УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року

м. Київ

справа № 610/6/23

провадження № 51-1301ск24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від14 грудня 2023 року щодо:

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Балаклія Харківської області, зареєстрованого і жителя за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого;

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Балаклія Харківської області, зареєстрованого і жителя за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,

за їх обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов`язки. Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

Вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за вчинення ними кримінального правопорушення за наступних обставин.

В умовах воєнного стану, що введений в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України, приблизно о 18.00 годині, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_5 , з корисливого мотиву і мети збагачення за рахунок чужого майна, проникли на огороджену територію садиби, де з подвір`я умисно, таємно намагалися викрасти належні ОСОБА_6 електродвигун вартістю 3087 грн, електродріль вартістю 465,50 грн, а всього на 3552,50 грн, але не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки на місці були викриті сусідами потерпілого.

Обвинувачені відмовилися надавати показання щодо кримінального провадження, в порядку ст. 63 Конституції України, ст. 42 КПК України.

Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду 14 грудня 2023 рокувирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування зазначених судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ч. 3 ст. 349 та ст. 419 КПК Україхни. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що судом першої інстанції не було допитано обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки останні на підставі ст.63 Конституції України відмовилися надати показання, тобто не висловили свого відношення до вчиненого кримінального правопорушення та його обставин. Прокурор зазначає, що внаслідок застосування норм ч. 3 ст. 349 КПК України, вказані обставини залишилися недослідженими в суді першої інстанції, що свідчить про неповноту судового розгляду, яка перешкодила суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що є підставою для скасування судового рішення. Крім того, вважає, що зазначені обставини свідчать про порушення у системному зв`язку принципу безпосередності дослідження доказів, права обвинувачених на захист, а також презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які передбачені п.п.10, 13, 16 ст.7 КПК України серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Також, прокурор зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, зазначивши доводи апеляційної скарги прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, не надав їм правильної та належної оцінки, що потягло за собою необґрунтоване та незаконне залишення апеляційної скарги без задоволення. Просить скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно приписам ч. 3 ст. 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Згідно з ч. 4 ст. 349 КПК допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою ст. 323 та ст. 381 цього Кодексу.

Так, доводи прокурора про те, що засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від дачі показань, а тому суд першої інстанції не вжив відповідних заходів для з`ясування їх позиції щодо фактичних обставин справи, можливості розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та наявності підстав для такого розгляду з врахуванням відмови від показань, продовживши розгляд провадження в спрощеному порядку, не є обґрунтованими.

Засуджені у судовому засіданні вину у інкримінованому діянні визнали, повідомили, що суть обвинувачення їм зрозуміла, втім від дачі показань відмовилися. Враховуючи те, що обвинувачені визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового розслідування злочині та те, що фактичні обставини кримінального правопорушення ніким не оспорювалися, встановивши, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

При цьому право давати показання з приводу обвинувачення чи відмовлятись їх давати належить виключно обвинуваченим, що передбачено нормами ст. 42 КПК та ст. 63 Конституції України.

Отже, як убачається з судового рішення суд першої інстанції дотримався вимог норм ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, зокрема і сторони обвинувачення, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що відповідно до журналу судового засідання від 21 червня 2023 року обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю визнали свою вину та підтвердили правильність встановлених обставин, проте відмовилися давати показання щодо скоєного ними кримінального правопорушення, в порядку ст. 63 Конституції України та ст. 42 КПК України. Крім того, апеляційним судом з матеріалів кримінального провадження встановлено, що перед прийняттям рішення про дослідження доказів у передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України порядку, суд першої інстанції переконався у правильності розуміння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змісту обвинувачення, у добровільності їх позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і належно роз`яснив їм наслідки, передбачені зазначеною нормою закону. Прокурор у свою чергу не заперечував проти відповідної процедури проведення судового розгляду.

Судом апеляційної інстанції було розглянуто зазначене кримінальне провадження в межах апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, належним чином перевірено викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги прокурора, визнано їх безпідставними та ним належним чином було вмотивовано своє рішення, зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає, в зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог

п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити прокурору, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 21 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3