22-ц/804/1758/19

265/3253/18

Головуючий у 1 інстанції Мельник І.Г.

Єдиний унікальний номер 265/3253/18

Номер провадження 22-ц/804/1758/19

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Ткаченко Т.Б.,

Мальцевої Є.Є.,

секретар Тулянкіна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2019 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області та повний текст якого складено 24 квітня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.

Позовна заява вмотивована тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 8/9 частини квартири АДРЕСА_1 , а відповідачу - 1/9 частини вказаної квартири ринковою вартістю 51 962 грн., яку вона готова сплатити відповідачу. У зв`язку з неможливістю спільного проживання та добровільного вирішення спору, просила припинити право відповідача на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на цю частку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості застосування до спірних даних правовідносин норм ст. 365 ЦК України, оскільки частка відповідача в квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння та користування є неможливим, а припинення права відповідача на частку не завдасть істотної шкоди його інтересам. Також зазначає, що суд першої інстанції позбавив позивача можливості дати пояснення по суті справи, надати належні докази в обґрунтування своїх вимог, оскільки незважаючи на подану позивачем заяву про відкладення розгляду справи, суд ухвалив рішення у її відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 , які підтримали скаргу, представника відповідача ОСОБА_7., яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та позивачу ОСОБА_2 належить 8/9 частини цієї квартири, а відповідачу ОСОБА_3 - 1/9 частини.

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що вона складається з трьох ізольованих жилих кімнат загальною площею 69,2 м2 та житловою площею 39,4 м2 (а.с. 39-40).

За даними особового рахунку та довідки про реєстрацію місця проживання, в зазначеній квартирі зареєстровані позивач, відповідач, їх мати ОСОБА_3 , син позивача ОСОБА_5 та син відповідача ОСОБА_6 (а.с.41-42).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було встановлено наявності передбачених ст. 365 ЦК України обставин, за яких може бути припинене право власності відповідача на спірне майно, а також з того, що частка в спірній квартирі є єдиним житлом відповідача та позивачем не внесено на депозитний рахунок суду вартості частки квартири відповідача.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс14.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та його малолітній син ОСОБА_6 зареєстровані в спірній квартирі, іншого житла відповідач не має, а тому припинення права власності на частку у спільному майні є істотною шкодою для нього.

Враховуючи, що позивач не довів наявності сукупності всіх передбачених статтею 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на належну йому частку у спільному майні та в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач має на праві власності інше житло, а також враховуючи, що позивачем не внесено вартості частки квартири на депозитний рахунок суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Посилання позивачки на порушення її прав в зв`язку з розглядом судом справи за її відсутності не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки позивачка не з`явилася в жодне з судових засідань на неодноразові виклики суду, в розгляді справи приймав участь її представник адвокат Пудак Д.В., який мав всі необхідні повноваження для представництва її інтересів в тому числі і право на подання доказів.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно оцінив докази, що надані сторонами, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 липня 2019 року.

Судді В.М. Барков

Т.Б. Ткаченко

Є.Є. Мальцева