АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 Ц-1554 \ 06р. Головуючий
Категорія 21. в інстанції Сергєєва С.В.
Доповідач Карташов О.Ю.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня «21» дня Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Карташова О.Ю. Членів суду Савченко В.О., Свинцової Л.М. при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
цивільну справу
за апеляційною скаргою
Відкритого акціонерного товариства „Вороніжтрубопровідбуд" на рішення
місцевого Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 25 січня 2005р. за позовом
ОСОБА_1до ВАТ „Вороніжтрубопровідбуд" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2004р. ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ВАТ „Вороніжтрубопровідбуд" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
Позивач зазначав, що 12.08.1978р. на автодорозі Луганськ - Каменське, з вини водія відповідача ОСОБА_2., який керуючи автомобілем ЗІЛ - 130 державний номер НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху, здійснив зіткнення з керованим ним автобусом ЛАЗ - 695 державний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої він отримав травму, внаслідок чого, був визнаний інвалідом третьої групи з втратою 60% професійної працездатності.
Посилаючись на те, що відповідачем відшкодування шкоди провадиться тільки після проходження ним МСЕК та ухвалення відповідних рішень суду, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування шкоди за період з 1.02.2003р. по 1.02.2004р. в розмірі 999,22грн., з розрахунку середнього заробітку - 138,92грн., та у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому тим, що він вимушений проходити курси лікування
захворювань які виникли у нього у зв'язку з травмою, кожного року проходити МСЕК звертатися з позовами до суду, суму у розмірі - ЗО 000грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги і проси суд стягнути з відповідача відшкодування шкоди за період з 1.02.2003р. по 1.01.2005р. у сумі 1917грн.
Рішенням місцевого Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 25.01.2005р. позо задоволено, вирішено стягнути з ВАТ „Вороніжтрубопровідбуд" на користь ОСОБА_1сум відшкодування шкоди - 1917грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000грн судові витрати 62,92грн., державне мито на користь держави у сумі 200,30грн. та зобов'язати ВАТ „Вороніжтрубопровідбуд" виплачувати ОСОБА_1у рахунок відшкодування шкоді щомісячно починаючи з 1.01.2005р. по 83,35грн.
У апеляційній скарзі ВАТ „Вороніжтрубопровідбуд" ставив питання про скасуванні зазначеного рішення суду.
В судовому засіданні представник ВАТ „Вороніжтрубопровідбуд" уточнив вимоги апеляційної скарги, просив зазначене рішення суду скасувати частково, у частин відшкодування моральної шкоди, як ухвалене з порушенням норм матеріального права у цій частині і, не передаючи справу на новий розгляд, постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди.
Доводи скарги мотивував тим, що позивач безпосередньо, з заявою про відшкодування шкоди до підприємства не звертався, при цьому, з 1982 року вибрав судовий порядок стягнення компенсації частини втраченого заробітку, а саме, кожного року після проходженні МСЕК, звертався із позовом до місцевого Кам'янобрідського районного суду м.Луганська питання про допуск виконання рішення якого, на території Росії, вирішувалося Воронежським обласним судом, після чого, стягнуті суми перераховувалися позивачу. Грошові кошти, стягнуті оскарженим рішенням у рахунок відшкодування шкоди в сумі 1917грн. були перераховані позивачу, незважаючи на те, що ухвалою Воронежського обласного суду вір 2.11.2005р. відмовлено у задоволені клопотання про примусове виконання на території Росії рішення місцевого Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 25.01.2005р.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши сторони, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у результаті ДТП, яке мало місце 12.08.1978р. на автодорозі Луганськ - Каменське, з вини водія відповідача, позивач отримав травму, внаслідок якої, був визнаний інвалідом третьої групи з втратою 60% професійної працездатності.
Рішеннями місцевого Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 17.04.1987р., 17.09.1990р., 20.03.2001р., 14.04.2003р., 26.01.2004р., 25.01.2005р. з відповідача на користь позивача були стягнуті суми відшкодування шкоди, які, згідно платіжних доручень, наданих представником відповідача, були перераховані позивачу.
Ухвалою Воронежського обласного суду від 2.11.2005р. відмовлено у задоволені клопотання про примусове виконання на території Російської Федерації рішення місцевого Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 25.01.2005р.
Задовольняючи позов ОСОБА_1в оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода заподіяна позивачу тим, що внаслідок травми отриманої у результаті ДТП, у позивача виникли побічні захворювання, він вимушений проходити курси лікування, нести матеріальні витрати, а також, тим, що у зв'язку з відмовою відповідача здійснювати відшкодування шкоди у добровільному порядку, він вимушений звертатися з позовами до суду.
Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок не ґрунтується на законі.
Так, відповідно до роз'яснень пункта 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № від 31.03.95 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайновоі шкоди", із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 v0005700-01) від 25.05.2001р., - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
А відповідно до роз'яснень пункту 5 Постанови, - оскільки питання відшкодуванні моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суд} необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати яким» правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявністі причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній форми позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Між тим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправності в діях відповідача, щодо відшкодування шкоди позивачу у судовому порядку.
Крім того, законодавство, яке діяло на час ДТП - 12.08.1978р., не передбачало відшкодування моральної шкоди, тому відшкодування такої шкоди у зв'язку з травмою отриманою внаслідок ДТП є неможливим, водночас позивачем не надано доказів причинного зв'язку між травмою за зазначеними ним захворюваннями.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1., у частині відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову у цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000грн., у зв'язку з необґрунтованістю.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму державного мита, стягнутого з відповідача на користь держави до суми 51грн.
Керуючись ст. ст. 304 п. 1, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, п. 1 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, судова колегія Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Вороніжтрубопровідбуд - задовольнити.
Рішення місцевого Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 25 січня 2005р. змінити:
у частині стягнення з Відкритого акціонерного товариств
„Вороніжтрубопровідбуд" на користь ОСОБА_1у рахунок
відшкодування моральної шкоди суми 30 000грн. - скасувати;
у частині стягнення з Відкритого акціонерного товариств
„Вороніжтрубопровідбуд" державного мита на користь держави, зменшити
стягнути суму державного мита у розмірі 51грн.;
в іншій частині рішення суду залишити без змін.
ОСОБА_1у задоволені позову до Відкритого акціонерного товариства „Вороніжтрубопровідбуд" про відшкодування моральної шкоди відмовити у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.