ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Херсон

справа № 766/23641/18

провадження № 22-ц/819/866/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,

суддів:Склярської І.В.,

Чорної Т.Г.,

секретарПавловська Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1  на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Єпішина Ю.М. від 25 березня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення старшого державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чусовітіної Ірини Миколаївни, заінтересовані особи (стягувачі): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

встановив:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на постанови старшого державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чусовітіної Ірини Миколаївни від 16 листопада 2018 року, якими було відновлено виконавчі провадження про визначення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 способу участі у вихованні її доньки – їх онуки ОСОБА_5 з підстав, передбачених статтями 41, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: боржник в подальшому після закриття виконавчого провадження продовжує перешкоджати в побаченнях з дитиною.

Посилаючись на те, що будь-яких перешкод у побаченні з дитиною стягувачам вона не чинила, тому підстав для поновлення виконавчого провадження у державного виконавця, діями якого їй завдано матеріальну шкоду у вигляді оплати юридичних послуг адвокату в сумі 2000 грн та витрат на сплату виконавчого збору, не було, просила суд визнати постанови старшого державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чусовітіної Ірини Миколаївни від 16 листопада 2018 року про відновлення виконавчого провадження протиправними та скасувати.

Ухвалою суду від 25 березня 2019 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 травня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вона ОСОБА_7 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та її скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував ту обставину, що відповідно до положень частини 6 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач може звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження тільки в тому випадку, якщо боржник в подальшому після закриття виконавчого провадження продовжує перешкоджати в побаченнях з дитиною, що у спірних правовідносинах відсутнє.

Крім того, судом не прийнято до уваги факт оскарження нею у судовому порядку постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2018 року, що виключає можливість повторного відкриття проваджень до розгляду цих скарг.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чусовітіна І.М. її доводи не визнала, висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення скарги вважає правильним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив державного виконавця Гайбадулова (вона ж ОСОБА_8 його доводи не визнала, зазначивши, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Чусовітіної І.М. від 16.10.2018 року про накладення на неї штрафу у зазначених виконавчих провадженнях.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду мотивований тим, що при винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», вжив передбачених законом заходів примусового виконання рішення, неупереджено та вчасно вчинив виконавчі дії.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 17 вересня 2018 року державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чусовітіною І.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів, виданих 13.11.2017 року Херсонським міським судом Херсонської області про визначення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 способу їх участі у вихованні малолітньої дитини- онуки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення часу для систематичних побачень з дитиною кожної другої та четвертої суботи календарного місяця з 10.00 до 18.00 години, перші три календарні місяці побачення у присутності матері, щорічно 25 лютого та 10 червня за домовленістю з матір`ю дитини.

Відповідно до положень статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

27 жовтня 2018 року державний виконавець здійснив перевірку виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_2 , яка є боржником у наведених виконавчих провадженнях, та склав акти про виконання рішення суду боржником і виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень.

14 листопада 2018 року до Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як стягувачів надійшли заяви про відновлення виконавчих проваджень у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 продовжує не виконувати судове рішення.

16 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанови про відновлення виконавчих проваджень та надано запит до Херсонського міського суду Херсонської області про повернення виконавчих листів до відділу державної виконавчої служби.

При винесенні наведених постанов державний виконавець керувався частиною шостою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

ОСОБА_2 , яка 15 травня 2019 року в установленому законом порядку змінила прізвище на « ОСОБА_10 », факт чинення нею перешкод побаченням стягувачів з дитиною заперечує, тому вважає постанови державного виконавця про відновлення виконавчих проваджень безпідставними.

Разом з тим, державний виконавець є органом, уповноваженим державою на здійснення примусового виконання рішень.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення)- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5 з послідуючими змінами.

Згідно із пунктом 11 наведеної Інструкції, якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про встановлення побачення з дитиною з підстави, передбаченої пунктом 9 статті 39 Закону, тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, до державного виконавця надійшла заява про відновлення виконавчого провадження у зв`язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною, державний виконавець виносить постанову про відновлення виконавчого провадження.

Постанова про відновлення виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження та до суду, який видав виконавчий документ.

Після пред`явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені статтею 64-1 Закону.

Отже, підставою для відновлення виконавчого провадження у спірних правовідносинах є відповідна заява стягувачів. При цьому ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати перевірку зазначених стягувачем у заяві фактів щодо перешкоджання боржником побаченню з дитиною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що оскаржувані постанови про відновлення виконавчих проваджень були прийняті державним виконавцем відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця та є такими, що не порушують прав заявника.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих учасниками та досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, заперечення заявника щодо перешкод з її боку у побаченні стягувачів з дитиною спростовуються висновками правоохоронних органів за результатами неодноразових звернень ОСОБА_4 з цього приводу, а також поясненнями учасників справи, в тому числі самої ОСОБА_11 (вона ж ОСОБА_8 про те, як склалися взаємовідносини між матір`ю, дідом та бабою дитини.

При цьому колегія суддів враховує, що за приписами Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у таких виконавчих провадженнях здійснює перевірку виконання боржником рішення суду про встановлення побачення з дитиною і лише у разі невиконання без поважних причин цього рішення - застосовує до боржника передбачену Законом відповідальність.

Твердження заявника про те, що оскарження нею в судовому порядку постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виключало будь-які виконавчі дії у цих провадженнях, а також їх повторне відкриття, колегія суддів вважає юридично неспроможним, оскільки зазначена норма матеріального права не регулює порушене ОСОБА_12 вона ж ОСОБА_13 питання, а наведений у статті 34 цього Закону перелік підстав, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не передбачає таке зупинення у разі звернення сторони виконавчого провадження до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця.

Матеріали справи не містять інформації щодо зупинення судом виконання судового рішення, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні внучки і на таку обставину заявник не посилається.

Більше того, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 30.01.2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанови державного виконавця від 17.09.2018 року про відкриття виконавчих проваджень відмовлено.

Доводи скарги про те, що діями державного виконавця були порушені права стягувача на справедливе і об`єктивне виконавче провадження та завдано шкоду у вигляді оплати юридичних послуг адвоката і необхідності сплати виконавчого збору, не спростовують висновки суду щодо законності постанов державного виконавця про відновлення виконавчих проваджень.

Діюче в Україні законодавство передбачає добровільне виконання судового рішення боржником, що виключає витрати останнього на стадії примусового виконання, в той час, як в даній справі йдеться про примусове виконання рішення, ухваленого судом 13 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 11 січня 2018року.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1   залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2019 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                             Л.В. Пузанова

Судді:                                                                І.В. Склярська

                         Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 19 липня 2019 року

Суддя Л.В. Пузанова