КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участі:

секретаря судового засідання - Бендюжик Ю.А.

захисника ? Фролової О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ? адвоката Фролової Олени Григорівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2019, -

В С Т А Н О В И В

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду захисник подав апеляційну скаргу на вказану постанову, в якій просить апеляційний суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду і відкрити апеляційне провадження по ній, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження визнати поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2019 скасувати повністю та закрити провадження у справі у зв?язку з відсутністю факту і події порушення п.2.5. ПДР України, вчинення адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує на неправильне застосування судом матеріального права і порушення норм процесуального права, на неповноту судового розгляду та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Адвокат вважає, що суд вдався до самостійного збирання доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за власною ініціативою допитавши свідків, таким чином перебравши на себе функцію обвинувачення та порушивши принцип рівності всіх учасників перед законом і судом та принцип змагальності у наданні доказів.

Крім того, як стверджує апелянт, судом безпідставно відхилено показання допитаного судом свідка ОСОБА_2 , не враховано, що відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується, що ОСОБА_1 не керував автомобілем і на момент звернення до нього патрульних був в статусі пішохода, не взято до уваги показання свідка ? патрульної поліції ОСОБА_3 про те, що вони з напарником особисто не бачили як ОСОБА_1 керував автомобілем. Адвокат вважає, що наявна в матеріалах справи розписка про залишення ОСОБА_1 автомобіля на відповідальне зберігання додатково підтверджує, що останній не мав наміру керувати транспортним засобом. Крім того, на переконання захисника, місцевий суд свій висновок про винуватість ОСОБА_1 мотивував на підставі одних показань свідка ОСОБА_4 , про якого не містить відомостей ані протокол про адміністративне правопорушення, ані відеозапис з нагрудної камери поліцейського. Звертає увагу суду, що ОСОБА_4 не був свідком відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, а тому його показання не можуть стосуватись порушення ОСОБА_1 п.2.5. ПДР України, вони є суперечливими, неузгодженими та упередженими. Аналогічні доводи в апеляційній скарзі наводяться і щодо свідка ОСОБА_5 .

Також захисник вважає, що протокол на ОСОБА_1 складено незаконно в порушення Інструкції №1452/735, оскільки патрульні безпідставно заявили вимоги пішоходу ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп?яніння. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, тоді як протокол на нього складався за відмову водія від проходження медичного огляду.

ОСОБА_1 на розгляд апеляційної скарги його захисника до суду апеляційної інстанції не з?явився. Про судові засідання повідомлений завчасно у належний спосіб, що підтверджується зворотнім повідомленням про отримання ним судової повістки (а.с. 131). В апеляційному суді ОСОБА_1 представлений захисником ? адвокатом Фроловою О.В., яка власне і подала в його інтересах апеляційну скаргу, та яка повідомила суд, що ОСОБА_1 не наполягає на особистій участі в апеляційному провадженні, знає про день, час і місце апеляційного розгляду і вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті існуючим складом, без його участі .

Також в судове засідання суду апеляційної інстанції двічі викликався прокурор (а.с. 132-136; 139).

Зокрема, участь прокурора в судовому розгляді апеляційної скарги захисника Фролової О.Г. була зумовлена доводами апеляційної скарги адвоката про те, що в суді першої інстанції прокурор не приймав участь і функцію обвинувачення, як на її думку, на себе перебрав суд.

До початку судового розгляду по суті, від Прокуратури міста Києва та Київської місцевої прокуратури №2 надійшли листи, в цілому зміст яких зводиться до того, що участь прокурора у розгляді судом справ про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП не передбачена національним Законом, а підстави для участі прокурора у розгляді вказаної справи прокуратурою не встановлено (а.с. 137, 141, 144, 145-147).

Отже, оскільки приписами ч.1 ст.250 КУпАП передбачено право прокурора приймати участь у розгляді справи, а не імперативна вимога щодо його обов?язкової участі, з огляду на вжиття апеляційним судом вичерпних заходів для забезпечення участі прокурора під час розгляду існуючих апеляційних вимог та зважаючи на зміст поданих органами прокуратури відповідей, суд приходить до висновку про можливість продовжувати розгляд наявної апеляційної скарги за відсутності прокурора, враховуючи, що всі законні можливості з боку суду для його забезпечення в судовому перегляді судом апеляційної інстанції, були вичерпані

Першочергово судом вирішено заявлене в межах апеляційної скарги клопотання захисника Фролової О.Г. про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши відповідність поданої апеляційної скарги вимогам ч.2 ст.294 КУпАП приходжу до наступного висновку.

По-перше, від ОСОБА_1 апеляційна скарга не надходила, тоді як за правилами ч.2 ст.294 КУпАП захисник та особа, яка притягається до відповідальності є окремими суб?єктами на апеляційне оскарження. Таким чином, за відсутності апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості поновити йому строк на апеляційне оскарження.

По-друге, апеляційна скарга захисника Фролової О.Г. подана в межах строку, визначеного ч.2 ст.294 КУпАП, у зв?язку з чим заявлене в межах апеляційної скарги клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження розгляду не підлягає, як зайве.

Щодо апеляційних вимог захисника Фролової О.Г. по суті: заслухавши доповідь судді, доводи самого захисника Фролової О.Г., яка підтримала в повному обсязі заявлені нею апеляційні вимоги, надавши суду пояснення, дослідивши за участі присутніх письмові матеріали справи, з`ясувавши питання, які виникли під час такого дослідження, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи поданої апеляційної скарги, суд керується наступним.

За встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_1 , 02.03.2019 о 23 год. 40 хв., рухаючись вул. Світлою, 1 у м.Києві, керував автомобілем марки "Тойота Венза", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп?яніння: почервоніння обличчя, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп?яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п.2.5. ПДР України, відмовився у присутності двох свідків.

Судом першої інстанції визнано доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується також і апеляційний суд.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ст.280 КУпАП передбачено обов?язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, фіксуються в доказах, якими згідно приписів ст.251 КУпАП є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписи, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозаписи, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, акти огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколи про вилучення речей і документів, а також інші документи.

Так, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, послався на наступні докази:

? показання особи, яка притягається до відповідальності ? ОСОБА_1 , надані безпосереднього суду першої інстанції, який показав суду, що 02.03.2019 знайомий ОСОБА_7 підвіз його до АЗС «БРСМ» по вул. Світлій у м. Києві, про що вони домовились заздалегідь близько 23:00 год. Припаркувавши на території АЗС автомобіль «Тойота Венза», ОСОБА_7 попрямував до ст. м. «Бориспільська». Він, ОСОБА_1 , в свою чергу, зайшов в приміщення АЗС та придбав омивач скла, який поклав в автомобіль. В цей час до нього підійшли працівники поліції та звинуватили у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, на що він, ОСОБА_1 , повідомив, що хоч алкоголь і вживав, проте транспортним засобом не керував, ПДР не порушував, а автомобіль залишив на освітленій частині АЗС, так як вказана АЗС є найближчою до його дому, а автомобіль не застрахований КАСКО. На пропозицію працівників поліції пройти огляд, він відмовився, так як автомобілем не керував і мав намір дійти додому пішки;

? показання свідка ОСОБА_8 , надані безпосередньо суду першої інстанції, який показав суду, що 02.03.2019 його дружина була на дні народження і він мав забрати її звідти о 22:00 год. В цей же день ОСОБА_1 , з яким він перебуває в нормальних, дружніх відносинах, попросив завезти його додому на своєму автомобілі, тому він, ОСОБА_8 , забрав дружину, відвіз її додому та повернувся за ОСОБА_1 . Близько півночі він зупинив автомобіль ОСОБА_1 біля заправки на місці парковки, віддав ОСОБА_1 ключі від автомобіля та пішов на метро;

? показання свідка ОСОБА_2 , надані безпосередньо суду першої інстанції, який показав суду, що 02.03.2019 близько 23:30 год. заїхав на заправку. Бачив як під`їхав автомобіль «Тойота», сріблястого кольору, з якої вийшло два, раніше незнайомі йому чоловіки та попрощались. Один з чоловіків побіг на метро, а інший щось купив, повернувся до авто і тут під`їхала поліція;

? показання свідка ОСОБА_4 , надані безпосередньо суду першої інстанції, який показав суду, що вони з напарником ОСОБА_14 , з яким працюють в охоронній компанії ТОВ «Венбест», в темну пору доби, приблизно до 23:00 год., під`їхали на виклик на заправку «БРСМ» по вул. Світлій. В цей час під`їхав автомобіль «Тойота» сріблястого кольору, який припаркувався біля паркану і з нього вийшов чоловік в нетверезому стані. Вони з напарником викликали поліцію за номером телефону 102, після чого прибув екіпаж у складі двох поліцейських - дівчини та хлопця. В цей час водій, який був одягнутий в темне пальто, стояв з хот - догом. Також зазначив, що у нього в автомобілі був відеореєстратор, який зафіксував факт керування автомобілем «Тойота» саме ОСОБА_1 , проте працівники поліції зазначили, що за уваги на показання свідків необхідності в долучені відеозапису з реєстратора необхідності немає. Також ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично вказав на ОСОБА_1 , як на водія автомобіля «Тойота», який був в нетверезому стані. Крім того повідомив, що вони з напарником перекрили виїзд для автомобіля «Тойота» з метою недопущення до приїзду працівників поліції, продовження протиправної поведінки ОСОБА_1 ;

? показання поліцейської ОСОБА_3 , надані безпосереднього суду першої інстанції, яка показала суду, що вони з напарником, у складі екіпажу, здійснювали патрулювання і отримали виклик, що на заправку під`їхало авто з якого випав чоловік. Приїхавши на виклик, свідки вказали на ОСОБА_1 , як на водія автомобіля «Тойота», і в подальшому написали письмові пояснення. Побачивши працівників поліції, чоловік, на якого вказали свідки, почав тікати від них по клумбі, а потім став запевняти їх, що автомобілем він не керував. ОСОБА_3 не заперечувала факту того, що вони з напарником особисто не бачили, що ОСОБА_1 керував автомобілем, проте показання свідків, які прямо вказали на ОСОБА_1 , як на особу, що керувала транспортним засобом, були достатніми доказами для прийняття рішення про пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, а в подальшому для складання протоколу за відмову від проходження огляду. Крім того, звернула увагу, що ОСОБА_1 спочатку взагалі казав, що «Тойота» не його авто, і що він просто проходив поруч. Пояснила, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені свідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а очевидці керування ОСОБА_1 автомобілем в стані сп`яніння надали свої пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Захисник Фролова О.Г. клопотань про повторний допит зазначених осіб в апеляційному порядку не подавала.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п.29-30 рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Отже, з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини, не вдаючись до повторної оцінки показань вказаних осіб, апеляційний суд погоджується з мотивами суду першої інстанції, викладеними в постанові суду щодо цих доказів, та бере за основу ту оцінку, яка їм надана місцевим судом.

Зокрема апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Тойота" з ознаками алкогольного сп?яніння за відсутності будь-яких інших осіб в салоні автомобіля, на що чітко вказав свідок ОСОБА_4 , надавши суду першої інстанції викриваючі показання.

Такі показання свідка ОСОБА_4 в повній мірі взаємоузгоджуються з показаннями поліцейської ОСОБА_3 про те, що екіпажем поліції було отримано повідомлення від свідків, що на заправну станцію під?їхало авто, з якого випав чоловік, як було встановлено пізніше ? ОСОБА_1 , який мав явні ознаки алкогольного сп?яніння та який в подальшому від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу "ДРАГЕР" та у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків.

Жодних сумнівів у правдивості показань свідка ОСОБА_4 і достовірності письмових пояснень іншого свідка ? ОСОБА_5 , який також викриває ОСОБА_1 , в апеляційного суду не виникає, оскільки суду не було повідомлено жодних обґрунтованих підстав обмовляти ОСОБА_1 раніше не знайомими особами. Натомість, посилання захисника в апеляційній скарзі на упередженість цих свідків, пов?язану з їх трудовою діяльністю, а саме з роботою в охоронній фірмі, суд вважає не переконливими, поза як вони не є працівниками поліції, яких в розумінні п.6 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 забороняється залучати в якості свідків.

При цьому, апеляційний суд вважає цілком обґрунтованими мотиви суду, що показання самого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_2 слід сприймати критично, оскільки вони не підтверджуються іншими наявними по справі доказами, а відтак не відповідають критеріям достатності та взаємоузгодженості, і крім того знаходяться в певних товариських відносинах з ОСОБА_1 .

Крім того, вина ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.5. ПДР України підтверджується також і наявними в матеріалах справи письмовими доказами, на які в постанові послався суд першої інстанції і які були досліджені в судовому засіданні від 22.07.2019 безпосередньо апеляційним судом за участі захисника Фролової О.Г., а саме:

? даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД№171325 від 03.03.2019, в якому викладено повні відомості щодо особи правопорушника ? ОСОБА_1 , суть правопорушення, обставини, час та місце вчиненого правопорушення, посилання на відповідний пункт ПДР України, який порушено, статтю (частину статті), яка передбачає відповідальність за вчинені дії, вказано повні відомості про свідків, підписи свідків, посилання на долучені до протоколу докази, підпис особи щодо якої складено протокол про ознайомлення з його змістом, дані щодо тимчасово вилучених документів та щодо отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, підпис поліцейського, який склав протокол (а.с. 1);

? письмовими поясненнями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про те, що 03.03.2019 о 00:05 год. в м.Києві по вул. Світла, 1, вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків. ОСОБА_1 в їх присутності добровільно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного або наркотичного сп?яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу "Драгер" або у лікаря-нарколога, що вони засвідчили своїми підписами (а.с. 2);

? письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 02.03.2019 про те, що приїхавши на АЗС "БРСМ" за адресою: м.Київ, вул. Світла, 1, ним було помічено як під?їхало авто "Тойота" срібного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , з якого вийшов чоловік в нетверезому стані (випав з авто) (а.с. 3);

? письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 02.03.2019 про те, що 02.03.2019 о 23:20 год. він був свідком того, як на АЗС "БРСМ-Нафта" за адресою по вул. Світла, 1, заїхав автомобіль "Тойота" сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вийшов чоловік в нетверезому стані (а.с. 4);

? відомостями розписки ОСОБА_1 від 03.03.2019, якою він підтвердив факт залишення на зберігання транспортний засіб "Тойота" д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м.Київ, вул. Світла, 1 (а.с. 5).

Наведені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своєму взаємозв?язку з показаннями свідка ОСОБА_4 та поліцейської ОСОБА_3 ? достовірності та взаємоузгодженості.

Також, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на відеозапис з нагрудної камери поліцейського АА00874, на передослідженні якого в апеляційному порядку сторона захисту не наполягала, з якого слідує, що ОСОБА_1 спочатку стверджував, що йшов з метро додому (фр. відео 1 хв. 06.49, ), потім вказував, що працівники поліції побачили його, коли він не їхав ( фр. відео 1 хв. 08.01), далі що прийшов, поставив автомобіль і пішов додому (фр. відео 1 хв. 13.50), потім стверджував, що його чекало таксі (фр. відео 2 хв. 08.15), далі, в ході розмови з поліцейським, вказав, що він же нормально поставив автомобіль (фр. відео 3 хв. 06.36), потім також вказав, що погано себе почував та поставив автомобіль ( фр. відео 3 хв. 07.41), далі сказав, що заїхав на заправку взяти "хот-дог" (фр. відео 4 хв. 00. 18), про що повторно вказав вже після того, як узяв "хот-дог" (фр. відео хв. 00.26).

Згідно оцінки, наданої цьому відеозапису судом першої інстанції, цей доказ спростовує версію ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем.

З зазначеним погоджується і апеляційний суд, додатково наголошуючи, що згаданий відеозапис вказує на недостовірність показань ОСОБА_1 та спростовує показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_2 , про яких на відео ОСОБА_1 взагалі не згадує та повідомляє поліцейському зовсім інші обставини того, як він потрапив на автозаправну станцію.

Відтак, вищезгадані письмові докази та відеозапис ще раз підтверджує правдивість пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які проявивши громадський обов?язок повідомили патрульну поліцію про виявлення ними особи, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп?яніння. При цьому, оскільки особа, на яку вказали свідки ? ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння відмовився, і факт відмови засвідчили свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , то дії ОСОБА_1 утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ? відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння.

Поміж вказаного, наявна у матеріалах справи розписка ОСОБА_1 про залишення транспортного засобу на зберігання свідчить про те, що ОСОБА_1 було відсторонено в порядку ч.1 ст.266 КУпАП від керування транспортним засобом, а отже підтверджує обґрунтованість підозри поліцейських вважати, що водій мав явні ознаки алкогольного сп?яніння.

Стосовно посилань захисника на неузгодженість часових меж, вказаних в письмових поясненнях свідків, на яких при розгляді справи в апеляційному порядку звертала захисник, то суд зауважує на слідуючому.

Так, згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , капралом поліції ОСОБА_3 їх було опитано 02.03.2019. Дані свідки засвідчили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , відібраних також капралом поліції ОСОБА_3 , вказані свідки своїми підписами засвідчили, що 03.03.2019 о 00:05 год. ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкольного сп?яніння 02.03.2019 о 23:40 год., тоді як сам протокол складено 03.03.2019 о 00:05 год. інспектором поліції Ткаченком Є.О.

Відтак, оскільки керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп?яніння, факт якого засвідчили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , передувало відмові ОСОБА_1 від проходження огляду та такий стан, що засвідчили свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , і саме відмова водія від огляду стала підставою для складання працівниками патрульної поліції протоколу на ОСОБА_1 про порушення ним п.2.5. ПДР України, за умови оформлення цих документів різними поліцейськими, то суд не вбачає жодних неузгодженостей в часових межах зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та в письмових поясненнях свідків.

Натомість, проставлення на поясненнях свідка ОСОБА_15 в правому верхньому кутку дати "02.03.2019", суд не вважає визначальним, оскільки в змісті самих пояснень ОСОБА_15 вказує, що факт відмови ОСОБА_1 від огляду мав місце 03.03.2019, 00:05 год., що співпадає з часом складання інспектором поліції протоколу.

Надуманими суд вважає також і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в постанові робить висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, при тому, що протокол на нього складався за відмову від проходження огляду.

Так, по-перше, судом ОСОБА_1 визнаний винним у керуванні транспортним засобом не в стані алкогольного сп?яніння, а з ознаками такого стану, що повністю узгоджується з положеннями п.2 Розділу І Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015. По-друге, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути в нерозривному зв`язку з керуванням особою транспортним засобом з явними ознаками такого стану.

Отже, попри наведені в апеляційній скарзі захисником доводи, приходжу до висновку, що іфакт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп?яніння, і факт його відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.

Таким чином, судом першої інстанції повністю виконані вимоги ст.ст.245, 280 КУпАП і здійснена ним оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин справи відповідно до вимог закону, при цьому кожен доказ оцінений з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

При цьому, апеляційний суд також зауважує на слідуючому.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права, у зв`язку із чим є обов`язковою до врахування судами при розгляді справ.

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки санкції в справах про адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції (справа «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005).

На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції при розгляді даної справи дотримано основних гарантій права на справедливий суд, визначених в статті 6 Конвенції, на що вказує наступне.

Як підтверджується відомостями самого протоколу про адміністративне правопорушення та не спростовувалось особою, яка притягається до відповідальності та його захисником, ОСОБА_1 під підпис був ознайомлений зі змістом складеного відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП та отримав його копію. Тобто, ОСОБА_1 був проінформований про характер правопорушення, яке йому ставиться в вину за ч.1 ст.130 КУпАП, і причини такого звинувачення ? порушення ним п.2.5. ПДР України.

Крім того, як достатньо вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в суді першої інстанції неодноразово відкладався з метою забезпечення участі свідків та поліцейських, що вказує на існування у ОСОБА_1 достатнього часу і можливості для підготовки свого захисту, чим ОСОБА_1 і скористався, направляючи суду письмові заперечення щодо складених відносно нього матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 11-12) та беручи безпосередню участь в судових засіданнях (а.с. 25, 53). Також, виходячи зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 безпосередньо надавав суду показання, самостійно висловлював власну позицію з приводу тих обставин і подій, які ставляться йому в вину, відповідав на поставлені йому питання та у будь-який момент міг відмовитись від дачі показань.

При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції був представлений захисником, який знайомився з матеріалами справи (а.с. 24), подавав письмові клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про виклик для допиту свідків захисту: ОСОБА_18 та ОСОБА_8 (а.с. 16, 21), про яких, окрім іншого, матеріали справи про адміністративне правопорушення відомостей не містять.

Так, свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_8 за клопотанням захисника були безпосередньо допитані судом першої інстанції і стороні захисту була забезпечена можливість задавати цим свідкам, як і іншим допитаним судом першої інстанції свідкам, питання. Показання свідків відображені в змісті оскаржуваної наразі постанови, їм суд надав обґрунтовану і вмотивовану оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв?язку з іншими існуючими по справі доказами, яка також знайшла своє відображення в тексті судового рішення.

Також сторона захисту скористалась своїм правом на надання доповнень до раніше поданих заперечень, після того як судом було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського та детально вивчено матеріали справи. Зокрема захисником було подано до суду доповнення до заперечень (а.с. 29-32, 72-74), які також перевірялись судом на логічність їх змісту, що також знайшло своє відображення в винесеній за результатом розгляду справи судом першої інстанції постанові.

Поміж вказаного, дотримуючись принципу безпосередності сприйняття показань свідків, а також забезпечуючи право на справедливий та публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, суд вжив заходів для виклику як свідків по справі осіб, письмові пояснення яких були додані органом, що складав протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 2, 3) та самих патрульних, які цих свідків опитували і оформляли матеріали про адміністративне правопорушення (а.с. 9-10, 26- 28, 52, 54-56). Так, свідок ОСОБА_4 та працівник поліції ОСОБА_3 , які з?явились за викликом суду, були допитані безпосередньо судом в присутності сторони захисту. При цьому, судом було забезпечено можливість стороні захисту задавати цим свідкам питання. Показання цих свідків також відображені в змісті постанови, з наданням їм судом відповідної оцінки.

Отже, оскільки судом першої інстанції з метою всебічного розгляду справи було безпосередньо допитано як свідків сторони захисту так і тих свідків, письмові пояснення яких містились в зібраних органом, уповноваженим законом на складання протоколу про адміністративне правопорушення матеріалах, тобто з дотриманням принципу змагального процесу, і розгляд справи було проведено судом виключно в межах пред?явленого ОСОБА_1 протоколом про адміністративне правопорушення звинувачення (порушення п.2.5. ПДР України), ? апеляційний суд вважає доводи захисника про перебирання судом першої інстанції на себе функції обвинувачення неспроможними.

За таких обставин, приходжу до висновку, що суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації ОСОБА_1 його процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, забезпечив принцип змагальності та свободи в поданні суду доказів, ретельно перевірив представлені перед судом докази, дослідив та навів їх детальний аналіз, дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності та взаємозв`язку і як наслідок обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним приписів п.2.5. ПДР України, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП ? відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп?яніння.

Відтак, враховуючи, що доводи поданої захисником апеляційної скарги в ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2019 та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, як того просить апелянт.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника ? адвоката Фролової Олени Григорівни в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 17.05.2019, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.М. Ігнатов

Справа №753/5666/19

Апеляційне провадження № 33/824/2471/2019

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Коляденко П.Л.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.