Справа №2-а-321/1- 2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді ЛАСТОВКИ Н.Д.
при секретарі ПЕРЕВУЗНИКУ П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою, в якій просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва по призначенню і виплаті їй як інваліду ІІ групи 1 категорії ЧАЕС з числа потерпілих від аварії на ЧАЕС, протиправними, також просить зобов'язати відповідача з 12 січня 2005 року встановити їй державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, зробити перерахунок та стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням проведеного перерахунку.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона являється потерпілою від аварії на Чорнобильській АЕС. Втратила здоров'я, їй було встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС довічно. З того часу вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію як інвалід ІІ групи з числа потерпілих від ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до постанови КМУ, а не Закону, і вважає, що отримує пенсію в розмірі, значно нижчому, ніж це передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 13 січня 2010 року вона звернулася до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку пенсії та просила виплатити заборгованість по пенсії, проте їй було відмовлено в перерахунку пенсії та виплаті заборгованості.
Позивач вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва по призначенню і виплаті їй пенсії в розмірі, меншому, ніж це встановлено чинним законодавством України, як інваліду ІІ групи з числа потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС, а також відмови в здійсненні перерахунку, є протиправними і грубо порушують її права.
До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява, в якій вона просить справу розглянути без її участі, на підставі наявних в справі доказів, позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без участі представника відповідача.
З огляду на письмові заяви, що надійшли від сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в справі доказів що не суперечить вимогам КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є потерпілою від аварії на ЧАЕС (а.с.8).
Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом II групи з 14 березня 2001 року безстроково.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.
Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 19.12.1991 року, 01.07.1992 року, позивач мала право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 23.11.1993 року.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.
За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення
права на державну пенсію.
Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Згідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, доводи Управління пенсійного фонду про призначення пенсії постраждалим виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір таких пенсій.
Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Згідно зі ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів того, що посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, направлених на виконання положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача, а також факт протиправного діяння (дій) щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсій.
При розгляді даної справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем, суд враховує положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, діяння (дії та бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва по призначенню, нарахуванню, а також відмови в здійсненні перерахунку пенсії позивачеві як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС слід визнати протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва встановити позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком в період, зазначений нею в позовній заяві - з 12 січня 2005 року, зробити перерахунок та виплату заборгованості, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання діяння (дій та бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити .
Визнати діяння (дії та бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва по призначенню, нарахуванню, а також відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з числа потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС з 12.01.2005 року - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва встановити ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з числа потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком в період з 12 січня 2005 року, зробити перерахунок та виплату заборгованості, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва при зміні розміру мінімальної пенсії, встановленої Законом, до набрання даною постановою законної сили, зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, враховуючи зазначені зміни.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
СУДДЯ: