Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 607/2852/17

провадження № 61-42078св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила поновити її на посаді начальника Академічного відділення (м. Тернопіль) Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») з 29 грудня 2016 року (з дня подачі нею заяви про переведення); стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з врахуванням розміру посадового окладу начальника Академічного відділення (м. Тернопіль) АТ «Райффайзен Банк Аваль» - 7 100 грн на місяць; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 18 листопада 2014 року вона працювала на посаді начальника Галицького відділення (м. Тернопіль) АТ «Райффайзен Банк Аваль», проте наказом від 02 лютого 2017 року № 181-20-к її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

29 грудня 2016 року їй було надано перелік вакантних посад, серед яких була посада начальника Академічного відділення (м. Тернопіль), однак унаслідок відбору претендентів на заміщення вакантної посади їй відмовлено в переведенні на цю посаду.

Вважаючи, що вибір відповідача особи на посаду начальника Академічного відділення (м. Тернопіль) був упередженим ставленням до неї з боку начальника регіонального менеджера з управління групою відділень (м. Тернопіль) Львівської ОД - ОСОБА_2 , просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у відповідача дійсно відбулася ліквідація відділення банку, яку очолювала позивач і відповідно - скорочення чисельності працівників. Позивача належним чином попереджено про звільнення. ОСОБА_1 неодноразово пропонувалися інші вакантні посади, від яких вона відмовилася і тому суд вважав, що відповідач правомірно розірвав трудовий договір із позивачем за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, із додержанням вимог, передбачених нормами КЗпП України.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Тернопільської області постановою від 26 червня 2018 року

рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 06 липня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, не надали оцінки доводам, на які вона посилалася, та не дослідили надані нею докази.

Її звільнення відповідачем проведено з порушенням вимог трудового законодавства України.

Суди обох інстанцій не взяли до уваги аргументи та докази, що викладались нею як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, а саме не врахували факт, що на час подачі нею заяви на переведення на вакантну посаду начальника Академічного відділення (м. Тернопіль) жодних претендентів не було, однак вона була попереджена про наступний відбір на цю посаду; в період подачі ОСОБА_3 заяви на переведення на вказану вакантну посаду, він перебував на лікарняному, що підтверджується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Крім цього, суди не взяли до уваги упереджене ставлення керівництва банку до неї.

02 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Райффайзен Банк Аваль» на касаційну скаргу,мотивований тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою, такою що не відповідають вимогам чинного законодавства і суперечить дійсним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах судової справи належними та допустимими доказами. Окрім того, в обґрунтування вимог касаційної скарги позивач не надає жодних доказів, які б спростовували викладені у рішенні першої та апеляційної інстанції висновки, а відтак її твердження про неврахування судом певних фактів та доказів є помилковими та надуманими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали зТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

25 червня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі наказу від 18 листопада 2014 року № 544-к переведена на посаду начальника Галицького відділення (м. Тернопіль) AT «Райффайзен Банк Аваль» з 18 листопада 2014 року.

Згідно з постановою Правління AT «Райффайзен Банк Аваль» від 24 жовтня 2016 року № П-198/5 «Про внесення змін в організацію виробництва і праці, організаційну структуру AT «Райффайзен Банк Аваль», та скорочення чисельності працівників відділень AT «Райффайзен Банк Аваль» вирішено, зокрема, виключити з організаційної структури банку датою звільнення/переведення останнього працівника відділення банку згідно з додатком № 1 до цієї постанови; скоротити відповідно до вимог чинного законодавства України всю чисельність та штат працівників відділень зазначених в пункті 1 цієї постанови; попередити та ознайомити під підпис працівників відділень, зазначених в пункті 1 цієї постанови Правління про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: за скороченням штату та чисельності (пункт 1 статті 40 КЗпП України), відповідно до вимог чинного законодавства України; провести процедуру звільнення працівників відділень, зазначених в пункті 1 цієї постанови Правління, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення штату та чисельності працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України), або переведення цих працівників за їх згодою на пропоновані посади у встановленому чинним законодавством України порядку у відповідності до рішення Правління банку наказу; внести необхідні зміни до штатного розкладу банку, у встановленому банку порядку; затвердити план заходів про виключення відділень з організаційної структури банку.

Згідно з додатком № 1 до зазначеної постанови Правління ліквідації підлягали 11 відділень банку, в тому числі відділення в м. Тернополі, а саме: Київське відділення (м. Тернопіль) та Галицьке відділення (м. Тернопіль), яке очолювала позивач.

Станом на 24 жовтня 2016 року чисельність Галицького відділення (м. Тернопіль) AT «Райффайзен Банк Аваль» становила 4 одиниці, у тому числі начальник відділення - ОСОБА_1 .

Наказом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 27 жовтня 2016 року № 1961к «Про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників та пропонування іншої роботи» вирішено попередити працівників відділень, вказаних у додатку № 1 до цього наказу, зокрема, ОСОБА_1 , про наступне можливе звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме скороченням штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України), через два місяці з дня ознайомлення з цим наказом та запропонувати працівникам роботу в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на інших посадах згідно з додатком № 2 до цього наказу. Ознайомити з наказом працівників під підпис з зазначенням ними дати їх ознайомлення з цим наказом. Повідомити працівників про наявність вакантних посад у банку (додаток № 2 до наказу). У випадку згоди на переведення на іншу роботу працівникам передати до підрозділу персоналу заяву про переведення на обрану посаду. Ненадання вказаних заяв працівниками буде вважатися відмовою від пропонованих посад. У разі відкриття вакансій та створення нових посад у банку, пропонувати ці посади працівникам відповідно до вимог чинного законодавства. Працівникам, у випадку згоди на переведення на іншу роботу за вказаними посадами, передати до підрозділу персоналу заяви про переведення на обрану посаду. Ненадання вказаних заяв працівниками буде вважатися відмовою від пропонованих посад. При відсутності вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівників від переведення на пропоновані посади, здійснити звільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: за скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, через два місяці з дня ознайомлення з наказом, при наявності згоди профспілкового комітету у встановленому чинним законодавством порядку. При звільненні працівників провести розрахунки з цими працівниками у порядку та строки, встановлені чинним законодавством.

ОСОБА_1 неодноразово, а саме: 03, 15 листопада, 05, 06 та 29 грудня 2016 року, 20 січня та 02 лютого 2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надавалися пропозиції щодо вакантних посад станом на вказані дати, про що свідчить підпис позивача.

29 грудня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву до Департаменту персоналу АТ «Райффайзен Банк Аваль», в якій просила перевести її на посаду начальника Академічного відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль», з посадовим окладом 7 100 грн на місяць.

Крім цього, на зайняття вакантної посади начальника Академічного відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» було подано заяву начальником Київського відділення Вонсом І. П., посада якого також підлягала скороченню в зв`язку з ліквідацією відділення. Також було подано заяву на зайняття зазначеної вакантної посади головним економістом Академічного відділення ОСОБА_5 .

З метою проведення відбору серед претендентів на вакантну посаду начальника Академічного відділення (м. Тернопіль) та оцінки їх відповідності знань та умінь кваліфікаційним вимогам даної посади, Львівською обласною дирекцією АТ «Райффайзен Банк Аваль» 04 січня 2017 року у складі створеної комісії, проведено зустріч із претендентами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ) на зайняття вакантної посади, про що свідчить протокол зустрічі.

За результатами відбору кандидата на вакантну посаду начальника Академічного відділення (м. Тернопіль) зазначеною комісією прийнято рішення та затверджено кандидатуру колишнього начальника Київського відділення (м. Тернопіль) ОСОБА_3

Згідно з витягом із протоколу засідання профспілкового комітету ППО Львівської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 18 січня 2017 року № 54 профспілковим комітетом надано згоду на звільнення за скороченням штату та чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 . - начальника Галицького відділення (м. Тернопіль).

Наказом від 02 лютого 2017 року № 181-20-к звільнено з роботи ОСОБА_1 , начальника Галицького відділення (м. Тернопіль) АТ «Райффайзен Банк Аваль» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, та виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 5 291,22 грн.

02 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримала трудову книжку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці,

зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Установивши, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності працівників відділень AT «Райффайзен Банк Аваль» (ліквідація Галицького відділення банку (м. Тернопіль), яке очолювала позивач), ОСОБА_1 попереджалася за 2 місяці про наступне вивільнення та їй неодноразово надавалися пропозиції щодо вакантних посад, від яких вона відмовилася, а за результатами відбору кандидата на вакантну посаду начальника Академічного відділення (м. Тернопіль) комісією прийнято рішення та затверджено кандидатуру колишнього начальника Київського відділення (м. Тернопіль) ОСОБА_3, профспілковий комітет надав згоду на її звільнення, суди зробили правильний висновок про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачем звільнення позивача проведено з дотриманням вимог діючого законодавства.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення відповідачем норм трудового законодавства при її звільненні, є необґрунтованими.

Аргументи касаційної скарги про упереджене ставлення керівництва банку до неї самі по собі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, на їх підтвердження позивач не надала належних та допустимих доказів.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Перевіряючи аргументи касаційної скарги, Верховний Суд бере до уваги зміст

судових рішень обох інстанцій, доводи та заперечення сторін та не вбачає підстав для скасування судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко