У Х В А Л А
іменем України
4 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Сарненського районного суду від 30 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про зміну дати і формулювання причини звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Сарненського районного суду від 30грудня 2009 року зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю:
- змінено формулювання причини звільнення позивача з посади провідного спеціаліста по залученню індивідуальних клієнтів «Центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів в м. Сарни» Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі – ЗАТ КБ «Приватбанк») із «звільнена за систематичне невиконання трудових обов’язків п. 3 ст. 40 КЗпП України» на «звільнена в зв’язку із ліквідацією відділення «Центр персонального обслуговування індивідуальних клієнтів в м. Сарни» ЗАТ КБ «Приватбанк» за п. 1 ст. 40 КЗпП України» та змінено дату звільнення із «13.02.2009 року» на «23.01.2009 року»;
- стягнуто із ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача 22 009 гривень 36 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням зі вказаної суми обов’язкових платежів.
Цим рішенням вирішено питання про стягнення судових витрат із відповідача в дохід держави (220 гривень 9 копійок судового збору і 7 гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, ЗАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи її, вказував, що при вирішенні справи і ухваленні рішення судом не враховано те, що на забезпечення трудової дисципліни відповідачем розроблено Методику рейтингування працівників масових професій, в тому числі працівників центрів персонального обслуговування клієнтів. За результатами оцінки ефективності роботи працівників Центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів в м. Сарни ЗАТ КБ «Приватбанк» (далі – Центр обслуговування клієнтів) за листопад 2008 року позивачу було оголошено догану на підставі наказу від 19.01.2009 року №СП-2009-27. Вважаючи, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 є законним, зазначав про те, що позивач ознайомлена із його змістом, однак жодних
Справа №22-290-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Довгий І.І.
Категорія: 51 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
пояснень з цього приводу не надала. Тому звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України проведено з урахуванням тих обставин, що вона після притягнення до дисциплінарної відповідальності не змінила свого ставлення до роботи та продовжувала невиконання відповідних показників.
Крім того, відповідач покликався на порушення місцевим судом при розгляді справи принципу диспозитивності, оскільки позивач звільнена 13.02.2009 року, а позов подала до суду без відповідного клопотання про поновлення строку звернення за вирішенням трудового спору лише 16.03.2009 року, пропустивши цей процесуальний строк.
Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову.
ОСОБА_1 заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила її відхилити, про що надала відповідні пояснення.
Представник ЗАТ КБ «Приватбанк» надав заяву про розгляду справи за його відсутності, пославшись на участь в інших судових процесах.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про її відхилення.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 1 квітня 2008 року ОСОБА_1 прийнята на посаду провідного спеціаліста по персональному залученню індивідуальних клієнтів Центру обслуговування клієнтів ЗАТ КБ «Приватбанк», про що 7 квітня 2008 року видано відповідний наказ №Э.DN-КП-2008-1230.
Наказом відповідача від 13.02.2009 року №СП-2009-107 її звільнено з роботи поряд з іншими працівниками з посиланням на наявність двох-трьох доган, винесених протягом вересня-грудня 2008 року за систематичне невиконання обов’язків, покладених на працівників трудовим договором, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні позивача роботодавцем враховано факт притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 19.01.2009 року №СП-2009-27.
Як правильно послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором, після застосування догани доведено не було, переконливих доказів на обґрунтування невиконання нею трудових обов’язків після винесення догани ЗАТ КБ «Приватбанк» суду не надав.
Помимо наведеного, вбачається, що при процедурі притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності роботодавцем не було відібрано письмових пояснень з приводу проступку та не доведено до відома особи, яка порушила трудову дисципліну, факт накладення на неї стягнення.
Непослідовність і суперечність висновків ЗАТ КБ «Приватбанк» про порушення позивачем трудової дисципліни підтверджується виплатою ОСОБА_1 премій протягом вересня – грудня 2008 року і січня 2009 року.
Проте статтею 143 КЗпП України передбачено, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правила внутрішнього трудового розпорядку. Натомість ч. 3 ст. 151 цього Кодексу забороняє протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходів заохочення до працівника.
На виконання наказу від 22.01.2009 року №Э.RO.0.0.0.0\17-11 «Про проведення передачі справ в Центрі персонального обслуговування індивідуальних клієнтів м. Сарни у зв’язку з ліквідацією відділення в м. Сарни» створено комісію по прийманню-передачі справ, проведено передачу матеріальних цінностей та справ від керівника відділення цього Центру представника Рівненської філії ЗАТ КБ «Приватбанк».
Цей факт підтверджено відповідним актом від 23.01.2009 року та в сукупності з цим письмовим доказом і показаннями свідка ОСОБА_2.
Заробітну плату за час із 23 січня 2009 року по 13 лютого 2009 року позивачу не нараховано і вона її не отримала.
Тому за таких обставин районний суд обґрунтовано визнав неправильними дату звільнення – 13.02.2009 року і формулювання причини звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України, зробивши обґрунтований висновок про дату звільнення – 23.01.2009 року та звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв’язку з ліквідацією відділення Центру обслуговування клієнтів м. Сарни.
Доводи відповідача про пропуск ОСОБА_1 місячного строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору колегія суддів апеляційного суду знаходить такими, що на увагу не заслуговують.
Так, згідно із ч. 1 ст. 233 КЗпП України – працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки .
Оскільки встановлено, що і копію наказу про звільнення, і трудову книжку позивач отримала одночасно 3 квітня 2009 року, а звернулась до суду 18 березня 2009 року, тому наведені доводи ЗАТ КБ «Приватбанк» про порушення місцевим судом вимог ст. 11 ЦПК України є необґрунтованими.
Правильність нарахування районним судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу сумнівів не викликає, позаяк проведено з дотриманням правил ч. 3 ст. 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України – під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» відхилити.
Рішення Сарненського районного суду від 30 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: