Справа № 22а - 652 / 06                                           Головуючий в першої

Категорія                                                                інстанції: Лизенко І.В.

Доповідач Оробцова Р.І.

УХВАЛА ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2006 року                                                                  м. Луганськ

Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Оробцової Р.І., суддів:Мясоєдової С.С., Пригорнєвої Л.І. при секретарі Тихонова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 25 травня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення матеріальної допомоги учасникам бойових дій, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак у 2003 - 2005 роках допомога виплачувалась не у повному обсязі, тому він просить стягнути з відповідача заборгованість з допомоги у розмірі 1898.75грн.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 18 травня 2006 року позов задоволено частково, стягнув з УПСЗН Лисичанської міської ради заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2005 рік у сумі 1410 гривень. У задоволенні позовних вимог про стягнення з УПСЗН Лисичанської міської ради заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2003 - 2004 роки у сумі 488грн.75коп. відмовлено за пропущенням строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі УПСЗН Лисичанської міської ради просить постанову суду скасувати і постановити нове рішення., посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", в якому передбачена виплата одноразової допомоги для учасників бойових дій в сумі 250 гривень.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не обгрунтована і не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року за №20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст.44 Закону Країни "Про Державний бюджет України на 2004 рік" , якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах, менших, ніж передбачено Законом.

Зменшення Законами України про державні бюджети України на 2003-2005р.р. розміру щорічної допомоги до дня Перемоги суперечить ч.2, 3 ст.2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни та членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Таким чином встановлений Законами "Про Державні бюджети" на 2003р. та 2005р. розмір допомоги до 05 травня не може бути застосований у спірних правовідносинах.

ОСОБА_1є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення, і він має право на отримання щорічної разової допомоги до дня Перемоги у розмірі, встановленому ст. 12 ч.5 Закону.

Згідно ч.4 ст. 17-4 Закону передбачено, що особи які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судом встановлено, що строк звернення ОСОБА_1до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2003 рік закінчився 01 жовтня 2004 року, за 2004 рік - 01 жовтня 2005 року, таким чином суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду про стягнення щорічної допомоги до 05 травня на суму 488грн.75 коп. за 2003р. та 2004р.

Таким чином суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про стягнення на користь позивача суму у розмірі 1410 гривень.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд прийняв рішення, яке відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам і відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 200, 199 КАС України колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 25 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги до 05 травня залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили