СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р.                                                                         Справа № 913/12/19  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М. , суддя  Слободін М.М. ,

при секретарі судового засідання  Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О., адвокат за дов.,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, за вх. №1435 Л/1 на рішення господарського суду Луганської області від 01.04.2019 (повний текст складено 10.04.2019р., суддя Фонова О.С.) у справі №913/12/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради, м. Золоте Луганської області,

про стягнення 213 986, 95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,   м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до   Комунального спеціалізованого «Первомайськтеплокомуненерго», Первомайської міської ради,   м. Золоте Попаснянського району Луганської області про стягнення 213 986, 95 грн.

Ухвалою суду від 03.01.2019 відкрито провадження у справі №913/12/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Господарським судом Луганської області 01.04.2019 прийнято рішення у справі № 913/12/19, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з   Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,   пеню в сумі 11280, 52 грн., 3 % річних у сумі 7367, 76 грн., інфляційні втрати в сумі 72583, 06 грн., судовий збір у сумі 1368, 47 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені  у сумі 14 053, 07 грн.; три відсотка річних у сумі  7 648, 76 грн., інфляційних  втрат у сумі 101 053, 78 грн. суд послався на приписи  ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного  здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси.» та  ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»

Не погодившись з прийнятим рішенням,  Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати в частині  відмови у стягненні пені у сумі 14 053, 07 грн; три відсотка річних у сумі  7 648, 76 грн, інфляційних  втрат у сумі 101 053, 78 грн.    Вважає, що суд першої інстанції безпідставно наділив позивача статусом «енергопостачальної компанії», а тому норми Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не можуть бути застосовано.  Крім того, наполягають, що суд першої інстанції безпідставно послався на  приписи ч.3  ст.7 Закону України «Про  заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та не дослідив як саме було використано відповідачем отриманий від позивача газ.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Луганської області від 01.04.2019 р. у справі № 913/12/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 р., розгляд справи призначено на 04.07. 2019 р.

В судовому засіданні,  призначеному на 04.07.2019 оголошувалася перерва до 15.07.2019 р.

В судові засідання з`явився представник позивача, який підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Представники відповідача у судове засідання не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка  представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів  ст. 269 ГПК України,  Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи нижчевикладене.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як Продавцем (позивач у справі) та Комунальним підприємством «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради, як Покупцем (відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2292/14-КП-20 від 28.01.2014 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - Газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено що, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем   виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетними організацій та   установ),   (далі – споживачам Покупця).

У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.

За умовами п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 природний газ обсягом 88,279 тис. куб. м.

Як зазначено у п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акту приймання-передачі газу, у якому зазнаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний повноважним представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором на дату його укладання становить всього з ПДВ – 4154,71 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

У розділі 11 Договору, сторони визначили, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Судом першої інстанції також встановлено, що між сторонами за Договором підписано Додаткові угоди № 1 від 28.04.2014, № 2 від 26.05.2014, № 3 від 10.06.2014, № 5 від 10.11.2014, № 6 від 15.12.2014, згідно з якими сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору та домовилися, що з 01.04.2014 ціна за 1000 куб. м. газу складає з ПДВ – 5264,88 грн, з 01.05.2014 – складає з ПДВ – 6208,18 грн, з 01.06.2014 – складає з ПДВ – 6222,22 грн, з 01.11.2014 – складає з ПДВ – 6682,44 грн, з 01.12.2014 – складає з ПДВ – 7661,64 грн.

На виконання своїх зобов`язань за Договором позивач передав у власність відповідачу у січні-квітні 2014 року та у листопаді-грудні 2014 року природний газ на загальну суму 201585,76 грн, що підтверджується наступними актами прийому – передачі природного газу (а.с.31-37):

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 у обсязі 16,738 тис.куб.м. за січень 2014 року на суму 69541,57 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у обсязі 11,709 тис.куб.м. за лютий 2014 року на суму 48647,52 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 у обсязі 8,368 тис.куб.м. за березень 2014 року на суму 34766,64 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у обсязі 2,484 тис.куб.м. за квітень 2014 року на суму 13077,96 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 у обсязі 2,666 тис.куб.м. за листопад 2014 року на суму 17815,38 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 у обсязі 2,315 тис.куб.м. за грудень 2014 року на суму 17736,69 грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував та пред`явив до стягнення пеню в сумі 25333,59 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.13-18).

Так, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2014 року нарахована пеня у сумі 6209,21 грн за період з 15.02.2014 по 14.08.2014.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2014 року нарахована пеня у сумі 4891,40 грн за період з 15.03.2014 по 14.09.2014.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2014 року нарахована пеня у сумі 3826,24 грн за період з 15.04.2014 по 14.10.2014.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями квітня 2014 року нарахована пеня у сумі 1514,89 грн за період з 15.05.2014 по 14.11.2014.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2014 року нарахована пеня у сумі 4222,00 грн за період з 16.12.2014 по 14.06.2015.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2014 року нарахована пеня у сумі 4669,85 грн за період з 15.01.2015 по 14.07.2015.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та пред`явлені до стягнення 3 % річних у сумі 15016,52 грн та інфляційні втрати в сумі 173636,84 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.13-18).

Так, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2014 року (з урахуванням сплат: 22.12.2014 на суму 618,18 грн, 06.01.2015 на суму 1320,10 грн, 19.02.2015 на суму 3596,11 грн, 17.03.2015 на суму 3268,37 грн, 14.04.2015 на суму 3985,70 грн, 06.05.201 на суму 1031,28 грн, 10.11.2015 на суму 1138,15 грн, 16.11.2015 на суму 715,41 грн, 01.12.2015 на суму 650,37 грн, 14.12.2015 на суму 3460,69 грн, 21.12.2015 на суму 1868,46 грн, 13.01.2016 на суму 4760,48 грн, 20.01.2016 на суму 3445,90 грн, 22.01.2016 на суму 2355,88 грн, 05.02.2016 на суму 3980,44 грн, 11.02.2016 на суму 3909,94 грн, 18.03.2016 на суму 4748,75 грн, 21.03.2016 на суму 3233,48 грн, 12.04.2016 на суму 2717,55 грн, 04.05.2016 на суму 232,97 грн, 11.05.2016 на суму 10117,44 грн, 12.05.2016 на суму 304,20 грн, 13.05.2016 на суму 8081,54 грн) нараховані 3 % річних у сумі 3878,61 грн за період з 15.02.2014 по 12.05.2016.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2014 року (з урахуванням сплат: 13.05.2016 на суму 5801,66 грн, 20.05.2016 на суму 1470,44 грн, 13.06.2016 на суму 3915,32 грн, 05.10.2016 на суму 1716,44 грн, 19.10.2016 на суму 1560,40 грн, 02.11.2016 на суму 1154,70 грн, 17.11.2016 на суму 1391,07 грн, 18.11.2016 на суму 311,60 грн, 01.12.2016 на суму 1825,10 грн, 07.12.2016 на суму 2944,59 грн, 16.12.2016 на суму 2662,27 грн, 21.12.2016 на суму 724,65 грн, 23.12.2016 на суму 843,41 грн, 26.12.2016 на суму 604,80 грн, 29.12.2016 на суму 3841,77 грн, 30.12.2016 на суму 1886,97 грн, 13.01.2017 на суму 4327,69 грн, 17.01.2017 на суму 1010,03 грн, 18.01.2016 на суму 1606,59 грн, 20.01.2017 на суму 673,34 грн, 31.01.2017 на суму 5684,34 грн, 01.02.2017 на суму 2690,34 грн) нараховані 3 % річних у сумі 3862,52 грн за період з 15.03.2014 по 31.01.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2014 року (з урахуванням сплат: 01.02.2017 на суму 2449,65 грн, 08.02.2017 на суму 4896,41 грн, 10.03.2017 на суму 1893,67 грн, 13.03.2017 на суму 4409,74 грн, 15.03.2017 на суму 11991,86 грн, 03.04.2017 на суму 6878,20 грн, 14.04.2017 на суму 2247,11 грн) нараховані 3 % річних у сумі 3032,64 грн за період з 15.04.2014 по 31.01.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями квітня 2014 року (з урахуванням сплат: 14.04.2017 на суму 140,81 грн, 18.04.2017 на суму 4047,82 грн, 19.04.2017 на суму 5530,04 грн, 28.04.2017 на суму 3359,29 грн) нараховані 3 % річних у сумі 1151,15 грн за період з 15.05.2014 по 27.04.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2014 року (з урахуванням сплат: 28.04.2017 на суму 1911,62 грн, 25.10.2017 на суму 1,45 грн, 27.10.2017 на суму 9273,95 грн, 09.11.2017 на суму 844,51 грн, 28.11.2017 на суму 786,27 грн, 06.12.2017 на суму 4997,58 грн) нараховані 3 % річних у сумі 1520,97 грн за період з 16.12.2014 по 05.12.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2014 року (з урахуванням сплат: 06.12.2017 на суму 1219,76 грн, 07.12.2017 на суму 465,94 грн, 12.12.2017 на суму 1062,91 грн, 14.12.2017 на суму 946,43 грн, 15.12.2017 на суму 4586,55 грн, 26.12.2017 на суму 1398,76 грн, 03.01.2018 на суму 1723,80 грн, 16.01.2018 на суму 873,62 грн, 17.01.2018 на суму 5458,92 грн) нараховані 3 % річних у сумі 1570,63 грн за період з 15.01.2015 по 16.01.2018.

Також, у зв`язку з порушенням терміну сплати за зобов`язаннями січня 2014 року позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 55571,36 грн за період з березня 2014 року по квітень 2016 року (з урахуванням сплат: 22.12.2014 на суму 618,18 грн, 06.01.2015 на суму 1320,10 грн, 19.02.2015 на суму 3596,11 грн, 17.03.2015 на суму 3268,37 грн, 14.04.2015 на суму 3985,70 грн, 06.05.201 на суму 1031,28 грн, 10.11.2015 на суму 1138,15 грн, 16.11.2015 на суму 715,41 грн, 01.12.2015 на суму 650,37 грн, 14.12.2015 на суму 3460,69 грн, 21.12.2015 на суму 1868,46 грн, 13.01.2016 на суму 4760,48 грн, 20.01.2016 на суму 3445,90 грн, 22.01.2016 на суму 2355,88 грн, 05.02.2016 на суму 3980,44 грн, 11.02.2016 на суму 3909,94 грн, 18.03.2016 на суму 4748,75 грн, 21.03.2016 на суму 3233,48 грн, 12.04.2016 на суму 2717,55 грн).

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2014 року нараховані інфляційні втрати в сумі 45657,53 грн за період з квітня 2014 року по січень 2017 року (з урахуванням сплат: 13.05.2016 на суму 5801,66 грн, 20.05.2016 на суму 1470,44 грн, 13.06.2016 на суму 3915,32 грн, 05.10.2016 на суму 1716,44 грн, 19.10.2016 на суму 1560,40 грн, 02.11.2016 на суму 1154,70 грн, 17.11.2016 на суму 1391,07 грн, 18.11.2016 на суму 311,60 грн, 01.12.2016 на суму 1825,10 грн, 07.12.2016 на суму 2944,59 грн, 16.12.2016 на суму 2662,27 грн, 21.12.2016 на суму 724,65 грн, 23.12.2016 на суму 843,41 грн, 26.12.2016 на суму 604,80 грн, 29.12.2016 на суму 3841,77 грн, 30.12.2016 на суму 1886,97 грн, 13.01.2017 на суму 4327,69 грн, 17.01.2017 на суму 1010,03 грн, 18.01.2016 на суму 1606,59 грн, 20.01.2017 на суму 673,34 грн, 31.01.2017 на суму 5684,34 грн, 01.02.2017 на суму 2690,34 грн).

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2014 року нараховані інфляційні втрати в сумі 32982,08 грн за період з травня 2014 року по березень 2017 року (з урахуванням сплат: 01.02.2017 на суму 2449,65 грн, 08.02.2017 на суму 4896,41 грн, 10.03.2017 на суму 1893,67 грн, 13.03.2017 на суму 4409,74 грн, 15.03.2017 на суму 11991,86 грн).

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями квітня 2014 року нараховані інфляційні втрати в сумі 11668,07 грн за період з червня 2014 року по березень 2017 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2014 року нараховані інфляційні втрати в сумі 14102,37 грн за період з січня 2015 року по листопад 2017 року (з урахуванням сплат: 28.04.2017 на суму 1911,62 грн, 25.10.2017 на суму 1,45 грн, 27.10.2017 на суму 9273,95 грн, 09.11.2017 на суму 844,51 грн, 28.11.2017 на суму 786,27 грн).

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2014 року нараховані інфляційні втрати в сумі 13655,43 грн за період з лютого 2015 року по грудень 2017 року (з урахуванням сплат: 06.12.2017 на суму 1219,76 грн, 07.12.2017 на суму 465,94 грн, 12.12.2017 на суму 1062,91 грн, 14.12.2017 на суму 946,43 грн, 15.12.2017 на суму 4586,55 грн, 26.12.2017 на суму 1398,76 грн).

Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволено частково. Рішенням по справі відмовлено позивачу у  стягненні з відповідача пені у сумі 14 053 грн 07 коп., три процента річних у сумі 7 648,76 грн, інфляційних втрат у сумі 101 053 грн 78 коп. Рішення, в цій частині, обґрунтовано приписами  Закону України  «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та  ч.3 ст. 7 Закону України « Про заходи , спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»

Заявник апеляційної скарги наполягає, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є «енергопостачальною компанією», а тому норми Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не можуть бути застосовано.

Розглядаючи зазначене твердження судова колегія насамперед враховує правову позицію Верховного Суду,  викладену у  постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18

Так Верховний Суд звернув увагу,  що 13.01.2015 було прийнято Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VIІІ (далі - Закон України №85-VIII), який був опублікований в газеті Голос України 06.02.2015 №21 та набув чинності з 07.02.2015.

Статтею 1 Закону України №85-VIII визначено, що метою цього   Закону   є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із ст. 2 Закону України №85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у   статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1   Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу»   встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747   (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України «Про енергозбереження»   визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна,       наукова, практична, інформаційна), яка       спрямована        на        раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів       в       національному господарстві і яка реалізується з використанням       технічних,        економічних та правових методів;              паливно-енергетичні ресурси – це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5   статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»   енергоносії   - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти,   природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Отже, з урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, позивач є енергопостачальною компанією в розумінні   статті 2 Закону №85-VIII.

Враховуючи вищевикладене, твердження заявника апеляційної скарги, що він не є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону №85-VIII спростовуються вище наведеним висновком Верховного Суду.

При цьому, Судова колегія не враховує посилання заявника апеляційної скарги  на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 913/65/18 з огляду на  наявність правової позиції  Верховного Суду , яка викладена у постанові від 18.01.2019  у справі № 913/66/18.

Судова колегія також бере до уваги, що в рамках справи № 913/66/18 розглядався позов    публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради  про стягнення 1 400 218,78 грн. боргу за природний газ 1 181 164,31 грн. пені, 214 681,36 грн. - 3% річних та 984 129, 85 грн. інфляційних нарахувань у зв`язку з неналежним виконання з боку відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу від 26.12.2014 № 2361/15-ТЕ-20 (далі - Договір) у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.      

Під час розгляду справи № 913/66/18   Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.05.2016 основним видом діяльності відповідача  (комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради ) є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до пункту 2.1 статуту Підприємства встановлено, що      основною метою та видами його діяльності є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення споживачам.

З наявних у матеріалах справи копій ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вбачається, що Підприємство є виробником, здійснює постачання та транспортування теплової енергії.

Тобто судами, при розгляді справи № 913/66/18 було  встановлено, що комунальне підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Золоте Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

За таких обставин, в силу приписів ст.75  ГПК України, обставини, що комунальне підприємство "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Золоте Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р не підлягає доказуванню по цій справі.

Верховним Судом по справі № 913/66/18 також  зроблено висновок, що оскільки  позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого      частиною другою статті 2 Закону.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що  наведені положення   Закону   поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

З огляду на наведене, посилання заявника апеляційної скарги, на не правильне застосування судом першої інстанції приписів Закону України  «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» є безпідставним.

Щодо  посилання заявника апеляційної скарги на неправильне застосування судом першої інстанції Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме на ч.3 ст.7 зазначеного Закону.

30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII   (далі – Закон №1730), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до   ст.1 Закону №1730, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього   Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього   Закону.

Згідно зі   ст.2 Закону №1730, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону №1730   передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою №93 від 21.02.2017 Кабінету Міністрів України   затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), яким визначено механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними (п.1 Порядку).

Факт того, що Комунальне підприємство «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради є учасником процедури врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії підтверджується повідомленням про включення відповідача до відповідного Реєстру 01.11.2018 за № 223, яке видане Департаментом економіки систем життєзабезпечення (а.с.66).

Стаття 7  Закону №1730,  встановлює, що  на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Згідно ч. 3 ст.7 Закону №1730,  на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з тексту рішення по справі,  суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат , які позивач нарахував на заборгованість яка була погашена  відповідачем до набрання чинності  Законом № 1730, про що прямо зазначено у тексті рішення.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження  під час апеляційного провадження.

Згідно приписів ст.275 ГПК України,  Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст. 276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі було додержано норми матеріального та процесуального права , у зв`язку з чим рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.  

Судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, на рішення Господарського суду Луганської області від 01.04.19  у справі №913/12/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Луганської області від 01.04.19  у справі №913/12/19 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дати її підписання.

Повний текст постанови складено та підписано 19.07.2019.

Головуючий суддя                                                                    О.І. Склярук

Суддя                                                                                           Н.М. Дучал  

Суддя                                                                                           М.М. Слободін