Справа № 467/555/19

2/467/234/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2019 року        Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді                                                                Кірімової О.М.

з участю секретаря судового засідання                                        Сіваченко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Арбузинка справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним пункту кредитного договору та розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Ідея Банк» в якій просив визнати недійсною з моменту укладення кредитного договору умову пункту 1.10 договору від 12 вересня 2017 року № F 94.306.71232, між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк», якою передбачено здійснення позичальником плати за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором; визнати недійсною з моменту укладення умову пункту 6.1 вказаного кредитного договору, в частині визначення у графіку щомісячних платежів за кредитним договором комісії, що підлягає сплаті за період з 20 листопада 2017 року по 12 березня 2020 року, та на день звернення до суду та сплачена позивачем складає 12516 грн. 25 коп.; зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок здійснених з часу укладання кредитного договору позивачу платежів, повернувши сплачену ним комісію (різницю) у розмірі 12505 грн. 51 коп. на картковий рахунок позивача у відділення «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 ; вважати договір кредитування розірваним, останній платіж по кредиту 29.03.2019 року, з 30.03.2019 року; судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12 вересня 2017 року між ним та ПАТ «Ідея Банк» в особі уповноваженого представника в подальшому іменується «Банк» від імені якого діяв кредитний посередник ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № F 94.306.71232, відповідно до якого банк надав позивачу кредит на поточні потреби у розмірі 19900 грн.

При виконанні свого зобов`язання позивачем було виявлено, що відповідач порушив умови договору. Так, пунктом 1.4 кредитного договору передбачено обов`язок сплати позивачем тільки 16,5 відсотків за користування кредитними коштами, а в графіку щомісячних платежів кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, передбачених пунктом 6.1 договору «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» включена комісія, яка не прописана в кредитному договорі, та не вказана ні у відсотковому, ні у грошовому виразі, але є в графіку платежів.

Пункт 1.10 договору взагалі не виконувався відповідачем, а якщо і частково виконаний, то без надання належної інформації позивачу. Позивач так і не отримав нового графіку платежів за його заявою від 20.08.2018 року, отримавши лист від відповідача № 12.14/99830 від 13.09.2018 року про необхідність сплати відповідних комісій, згідно затверджених тарифів банку, що суперечить п. 3.2.4 договору.

25.01.2019 року позивачем направлено вимогу на адресу відповідача, але відповіді не отримано. 14.03.2019 року позивачем направлено повідомлення пор розірвання кредитного договору, в зв`язку з невиконанням банком умов договору, однак відповідачем проігноровано вказане повідомлення та не надано інформації, яку просив позивач, чим знову порушив п. 1.10 договору.

Після детального вивчення кредитного договору, який складено недопустимим для читання шрифтом та підрахунком сплачених коштів за споживчим кредитом, позивач зробив висновок, що порушено його права як споживача.

Пунктом 5.7 договору вказана орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, яка складає 21722 грн. 40 коп., однак позивачем станом на 20.04.2019 року, згідно квитанцій вже сплачено 34190 грн. та переплачено не вказану у договорі комісію у розмірі 12516 грн. 25 коп.

На момент складання договору в графіку погашення платежів Банком не вказано загальну суму переплати по кредиту, що ускладнює можливість самостійно порахувати суму кредитного договору. В зв`язку з зазначеним, позивачем самостійно зроблено розрахунки платежів за кредитним договором. На підставі вказаних розрахунків, позивач вважає, що кредитне зобов`язання виконано ним 20.07.2018 року.

Як зазначається в позовній заяві, ПАТ «Ідея Банк» незаконно вказало у графіку платежів за кредитним договором розмір сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту, а послуги вказані у п. 1.10 взагалі не виконано. При цьому відповідач нарахував, а позивач безпідставно сплатив комісію в сумі 12516 грн. 30 коп. фактично за обслуговування кредиту Банком, що є незаконним, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Від позивача до судового засідання надійшла заява, згідно якої він підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд слухання у справі провести за його відсутності.

Від представника позивача до судового засідання надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та слухання у справі провести за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Мотивуючи недійсність (або нікчемність) оспорюваних умов кредитного договору позивач послалася на ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та на те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, що є підставою для визнання пункту 1.10 кредитного договору, яким передбачено здійснення позичальником плати за обслуговування кредитної заборгованості та пункту 6.1 кредитного договору, в частині визначення у графіку щомісячних платежів за кредитом договором комісії недійсними з моменту укладення договору.

Приписами ч. 1 статті 215 ЦК України регламентовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 12.09.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір № F 94.306.71232 (а.с. 12-15).

У відповідності до п. 1.10 кредитного договору позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, встановлених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором, який передбачено п. 6.1. Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4 договору станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9.50%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 16.5000%.

У відповідності до п. 2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 30 щомісячних внесках включно до 20 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюються на транзитний рахунок з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п. 3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом).

Згідно п. 5.1. укладеної між сторонами даного спору угоди, позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди вручено йому банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено, що цей договір є укладеним з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У відповідності до п. 5.7 кредитного договору зазначено, що згідно з Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна ставка складає 123,6000%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладання договору складає 21722,4300 гривень. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань, відповідно до п. 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в п. 1.4 договору.

Матеріали даної цивільної справи містять Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с. 61). Вказаний документ 12.09.2019 року підписано ОСОБА_1 , при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, також ОСОБА_1 підтверджено отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі, в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Таким чином, відповідачем 12.09.2017 року до підписання кредитного договору була надана позивачу в письмовій формі інформація про умови кредитування, про орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначення сукупної вартості кредиту та процентної ставки, в тому числі, про: процентну ставку, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, плату за обслуговування кредиту, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, інше.

Оспорюваний позивачем правочин укладено у письмовій формі, як це передбачено приписами ч. 1 статті 1055 ЦК України. Судом встановлено, що ознайомившись з умовами кредитного договору та вважаючи їх прийнятними для себе, ОСОБА_1 підписав даний договір, не надавши відповідних зауважень або виправлень, чим висловив своє волевиявлення і згоду з усіма умовами договору, отримавши при цьому оригінал договору у день його укладення.

У відповідності до ст. 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

З 10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом ; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), підписаного позивачем 12.09.2017 року, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 2.8500% щомісячно від початкової суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 123,6000 %.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка набрала чинності на момент укладення оспорюваного кредитного договору), цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, на момент укладення позивачем кредитного договору набрали чинності Закон України «Про споживче кредитування» та відповідні зміни до Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких не забороняється встановлення комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця.

Також необхідно зазначити, що позивач, заявляючи вимогу про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення банком плати за обслуговування кредитної заборгованості, в запереченні на відзив на позовну заяву посилається на Правила надання банками України інформації споживачу про кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168. Проте, даний нормативно-правовий акт втратив свою чинність на підставі Постанови Правління Національного банку України від 08.06.2017 року № 49 «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит».

З 10.06.2017 року набули чинності Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 року № 49.

Пунктом 5 Правил передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг банку за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Колонка 7 "Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит", що є додатком 2 до зазначених Правил, передбачає здійснення платежів позичальником на користь банку за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі, платежі за ведення рахунку та розрахунково-касове обслуговування.

З огляду на зазначене, не може бути застосовано і правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2017 року у справі № 6-2071цс16, оскільки кредитний договір, справа щодо якого переглядалася у касаційному порядку, було укладено до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» та відповідних змін до Закону України «Про захист прав споживачів».

Приймаючи до уваги наведене, отримання банком плати за обслуговування кредиту не суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки щомісячна плата в розмірі 2.8500% за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно від початкової суми кредиту встановлена за надання послуг позичальнику за кредитним договором, за даних обставин відсутні підстави для визнання оспорюваного позивачем договору у вказаній частині недійсним.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним пункту кредитного договору та розірвання кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арбузинського

районного суду                                                                        О.М. Кірімова