочки захворювання і необхідність його лікування, відповідач, як батько дитини, не був позбавлений права провести обстеження дитини в медичному закладі і надати висновок лікарів про відсутність у дочки вродженої вади, про яку зазначає позивач у позові. Однак, таких доказів суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 09 квітня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді