Справа № 524/8631/17

Провадження №2/524/80/19

                                        РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                

       09.07.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі: головуючого – судді – Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про зобов`язання не чинити перешкоди у виконанні спадкового договору, -

                                       В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до суду звернулася ОСОБА_8 з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про зобов`язання не чинити перешкоди у виконанні спадкового договору.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідач ОСОБА_5 є її рідною бабою. 26 травня 2015 року між нею, ОСОБА_9 , та її бабою ОСОБА_5 було укладено спадковий договір, згідно якого ОСОБА_5 передала їй після своєї смерті у власність належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

За п. 3.3. спадкового договору на набувача покладені обов`язки зі сплати вартості послуг за користування електроенергією, газо-, водопостачання та інші комунальні платежі, забезпечувати її лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їх вартості, здійснювати належний догляд та харчування. У разі смерті ОСОБА_5 вона, як набувач, зобов`язана здійснити комплекс заходів із поховання ОСОБА_5 .

Вказувала, що умови договору нею виконувалися у повному обсязі. Під час знаходження баби у лікарні влітку 2015 року відвідувала її, приносила продукти харчування та виконувала всі рекомендації лікарів.

У січні 2016 року баба впала та отримала перелом лівого стегна. Після виписки із травматологічного відділення знаходилася вдома, де за нею доглядала вона, позивач та її чоловік ОСОБА_10 . З травня 2016 року за ОСОБА_5 доглядала доглядальниця ОСОБА_11 . В подальшому, баба стала вимагати, щоб вона, позивач, переїхали проживати до неї разом із дітьми, але без свого чоловіка.

Однак, вона, позивач, відмовилася від цього, оскільки вважала, що у такому випадку у неї може розпастися сім`я.

Влітку 2016 року ОСОБА_5 повідомила про те, що до неї переїжджає проживати її син, ОСОБА_4 , а в жовтні 2016 року вона стала вимагати від неї, позивача, віддати ключі від квартири і більше не приходити, мотивуючи тим, що сини усвідомили свої помилки і бажають особисто за нею доглядати.

Вказує, що з жовтня 2016 року вона не має вільного доступу до квартири баби, а її дядько ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у виконанні обов`язків за спадковим договором, налаштовує бабу проти спілкування з нею.

У квітні 2017 року помітила, що в дверях змінено замок. Влітку 2017 року при відвідуванні баби не змогла до неї зайти, через вищезазначені перешкоди, про що були складені відповідні акти. Однак, через сімейного лікарі дізнавалася про стан її здоров`я. Вважає, що з боку відповідачів чиняться їй перешкоди у виконанні умов спадкового договору.

Просила зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у виконанні спадкового договору, укладеного 26 травня 2015 року між нею та ОСОБА_5 .

Ухвалою судді від 17 листопада 2017 року у справі було відкрито провадження, залучено до участі у справі сторони та третю особу (т. 1 а.с. 40).

13 грудня 2017 року до суду від відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшло письмове заперечення на позовну заяву (т. 1 а.с. 45-46).

У своїх запереченнях відповідач ОСОБА_5 зазначала, що з 10 жовтня 2016 року в провадженні Автозаводського райсуду м. Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору. Вказувала, що ОСОБА_12 не виконує умови спадкового договору, не здійснювала належного догляду за нею, не купувала продукти харчування та ліки, не сплачувала за комунальні послуги, а з жовтня 2015 року взагалі не доглядала за нею. Відповідач ОСОБА_4 вказував, що не може бути стороною по справі, оскільки, до укладеного спадкового договору не має відношення та не є стороною у ньому. Ніяких перешкод він особисто ОСОБА_13 не чинив.

Просили відмовити у задоволенні позову.

14 грудня 2017 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів та їх огляду під час розгляду справи (т. 1 а.с. 50).

14 грудня 2017 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_14 було подано клопотання про допит свідків (т. 1 а.с. 64).

Розпорядженням керівника апарату Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 січня 2018 року за № 341 було призначено повторний автоматичний розподіл справи, оскільки головуючого по даній справі суддю Рибалка Ю.В. було переведено для здійснення правосуддя до Оболонського райсуду м. Києва на 6 місяців (т. 1 а.с. 91).

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Нестеренка С.Г. головуючим по справі (т. 1 а.с. 92).

13 лютого 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_14 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (т. 1 а.с. 101).

10 квітня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (т. 1 а.с. 118).

10 квітня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява по уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 126-130).

Додатково вказувала, що рішенням Автозаводського райсуду м. Кременчука від 26 лютого 2018 року в позові ОСОБА_5 до неї, ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору було відмовлено. Відповідачі по справі продовжують чинити перешкоди у виконанні умов спадкового договору, шляхом ненадання їй ключів від квартири.

Просила зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у виконанні спадкового договору, укладеного 26 травня 2015 року між нею та ОСОБА_5 , шляхом надання ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16 квітня 2018 року провадження у справі було зупинено до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку цивільного судочинства (т. 1 а.с. 145).

15 травня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме постанову апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року (т. 1 а.с. 152).

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року провадження у справі було відновлено та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 158).

13 вересня 2018 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_15 надійшли письмові пояснення (т. 1 а.с. 174-176).

Вказувала, що відповідач ОСОБА_4 не чинить перешкод позивачу у виконанні спадкового договору. Додатково звертає увагу, що позивач ОСОБА_12 з березня по серпень 2018 року жодного разу не приходила до ОСОБА_5 , не доглядала за нею. Постановою апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 було встановлено, що остання, 10 жовтня 2016 року сама залишила ключі від квартири та віддала їх ОСОБА_5 . Оскільки, ОСОБА_5 прикута до ліжка, вона за станом свого здоров`я не здатна перешкоджати комусь заходити до квартири.

13 вересня 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_15 надійшла заява про виклик та допит свідків (т. 1 а.с. 189).

26 вересня 2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на письмові пояснення (т. 1 а.с. 196-199).

У відповіді позивач зазначала, що відповідно до чинного цивільно-процесуального законодавства право подавати письмові пояснення мають лише треті особи, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є відповідачами по справі, тому дані письмові пояснення не повинні братися судом до уваги. Звертає увагу на перекручення фактів представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_15 Ключі від квартири були залишені нею, ОСОБА_9 у жовтні 2016 року на вимогу ОСОБА_5 , така як остання стала вимагати переїхати проживати до неї.

Вказує, що постановою апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року було встановлено факт належного виконання умов спадкового договору ОСОБА_9

31 жовтня 2018 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 засобами електронного поштового зв`язку було подано клопотання про долучення доказів (т. 1 а.с. 212).

31 жовтня 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було подано заяву про виклик свідків (т. 1 а.с. 225).

31 жовтня 2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 , за підписом її представника ОСОБА_2 , було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (т. 1 а.с. 226-227).

31 жовтня 2018 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано заяву про виклик та допит свідків (т. 1 а.с. 248).

12 грудня 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_16 – ОСОБА_14 було подано клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 13).

12 грудня 2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було подано заяву про виклик свідків (т. 2 а.с. 20-21).

12 грудня 2018 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (т. 2 а.с. 27).

26 грудня 2018 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (т. 2 а.с. 47).

20 лютого 2019 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (т. 2 а.с. 68).

03 квітня 2019 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було подано заяву про повторний виклик свідків (т. 2 а.с. 143-145).

06 травня 2019 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано клопотання про долучення доказів (т. 2 а.с. 161).

20 травня 2019 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_15 було подано клопотання про зупинення провадження у справі (т. 2 а.с. 170).

11 червня 2019 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 190-191, 194,195).

Ухвалою суду від 11 червня 2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (т. 2 а.с. 198).

09 липня 2019 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано клопотання про допит свідка ОСОБА_5 за її місцем проживання (т. 2 а.с. 214-215).

09 липня 2019 року до суду від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 було подано клопотання про долучення доказів (т. 2 а.с. 216).

Вказані клопотання були розглянуті судом з постановленням ухвал занесених до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 03 квітня 2019 року позивач ОСОБА_17 позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, які були викладені у її заявах.

Пояснила, що ОСОБА_5 є її рідною бабою, ОСОБА_4 – рідним дядьком. Між ними завжди були добрі стосунки, допоки до баби не переїхав проживати ОСОБА_4 , котрий налаштовує ОСОБА_5 проти неї. На вимогу ОСОБА_5 у жовтні 2016 року була вимушена залишити ключі від квартири у зв`язку із відмовою переїхати на постійне місце проживання до її квартири, адже це не передбачено умовами спадкового договору.

У подальшому, замок на вхідних дверях квартири ОСОБА_5 був замінений ОСОБА_4 , через що у неї виникли перешкоди у виконанні умов спадкового договору. Звернула увагу, що протягом 2017-2018 років вона неодноразово приходила до квартири ОСОБА_5 , приносила продукти харчування, ліки, але двері квартири їй ніхто не відчиняв, навіть тоді, коли вона неодноразово домовлялась у різні часові проміжки з доглядальницями ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та сусідкою, а також із самим ОСОБА_4 , які мають ключі від квартири баби. У судове засідання 09 липня 2019 року позивач ОСОБА_12 не прибула, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та за участі її представника ОСОБА_2 . Додатково зазначила, що ОСОБА_4 систематично на неї тисне та погрожує з метою, щоб вона забрала свій позов. З цього приводу вона постійно відчуває стрес та хвилювання (т. 2 а.с. 213).

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені у ньому. Кожний окремо пояснили, що ОСОБА_12 не може виконувати умови спадкового договору з поважних причин, адже самими відповідачами чиняться їй перешкоди у цьому. Оскільки, позивач не має ключів, потрапити до квартири вона не може, двері їй ніхто не відкриває навіть у різні часові проміжки.

Представники відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_15 та ОСОБА_6 з позовом не погодилися, просили відмовити в його задоволенні. Надали аналогічні пояснення, що були викладені у письмових запереченнях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на позов. Посилалися, що ОСОБА_12 у жовтні 2016 року добровільно віддала ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , не виконує зобов`язання за спадковим договором, через що ОСОБА_5 втратила до неї довіру. Інший відповідач ОСОБА_4 взагалі не є стороною спадкового договору, не брав на себе будь-яких зобов`язань, не забирав ключі від квартири у ОСОБА_1 , а тому не зобов`язаний їх віддавати.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову ОСОБА_1 заперечував. Підтвердив факт заміни наприкінці 2016 року замка на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з його несправністю. Підтвердив факт ненадання ключів після заміни замка позивачеві. Під час розгляду справи спочатку погоджувався передати позивачу ОСОБА_13 ключі від квартири, потім відмовився це робити. Пояснив, що не заперечує стосовно того, щоб ОСОБА_12 приходила до квартири матері ОСОБА_5 , однак тільки у його присутності.

Третя особа – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп О.Е. у судове засідання не прибув. Просив справу розглядати за його відсутності, свого відношення до позову не висловив.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не прибула, повідомлялася судом про час, дати та місце розгляду справи належним чином як засобами рекомендованого поштового зв`язку, так і через її представників.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представників, відповідача та представників відповідача ОСОБА_20 .О., свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом достовірно встановлено, що 26 травня 2015 року між ОСОБА_5 (відчужувач) та ОСОБА_21 (набувач) було укладено спадковий договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е. та зареєстровано в реєстрі за № 1018 (т. 1 а.с.7-8).

Даний договір було укладено ОСОБА_5 із своєю онукою ОСОБА_9 у зв`язку із потребою ОСОБА_5 у постійному сторонньому догляді, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.1. договору набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача, і, в разі смерті, набуває право власності на належну їй квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно п. 3.3.1 договору, набувач взяв на себе наступні зобов`язання: сплачувати у встановлені строки вартість послуг за користування електроенергією та газо,- водопостачання та інші комунальні платежі; забезпечувати належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їх вартості , належний догляд та харчування. У разі смерті відчужувача, набувач зобов`язана здійснити комплекс заходів та обрядових дій з його поховання.

Пунктом 4.10 договору передбачено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, цей договір може бути розірвано на вимогу відчужувача в судовому порядку, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання нею обов`язків за цим договором.

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору, проте рішенням суду від 26 лютого 2018 року у задоволенні позову їй було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2018 року було залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду вказаної цивільної справи у рішеннях дійшли висновку про відсутність підстав для розірвання спадкового договору, оскільки не було встановлено факту невиконання набувачем ОСОБА_9 договірних зобов`язань, а позивачем ОСОБА_5 не було надано доказів на підтвердження наявності істотних порушень договору другою стороною.

Отже, у даній справі суд не дає оцінку щодо належного виконання набувачем ОСОБА_9 своїх обов`язків за спадковим договором, адже даний факт вже встановлено рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2018 року та постановою апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року, які набрали законної сили, та не потребує повторному дослідженню та доказуванню.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що правовідносини у сфері спадкового договору врегульовані главою 90 Цивільного Кодексу України.

Статтею 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно з статтею 1303 ЦК України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Відповідно до ст. 1304 ЦК України спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Щодо чинення позивачу ОСОБА_13 перешкод у виконанні спадкового договору суд зазначає наступне.

Під час розгляду даної справи та, як окремо було зазначено у постанові апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року, ОСОБА_12 10 жовтня 2016 року була вимушена залишити ключі від квартири особисто ОСОБА_5 у зв`язку із відмовою переїхати на постійне проживання до її квартири.

У судовому засіданні було встановлено та підтверджено особистими поясненнями відповідача ОСОБА_4 , що він власноруч замінив замки на вхідних дверях наприкінці, приблизно у грудні, 2016 року, але ключі він від нового замка позивачеві не надавав.

Також знайшло своє підтвердження і те, що ОСОБА_12 упродовж 2017-2018 років намагалася потрапити до квартири баби, неодноразово приходила до її квартири, але двері їй ніхто не відчиняв.

18 квітня 2017 року ОСОБА_9 було подано заяву до дільничного інспектора з проханням здійснити відповідні заходи та провести бесіду із ОСОБА_4 з приводу того, що він перешкоджає у доступі до квартири баби (т. 1 а.с. 28).

З листа Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області від 16 березня 2018 року за № 2606/115/107/03-2018, за підписом начальника відділу Ботвини В.О., постає, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 214 КПК України не виявлено, ознаки кримінального правопорушення відсутні. ОСОБА_4 повідомив, що не може надати ОСОБА_13 ключі від квартири, так як мати ОСОБА_5 даного не бажає (т.1 а.с. 120).

09 листопада 2017 року ОСОБА_9 було повторно подано відповідну заяву із зазначенням також факту погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_4 в її адресу Дана заява була прийнята інспектором чергової частини Кременчуцького відділу поліції, що постає із талону-повідомлення (т. 1 а.с. 29-34).

З витребуваних матеріалів з Кременчуцького відділу поліції по факту звернення ОСОБА_1 постає, що, згідно рапорту ДОП СП Кременчуцького ВП старшого лейтенанта поліції Чернишова Р.О. на ім`я начальника Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Ботвини В.О., перевіркою не було встановлено факту погроз з боку ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_22 . Із ОСОБА_4 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення порушення громадського порядку у майбутньому. Встановлено, що звернення ОСОБА_1 не містить ознак кримінального правопорушення.

Допитана у судовому засіданні 20 лютого 2019 року свідок ОСОБА_18 пояснила, що з вересня 2017 року по жовтень 2018 року доглядала за ОСОБА_5 , приходила до неї тричі на день. Допомогав доглядати також син ОСОБА_4 , він купував продукти харчування та ліки. ОСОБА_5 постійно лежить, не може рухатися, її піднімають. За доглядом їй також допомагала сусідка ОСОБА_23 . Зі слів сусідки їй відомо, що ОСОБА_12 приходила до ОСОБА_5 декілька разів разом зі своєю матір`ю, а були випадки коли «залишала сумки і тікала». За її роботу, як доглядальниці, їй оплачувала особисто ОСОБА_5 із своєї пенсії.

При повторному допиті 20 травня 2019 року свідок ОСОБА_18 підтримала свої свідчення, дані раніше. Додатково вказала, що зі слів ОСОБА_5 знає, що приходила онука із своєю матір`ю за ключами. При ній особисто ніхто не приходив. За 2018 рік до ОСОБА_5 викликали лікарів 3 рази.

Допитана у судовому засіданні 20 лютого 2019 року свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що з кінця листопада 2018 року і по даний час є доглядальницею ОСОБА_5 Ключі від квартири їй дала сама ОСОБА_5 і вона має вільний доступ до її квартири. Тричі на день приходить до неї, вночі із нею її син ОСОБА_4 ОСОБА_24 вона не бачила.

При повторному допиті 20 травня 2019 року свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що доглядає за ОСОБА_5 з кінця листопада 2018 року, є і інші доглядальниці, приходить сусідка ОСОБА_23 , ключі від квартири їй дала сама ОСОБА_5 . Лікаря до себе викликала собі сама. Також ОСОБА_5 розповідала їй, що уклала договір із онукою, але потім та поклала ключі від квартири. Свідок додала, що особисто при ній, при свідку, ОСОБА_12 прийшла із своєю матір`ю у квітні 2019 року за ключами від квартири. Ключі їй не дали. Тоді її бачила лише 1 раз, більше вона не приходила. Продукти та ліки купував тільки син ОСОБА_5 . Коли приходила онука із матір`ю нічого не принесли із собою.

Допитана у судовому засіданні 20 лютого 2019 року свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з червня 2016 року і до липня 2017 року доглядала за ОСОБА_5 , з нею постійно була вдень, також допомагала сусідка. Гроші за її послуги доглядальниці платила їй онука ОСОБА_12 , після жовтня 2016 року її не бачила.

При повторному допиті 20 травня 2019 року свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що наймала її як доглядальницю ОСОБА_12 у травні 2015 року. До жовтня 2016 року платила їй за послуги ОСОБА_12 особисто. Після жовтня 2016 року її не бачила у квартирі. ОСОБА_5 давала вказівки не відчиняти двері ОСОБА_13 Вона приходила 3 ради на день: вранці, в обід та ввечері. Доглядала за ОСОБА_5 по липень 2017 року. Баба просила онуку, щоб інколи вона ночувала або щоб була з нею вдень. Особисто бачила, при ній, ключі онука віддала бабі.

Свідок ОСОБА_25 суду повідомив, що працює сімейним лікарем у ЦПМСД № 3 м. Кременчука. ОСОБА_5 знає з 2013 року, з того часу, коли став працювати сімейним лікарем. На даний час вона обмежена у пересуванні. Протягом 2016-2017 років при відвідуванні вдома ОСОБА_5 , вона була доглянута, всі рекомендації лікаря виконувались, всі ліки були наявні у пацієнтки. На початку лікарського спостереження, а саме з 2015 року відчиняла двері ОСОБА_12 , а останній час двері відкривають доглядальниці. Були випадки коли ОСОБА_12 особисто приходила до нього на прийом і їй надавались консультації з приводу лікування ОСОБА_5 . Останній раз у ОСОБА_5 був у січні 2019 року за її особистим викликом, стан хворої був задовільний, ознак недогляду не бачив.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що знає ОСОБА_5 45 років та була тривалий час її сусідкою по дому. Від ОСОБА_5 знає, що та віддала ключі бабі.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що є матір`ю ОСОБА_1 та колишньою невісткою ОСОБА_5 . Приходили з донькою до ОСОБА_5 у вересні 2018 року, їх до квартири не пустили. 03 квітня 2019 року прийшли разом з донькою по ключі, ключі їм не дали. ОСОБА_4 пообіцяв віддати добровільно потім.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача ОСОБА_4 про те, що сама позивач ОСОБА_28 не бажає брати ключі від квартири, адже даний факт було спростовано показами свідка ОСОБА_19 , ОСОБА_27 та поясненнями позивача ОСОБА_22 .

Крім того, 03 квітня 2019 року у судовому засіданні була оголошена перерва для надання сторонам у справ вирішення питання щодо надання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ключів від вхідних дверей ОСОБА_13 , про що не заперечувалось з боку відповідача ОСОБА_4 . Однак, ключі так і не були передані позивача, внаслідок відмови ОСОБА_4 .

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідачем ОСОБА_5 та її представниками, відповідачем ОСОБА_4 не були надані належні і допустимі докази на підтвердження відсутності будь-яких перешкод зі сторони відповідачів у доступі позивача до квартири, в якій проживають відповідачі, факту надання ключів від замків вхідних дверей, які були замінені відповідачем ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд, дослідивши всебічно, безпосередньо та об`єктивно матеріали справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, аналізуючи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач в редакції уточнених позовних вимог ставила фактично дві позовні вимоги об`єднавши їх в одне речення..

Тому, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів не чинити перешкоди позивачеві у виконанні нею спадкового договору, укладеного 26 травня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_21 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О.Е., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1018, у вигляді ненадання ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , та надати позивачеві ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що позивачем ОСОБА_9 та її представниками у позовних заявах та в судовому засіданні не ставилися вимоги і вони не наполягали на такому щодо стягнення коштів у повернення сплачених будь-яких судових витрат, у тому числі сплаченого судового збору, а звідси підстави для стягнення коштів у повернення сплачених судових витрат - відсутні.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 215-236, 626-629, 640, 651-654, 1302 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_29 у виконанні ОСОБА_21 спадкового договору, укладеного 26 травня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_21 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О.Е., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1018, у вигляді ненадання ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , та надати ОСОБА_29 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .

Позивач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_4 , проживає: АДРЕСА_2 .

Третя особа – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, буд. АДРЕСА_5 / АДРЕСА_6 .

Повне рішення виготовлено 19 липня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: