УХВАЛА

19 липня 2019 року

Київ

справа №9901/340/19

адміністративне провадження №П/9901/340/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі її органу - Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 червня 2019 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, в якому просив зобов`язати Верховну Раду України у червні 2019 року збільшити утричі розмір його пенсії та письмово повідомити його про це.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху, Суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

В межах встановленого ухвалою про залишення позовної заяви без руху строку (15 липня 2019 року) позивачем надіслано уточнену позовну заяву.

Щодо надісланого ОСОБА_1 уточненого позову, Суд звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право/інтереси особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Разом з цим, слід звернути увагу на те, що повноваження Верховної Ради України визначаються статтею 85 Конституції України.

Виходячи з положень цієї норми, основними функціями Верховної Ради України є представницька, установча, законодавча, програмна, безпекова та оборонна, зовнішньополітична, бюджетно-фінансова, контрольна, інституційна, кадрова.

Таким чином, Верховна Рада України не наділена повноваженнями щодо прийняття актів індивідуальної дії по призначенню чи збільшенню пенсії конкретній особі.

Залишаючи без руху позовну заяву, Суд з-поміж іншого звертав увагу позивача і на те, що відповідно до вимог пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази, що підтверджують вказані обставини.

Проаналізувавши надісланий ОСОБА_1 уточнений позов, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано усіх вимог ухвали Верховного Суду від 24 червня 2019 року, а саме вимоги щодо належного обгрунтування порушення Верховною Радою України при здійсненні нею публічно-владних управлінських функцій його прав, свобод та інтересів.

Отже, ОСОБА_1 позовну заяву у відповідність до вимог чинного процесуального законодавства, зокрема частини 4 статті 22, статтей 160, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, не приведено.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, з огляду на неусунення позивачем усіх недоліків позовної заяви, остання разом з доданими до неї документами підлягає поверненню особі, що її подала.

Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 160, 169, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі її органу - Верховної Ради України про зобов`язання вчинити дії повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Повернення адміністративного позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.Є. Блажівська