ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

м. Черкаси

Справа 704/46/18 Провадження № 22-ц/793/1108/19

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»;

особа, що подає апеляційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року (постановлену в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Міщенко К.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», третя особа сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

10 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «ВП Імпульс-Плюс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Вимоги вмотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2221 га. кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого Тальнівською районною державною адміністрацією від 11 квітня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 627.

18 вересня 2011 року між сторонами спору укладено договір оренди землі № 29, строк дії якого встановлено 5 років. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 07 червня 2012 року за № 712408324003719, тобто договір діяв до 07 червня 2017 року.

У зв`язку з його закінченням та з метою отримання прибутків у вигляді орендної плати 15 червня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агрофірма Корсунь» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого вищезазначену земельну ділянку передано у строкове платне користування стороні укладеного договору.

Водночас СТОВ «Агрофірма Корсунь» звернулося до позивача з претензією, в якій висунула вимогу про усунення перешкод орендодавцем в користуванні переданою в оренду земельною ділянкою орендарем, що полягало в тому, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру та з Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною ділянкою зареєстровано інше речове право, підставою для якого стала додаткова угода від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем зі строком дії 15 років.

Позивач не заперечує, що ним була підписана додаткова угода яка містила вступну частину та п. 1 про зміну орендної плати, водночас вона не містила п. 2 про зміну строку дії правочину. Переконаний, що відповідач в односторонньому порядку без його волевиявлення вніс у зміст додаткової угоди відомості, яких він не підписував.

За викладених обставин ОСОБА_1 просив визнати п. 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, щодо земельної ділянки площею 3,2221 га. кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, недійсним.

Короткий зміст судового рішення що оскаржується

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року у даній справі призначено судово-технічну експертизу документа, а саме додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року. На вирішення судово - технічної експертизи документа поставлено наступні питання: чи додрукований фрагмент тексту п. 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року, який викладено: Викласти пункт 8 договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 в наступній редакції: «Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.» до основного тексту документа додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року. Що було виконано раніше: підпис орендодавця ОСОБА_1 чи текст пункту 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року.

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6 інд.03057), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Надано для проведення експертизи: матеріали цивільної справи № 704/46/18.

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , роз`яснено сторонам положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвала мотивована тим, що перевірка достовірності наданих документів в даному випадку можлива лише шляхом вирішення питань, що потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі поданій 25 квітня 2019 року ТзОВ «ВП Імпульс-Плюс», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, просило скасувати ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області про призначення експертизи від 10 квітня 2019 року та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скарга мотивована тим, що ухвалою 10 травня 2019 року у даній справі було призначено судово-технічну експертизу та надано матеріали справи експерту. 12 вересня 2018 року з експертної установи надійшло повідомлення про її повернення без виконання, у зв`язку з відсутністю оплати. Ухвалою від 29 жовтня 2018 року суд поновив провадження у справі.

10 квітня 2019 року представник позивача заявив клопотання, яке обґрунтував тим, що позивач отримав рахунок для оплати експертизи і мав 4 дні для її оплати, проте не сплатив маючи на те поважні причини, не конкретизувавши які саме, а тому повторно просив суд призначити експертизу.

Ухвалою від 10 квітня 2019 року було задоволено клопотання позивача, зупинено провадження та призначено експертизу. Скаржник не погоджується з оскаржуваною ухвалою про призначення експертизи вважаючи її прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Водночас суд першої інстанції фактично вирішив те саме питання яке уже вирішував, в той же час жодним чином не обґрунтував необхідність повторного призначення експертизи. Крім того, факт несплати вартості проведення експертизи, що була призначена ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року, без поважності причин, свідчить, про ухилення від її виконання та відповідно, за переконанням скаржника, передбачає наслідки визначені ст. 109 ЦПК України.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 01 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено у порядку письмового провадження на 17 липня 2019 року на 12:00 год.

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18.05.2018).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідності до ст. 258 ЦПК України ухвала є одним із видів судових рішень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду в цілому відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «ВП Імпульс-Плюс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого Тальнівською районною державною адміністрацією від 11 квітня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №.627 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2221 га. кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

18 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ВП Імпульс-Плюс» укладено договір оренди землі № 29, строк дії якого встановлено 5 років. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 07 червня 2012 року за № 712408324003719, тобто договір діяв до 07 червня 2017 року.

15 червня 2017 року, у зв`язку з закінченням дії договору, між ОСОБА_1 та СТОВ «Агрофірма Корсунь» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого вищезазначену земельну ділянку передано у строкове платне користування стороні укладеного договору.

СТОВ «Агрофірма Корсунь» звернулося до позивача з претензією щодо усунення перешкод орендодавцем в користуванні переданою в оренду земельною ділянкою орендарем, які полягали в тому, що згідно Витягу з Державного земельного кадастру та з Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною ділянкою зареєстровано інше речове право, підставою для якого стала додаткова угода від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем зі строком дії 15 років.

ОСОБА_1 стверджує про підписання ним додаткової угоди іншого змісту, зокрема про те, що дана угода містила п. 1 про зміну орендної плати. Водночас вона не містила п. 2 про зміну строку дії правочину.

Заперечуючи підписання додаткової угоди викладеного змісту, просив визнати договір оренди укладений з відповідачем, щодо належної їй земельної ділянки недійсним.

В ході проведення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції представником позивача заявлено клопотання про проведення судово-технічної експертизи.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року у вказаній справі призначено судово-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

У зв`язку з незабезпеченням виконання ухвали суду в частині оплати вартості проведення експертизи, а саме 12584 грн., судово-технічна експертиза документів 12 вересня 2018 року залишена без виконання, а надані для її проведення матеріали повернуті до суду першої інстанції.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 жовтня 2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року у даній справі призначено судово-технічну експертизу документа, а саме додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року. На вирішення судово - технічної експертизи документа поставлено наступні питання: чи додрукований фрагмент тексту п. 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року, який викладено: Викласти пункт 8 договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 в наступній редакції: «Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.» до основного тексту документа додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року. Що було виконано раніше: підпис орендодавця ОСОБА_1 чи текст пункту 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року.

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6 інд.03057), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України.

Надано для проведення експертизи: матеріали цивільної справи № 704/46/18.

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , роз`яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється статтями 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року № 4038-XII, «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі «Інструкція»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у справі.

Підставою проведення судової експертизи є, зокрема, відповідне судове рішення.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є п. 2 додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року, підписання якого позивач категорично заперечує.

Таким чином, доказуванню підлягає факт підписання орендодавцем ОСОБА_1 тексту додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 29 від 18 вересня 2011 року, який містить спірний 2 пункт.

Разом з тим даний факт можливо встановити лише в результаті проведення експертизи документів, яка відповідно потребує спеціальних знань та була призначена судом за його ухвалою в результаті задоволення клопотання сторони позивача.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що несплата позивачем вартості призначеної ухвалою суду від 10 травня 2018 року експертизи свідчить про ухилення від виконання експертизи, яке передбачене ст. 109 ЦПК України, є безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З листа Київського НДІ судових експертиз від 25.06.2018 щодо направлення рахунку та погодження умов проведення експертизи, адресованого Тальнівському районному суду Черкаської області вбачається, що експертна установа направила суду рахунок на оплату експертизи для скерування згідно ухвали суду ОСОБА_1 . Вартість експертизи становить 12 584 грн. а.с. 68а - 68в.

Матеріали справи не містять повідомлення суду, адресованого ОСОБА_1 , з вимогу з`явитись до суду для отримання рахунку для сплати експертизи, як і не містять доказів направлення рахунку останньому для його оплати.

Водночас наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою щодо його отримання 26.07.2018 ОСОБА_1 , не містить жодного найменування для ідентифікації повідомлення направленого судом стороні у справі а. с. 69.

У зв`язку з незабезпеченням виконання ухвали суду в частині оплати вартості проведення експертизи, судово-технічна експертиза документів Київським НДІ судових експертиз залишена без виконання, матеріали справи листом від 04.09.2018 повернуто до суду першої інстанції а.с. 70.

За викладеного доказів ухилення ОСОБА_1 , від проведення експертизи матеріали справи не містять.

За встановлених обставин, не заслуговує на увагу і посилання скаржника на те, що позивачем пропущено строк для заявлення клопотання про призначення експертизи.

Безпідставним є посилання скаржника на те, що питання наявності підстав передбачених законом щодо призначення експертизи судом належним чином не досліджувалось, що призвело до неправильного з`ясування обставин справи.

Так, суд вирішуючи клопотання дійшов висновку про те, що перевірка достовірності наданих позивачем документів можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань у сфері іншій ніж право.

Відповідно до п. 17 Постанови пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, судам роз`яснено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.

Для встановлення обставин, наведених у позовній заяві, необхідним є отримання інформації, яка стосується спеціальних знань і не може бути отримана інакше як шляхом звернення з переліком питань до експертної установи або експерта.

Таким чином суд першої інстанції призначив судову експертизу для встановлення обставин, які стосуються предмету доказування у справі, які в інший спосіб встановити не можливо та дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання представника позивача про призначення експертизи, оскільки для вирішення вказаної справи належним та допустимим джерелом доказів може послугувати саме експертний висновок з поставлених питань.

Водночас доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України чи ст. 379 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», залишити без задоволення.

Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2019 року, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Текст постанови складено 17 липня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.О.Єльцов

О.В. Карпенко