ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №803/1461/17

адміністративне провадження №К/9901/47455/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, ухвалену у складі судді Столярчук А. В., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Онишкевича Т. В. (головуючий), Яворського І. О., Обпізка І. М.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, у якому просив:

1.1. визнати неправомірними дії Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВДВС) по винесенню додаткової постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 54916108 від 17 жовтня 2017 року;

1.2. скасувати постанову заступника начальника ВДВС Овчиннікової Ю.А. ВП № 54916108 від 17 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 04 листопада 2013 року про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 69268,77 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.10.2017 позивач одержав постанову заступника начальника Нововолинського МВДВС Овчиннікової Ю.А. ВП № 54916108 від 17.10.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 04.11.2013 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 69268,77 грн., винесеної в межах виконавчого провадження № 22767390 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-710, виданого 11.08.2010 Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , МПП «Берізка» в користь ПАТ «УкрСиббанк» 692 687,67 грн. боргу за договором кредиту № 11104249000 від 22.12.2006.

2.1. Позивач не погоджується із постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2017, оскільки позивач самостійно вживав заходи для погашення боргу за кредитним договором № 11104249000 від 22.12.2016 та станом на 13.10.2017 отримав довідку про відсутність заборгованості по вказаному договорі. Крім того, стягувач ТзОВ «Кей-Колект» відкликав виконавчий лист № 2-710, виданий Нововолинським міським судом 11.08.2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , МПП «Берізка» в користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. боргу за договором кредиту № 11104249000 від 22.12.2006, у зв`язку з чим заступник начальника Нововолинського МВДВС Овчиннікова Ю.А. винесла постанову ВП №22767390 від 17.10.2017 про повернення вказаного виконавчого листа стягувачу, а тому відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваної постанови.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірної постанови.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом Волинської області було видано виконавчий лист № 2-710 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , МПП «Берізка» в користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. боргу і 23 листопада 2010 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Гальчик С.М. виніс постанову ВП № 22767390 про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного виконавчого листа, у якій боржнику було надано строк для добровільного виконання вимог виконавчого документу до 30 листопада 2010 року.

5. 04 листопада 2013 року у межах виконавчого провадження № 22767390 заступник начальника відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Гальчик С.М. виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою було вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 69268,77 грн. у зв`язку із невиконанням вказаного виконавчого листа у добровільному порядку у наданий постановою від 23 листопада 2010 року строк.

6. Вказана постанова від 4 листопада 2013 року ОСОБА_1 не оскаржувалася і є чинною.

7. 30 грудня 2016 року заступник начальника ВДВС Овчиннікова Ю.А. винесла постанову ВП № 22767390 про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект».

8. 13 жовтня 2017 року заступник начальника ВДВС Овчиннікова Ю.А. винесла постанову ВП № 22767390 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі його заяви про повернення виконавчого документу без подальшого виконання у відповідності до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», пунктом 3 якої постанову про стягнення з боржника виконавчого збору було виділено в окреме виконавче провадження.

9. 17 жовтня 2017 року заступник начальника ВДВС Овчиннікова Ю.А. винесла оскаржувану постанову ВП № 54916108 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 22767390 від 04 листопада 2013 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69268,77 грн., яку отримано позивачем 26 жовтня 2017 року.

10. Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

12. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач, який є боржником за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 22767390 від 04 листопада 2013 року, станом на 17 жовтня 2017 року самостійно не сплатив виконавчий збір, то у відповідача були достатні правові підстави для прийняття постанови про відкриття виконавче провадження з виконання вказаної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

14. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судове рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

15. У запереченнях на касаційну скаргу Міністерство оборони України вказує на правомірність прийняття рішень судів попередніх інстанцій.

V. Джерела права й акти їх застосування

16. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв на час спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV).

18. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

19. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

20. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).

21. Згідно з частиною другою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.2. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

22. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

23. Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

24. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

25. 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

26. Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

27. Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

28. Частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

30. Частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

31. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

VI. Висновок Верховного Суду

32. Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

33. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

34. Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

35. Як встановлено з матеріалів справи, постанову про повернення виконавчих документів стягувачу від 13 жовтня 2017 року ВП №22767390 прийнято саме на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII у зв`язку з надходженням заяви ТОВ «Кей-Колект».

36. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

37. Як було зазначено вище, 17 жовтня 2017 року відповідачем винесено постанову ВП № 54916108 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 22767390 від 04 листопада 2013 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 69268,77 грн.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату винесення відповідачем вищевказаної постанови, тобто у жовтні 2017 року та станом на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, постанова про стягнення виконавчого збору від 04 листопада 2014 року № 22767390 не була оскаржена та скасована.

39. Правомірність винесення даної постанови про виконавче провадження не є предметом розгляду даного спору.

40. Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону №1404-VIII. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону України Закону України "Про виконавче провадження" .

41. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14 жовтня 2017 року.

42. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

43. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № 803/1461/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова