ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року Справа № 215/1960/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.04.2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у порушенні правового режиму розгляду скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223, згідно з порядком, передбаченим ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ч. 1, ч. 2 , ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і принципів ст. ст. 3, 22, 70, 71 Конституції України;

- зобов`язати голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича протягом 15-ти днів індивідуальним актом забезпечити проведення службового розслідування бездіяльності завідуючої відділом ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг та надати зазначені документи, згідно зі скаргою від 14.03.2019 року вх. № С-223;

- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у непідкоренні конституційним принципам і не забезпеченні гарантій ст. ст. 34, 71 Конституції України та притягнути до адміністративної відповідальності згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 249, ч. 1 ст. 286 Кас України, ст. 60 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223 та зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушені згідно зі ст. 249 КАС України.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем була допущена бездіяльність, яка виявилася у порушенні правового режиму розгляду скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223, згідно з порядком, передбаченим ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ч. 1, ч. 2 , ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і принципів ст. ст. 3, 22, 70, 71 Конституції України, а також у непідкоренні конституційним принципам і не забезпеченні гарантій ст. ст. 34, 71 Конституції України та притягнути до адміністративної відповідальності згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 249, ч. 1 ст. 286 Кас України, ст. 60 Конституції України.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.04.2019 року було відмовлено у відкритті провадження у справі № 215/1960/19 в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративної відповідальності голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, а в іншій частині позовних вимог адміністративна справа була передана на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду за предметною підсудністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019 року, адміністративна справа № 2150/1960/19, провадження 288СП/160/5089/19, була розподілена головуючому судді Лозицькій І.О.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року була задоволена заява позивача та його звільнено від сплати судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру на підставі ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року було прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Ухвали суду від 05.06.2019 року були направлені на поштову адресу позивача та отримані ним 26.06.2019 року, що підтверджується оригіналом поштового повідомлення про вручення, який міститься в матеріалах справи.

У встановлений судом строк відповідач не надав суду відзиву на позов в обґрунтування своїх заперечень проти нього.

Водночас, 02.07.2019 року на адресу суду повернулося поштове повідомлення про вручення, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позов з додатками 26.06.2019 року.

Станом на 05.07.2019 року відповідачем на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду письмового відзиву на позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до положень ч. 2, ч. 3 ст. 257, ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 14.03.2019 року, в якій просив відповідача:

- звернутись до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за наданням повноважень для передачі органам реєстрації інформації стосовно ОСОБА_1 для внесення до Єдиного державного демографічного реєстру про місце перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , чим забезпечити право голосу ОСОБА_1 на виборах президента 31.03.2019 року;

- зобов`язати ОСОБА_2 виконувати норми ст. ст. 22, 70 - 71 Конституції України і дотримуватися принципів, викладених уст. 3, ст. 11 Закону України «Про державну службу»;

- провести службове розслідування та за перевищення посадових обов`язків, халатного відношення до обов`язків завідуючу відділом ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради притягнути до дисциплінарної відповідальності;

- повідомити ОСОБА_1 про повноваження осіб, час, місце розгляду скарги від 14.03.2019 року;

- для врегулювання питань надання зазначеної адміністративної послуги роз`яснити окремим листом розмежування компетенції, визначення порядку взаємодії між посадою голови районної ради та начальника відділу реєстрації та відділу ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради.

За твердженнями позивача, відповідач не здійснив заходів, передбачених чинним законодавством, щодо розгляду його заяви (запиту) та допустив бездіяльність, яка виявилася у порушенні правового режиму розгляду скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223, згідно з порядком, передбаченим ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ч. 1, ч. 2 , ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і принципів ст. ст. 3, 22, 70, 71 Конституції України, а також у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223.

У свою чергу, відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, тобто жодним чином не заперечував проти зазначених у позові обставин та заявлених позовних вимог.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності бездіяльності відповідача щодо розгляду скарги позивача від 14.03.2019 року.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

З приводу позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у порушенні правового режиму розгляду скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223, згідно з порядком, передбаченим ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», ч. 1, ч. 2 , ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і принципів ст. ст. 3, 22, 70, 71 Конституції України, а також про визнання протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223 та зазначення закону чи іншого нормативно-правового акту, вимоги яких порушені згідно зі ст. 249 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз зазначених норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Так, в ході судового розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо розгляду скарги позивача від 14.03.2019 року, чим було порушено обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання скарги від 14.03.2019 року вх. № С-223 та зазначення закону чи іншого нормативно-правового акту, вимоги яких порушені згідно зі ст. 249 КАС України, задоволенню не підлягає, бо є передчасною та пов`язана з розглядом та вирішенням відповідачем скарги позивача від 14.03.2019 року.

Крім того, відповідно до ст. 249 КАС України, визначений порядок та підстави винесення судом окремих ухвал, у позовній вимозі, що розглядається позивач просить суд зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушені згідно зі ст. 249 КАС України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Отже, у ст. 249 КАС України передбачені підстави винесення судом окремої ухвали, тобто такі підстави, які були виявлені під час розгляду справи щодо суб`єкта владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Натомість, розглядувана позовна вимога пов`язана зі стверджуваною позивачем бездіяльністю відповідача щодо розгляду та вирішення його скарги від 14.03.2019 року. Крім того, винесення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, тому в цій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича протягом 15-ти днів індивідуальним актом забезпечити проведення службового розслідування бездіяльності завідуючої відділом ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг та надати зазначені документи, згідно зі скаргою від 14.03.2019 року вх. № С-223, суд зазначає наступне.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що засіб юридичного захисту порушеного права повинен бути ефективним та ґрунтуватися на конкретних підставах, як на практиці, так і за законом. При розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само, встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Так, позивач просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії, що на його думку є ефективним заходом захисту порушеного права, без наявних на те конкретних підстав, в даному випадку - результату розгляду скарги від 14.03.2019 року, а тому суд вважає, що такі вимоги є передчасними.

Крім того, суд зазначає, що питання призначення проведення службового розслідування в органі місцевого самоврядування належить до дискреційних повноважень керівника органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, з приводу чого голова виконавчого комітету приймає відповідне розпорядження.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», голова районної, обласної, районної у місті ради:

1) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради;

2) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням;

3) представляє раді кандидатури для обрання на посаду відповідно заступника голови районної, районної у місті ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання;

4) вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;

5) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

6) організує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;

7) організує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;

8) організує роботу президії (колегії) ради (у разі її створення);

9) призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради;

10) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради;

11) є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату;

12) підписує рішення ради, протоколи сесій ради;

13) забезпечує роботу по розгляду звернень громадян та доступу до публічної інформації; веде особистий прийом громадян;

14) забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради;

15) представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства;

16) за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;

17) звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, у тому числі про виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації", здійснення державної регуляторної політики відповідно виконавчим апаратом районної, обласної ради, районної у місті ради, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений радою термін;

18) вирішує інші питання, доручені йому радою.

Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до пунктів 1 - 5 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 13.06.2000 року № 950 (далі - Порядок № 950), стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Дія цього Порядку не поширюється на:

- державних службовців, крім випадку, визначеного абзацом п`ятим цього пункту;

- осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, права та обов`язки яких в частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування щодо яких встановлюються дисциплінарними статутами або іншими нормативними актами.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

Рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Якщо рішення щодо проведення службового розслідування приймається на виконання припису Національного агентства, керівник органу зобов`язаний повідомити про таке рішення Національному агентству протягом десяти робочих днів з дня надходження припису.

Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення такої особи з актом службового розслідування.

У разі потреби до проведення службового розслідування можуть залучатися вчені, працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Члени комісії з проведення службового розслідування у разі виникнення в них реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов`язані письмово повідомити про це керівникові органу.

Керівник органу за результатами розгляду отриманого від члена комісії з проведення службового розслідування повідомлення про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів або з власної ініціативи забезпечує здійснення передбачених Законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такого члена комісії.

Службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від здійснення повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, якщо інше не передбачено Конституцією України.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від здійснення повноважень за рішенням керівника органу до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від здійснення повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного з таким відстороненням.

Керівник органу, за рішенням якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов`язкові для виконання доручення.

Отже, аналіз викладеного вище вказує на те, що Порядком № 950 визначений порядок призначення та проведення службових розслідувань в органах місцевого самоврядування.

З урахуванням цього, суд зазначає, що відсутні правові підставі для задоволення відповідної позовної вимоги.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути скаргу позивача від 14.03.2019 року та надати письмову відповідь на неї.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов частково.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України, з урахуванням того, що ухвалою суду від 05.06.2019 року було задоволено заяву позивача та звільнено його від сплати судового збору на підставі ст. 133 КАС України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, питання щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору судом, не вирішується.

Керуючись ч. 2 ст. 9, ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 14.03.2019 року за вх. № С-223 у встановлений законом строк.

Зобов`язати голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.03.2019 року та надати письмову відповідь на неї.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05.07.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька