Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
4 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О.. Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_2 та її представника – адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, що діє особисто і як законний представник малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, і усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 10 грудня 2009 року ОСОБА_2 у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подала апеляційну скаргу, де покликалась на неправильну оцінку місцевим судом спірних правовідносин і неправильне застосування норм матеріального права.
На обґрунтування скарги вказувала, що висновки суду суперечать обставинам справи, позаяк єдиним законним власником спірного будинку є позивач. Натомість відповідач була членом сім’ї колишнього власника і з припиненням його права власності втратила право користування особисте та малолітніх дітей спірним житловим приміщенням. Також необґрунтованими вважає твердження суду першої інстанції щодо фіктивності правочину, за яким було припинено право власності попереднього власника і набуто аналогічне право апелянтом, та щодо права користування ОСОБА_4 спірним житлом як члена сім’ї власника об’єкта нерухомості.
Вважає, що місцевий суд хибно застосував до спірних правовідносин положення житлового законодавства, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням її цивільного права (права власності).
За переконанням апелянта, на порушення правил ст. 215 ЦПК України суд у своєму рішенні не зазначив встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
Просила за наслідками апеляційного розгляду скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
У поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду від 10 грудня 2009 року залишити без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_7 та її представник, підтримавши свою апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_4, не з’явившись в судове засідання, надала заяву з проханням відкласти розгляд справи в зв’язку із хворобою дитини. Колегія суддів вважає причини
Справа №22-301-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Мішура В.С.
Категорія: 41. 42 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
її відсутності неповажними, оскільки обставини, на які вона посилається в заяві, не підтверджені жодними доказами.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про її часткове задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що припинення сімейних відносин із власником житлового будинку не позбавляє права відповідачів продовжувати користуватися займаним приміщенням.
Між тим, з такими висновками районного суду не може погодитися колегія суддів апеляційного суду, оскільки їх зроблено з порушенням норм матеріального права і всупереч правильно встановлених обставин справи.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що ОСОБА_4 була одружена із ОСОБА_10. Після одруження вони вселились до житлового будинку АДРЕСА_1, власником якого була мати чоловіка – ОСОБА_5. Від цих шлюбних відносин має двох малолітніх дітей – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. За вказаним спірним місцем проживання відповідач разом із дітьми мешкає по даний час.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач та її малолітні діти вселились в спірний будинок на законних підставах як члени сім’ї власника. 13 лютого 2008 року ОСОБА_5 подарувала зазначений житловий будинок на користь своєї дочки ОСОБА_2, про що було укладено відповідний договір (а.с. 5) і зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 6). Обдарована на час вчинення правочину проживала і продовжує проживати в іншому населеному пункті. Однак місцевим судом не враховано те, що позивач має намір проживати разом з матір’ю в будинку АДРЕСА_1 та доглядати її.
Крім того, районний суд при вирішенні справи і ухваленні рішення не звернув увагу на таке.
Згідно із ст. 391 ЦК України – власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном..
Частиною 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім’ї їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Колегія суддів апеляційного суду знаходить, що право членів сім’ї (в тому числі колишніх членів сім’ї) власника на користування жилим приміщенням є похідним від права власника і з припиненням для власника права власності на це приміщення члени його сім’ї (колишні члени сім’ї – за відсутності між ними договірних відносин, зокрема найму, оренди тощо) припиняється право користування жилим приміщенням.
У зв’язку із безоплатним відчуженням ОСОБА_5 на користь позивача житлового будинку її право власності припинилося відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України.
Встановлено, що інших будь-яких договірних правовідносин між ОСОБА_4, її дітьми та попереднім власником, що давали б підстави для обмеження прав позивача як нового власника будинку, не існувало, як не існує і передбачених законом підстав для цього.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України – місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Тому за таких обставин вимога ОСОБА_2 про захист її цивільного права і усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення відповідача та її дітей є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача про визнання ОСОБА_4 та її малолітніх дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задоволенню не підлягає, оскільки правові підстави для цього визначені ст.ст. 71 і 107 ЖК України, які не дозволяють захистити її порушене право у спірних правовідносинах через наведений спосіб. Посилання позивача на вимоги ст. 405 ЦК України як на правову підставу для застосування при вирішенні спору на увагу не заслуговують і є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням оскаржуваного рішення та ухваленням нового.
На підставі ст. 391, п. 1 ч. 1 ст. 346, ст. 405 ЦК України, ч. 4 ст. 156 ЖК України, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 10 грудня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Усунути створені для ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 Рівненської області, виселивши ОСОБА_4 та її дітей – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, із зазначеного жилого приміщення без надання іншого житла.
У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 та її дітей – ОСОБА_5 і ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: