Справа №2-1691/06
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мацедонської В.Е.,
при секретарі Юрченко Л.В., Лаврик І.В.,
за участю адвоката ОСОБА_1,
перекладача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за
позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Вишнева державна нотаріальна контора про визнання
права на спадкування та права власності на 1/3 частину квартири,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 р. ОСОБА_3 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа: Вишнева державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовуються останньою з посиланням на ч.2 ст. 1259 та ст. 1264 ЦК України та, виходячи з того, що вона є спадкоємцем четвертої черги, здійснювала постійний догляд, а також надавала матеріальну підтримку померлому ОСОБА_6, що знаходився в безпорадному стані через тяжку хворобу, а тому повинна в судовому порядку отримати право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що з 1998 р. проживала разом з померлим ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1. Незважаючи на те, що шлюб не був зареєстрований, між ОСОБА_6 та позивачем склались фактичні шлюбні відносини. Крім того, в квартирі проживала сини ОСОБА_6, а також донька позивача. З моменту встановлення ОСОБА_6 діагнозу та початку лікування позивач доглядала за хворим, купуючи ліки, продукти харчування, в тому числі і в період, коли ОСОБА_6 перебував, на думку позивача, в безпорадному стані. Такий догляд та підтримка здійснювались позивачем до моменту смерті ОСОБА_6 У зв'язку з цим, вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги, позивач просила суд визнати за нею право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, а отже визнати за нею право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_1.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечували, пояснили суду, що позивач ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_6 ніколи у фактичних шлюбних відносинах не перебували, спали та готували їжу окремо, хоча проживали в одній квартирі. Після того, як ОСОБА_6 потрапив до лікарні, нагляд за ним здійснювали сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допомогу надавали також родичі. Майже до останніх днів життя ОСОБА_6 міг самостійно пересуватись, в безпорадному стані не перебував. Виходячи з наведених вище обставин, зважаючи на відсутність фактів, що підтверджують тривалий безпорадний стан ОСОБА_6, а також надання йому догляду та матеріальної допомоги з боку позивача ОСОБА_3,
відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просили в позові відмовити.
Представник третьої особи - Вишневої державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, до суду подано заяву про слухання справи у відсутності представника Вишневої державної нотаріальної контори.
Відділ освіти та рада опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації подала до суду заяву, в якій просили слухати справу у відсутності представника, в інтересах дитини, позов не підтримують, посилаючись на обмеження прав неповнолітнього відповідача ОСОБА_4
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне:
З 1998 р. ОСОБА_3 проживала разом з померлим ОСОБА_6 в кв.АДРЕСА_1. Зазначений факт підтверджується поясненнями позивача, свідків та не заперечується відповідачами.
В 2005 р. ОСОБА_6 захворів. З 25.06.2005 р. по 14.07.2005 р. ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Вишнівської міської лікарні з діагнозом: правобічна верхньо-часткова пневмонія ДН II, інтоксикаційний синдром, що підтверджується довідкою від 18.05.2006 року (а.с. 13). З 20.07.2005 р. по 10.08.2005 р. ОСОБА_6 перебував на лікуванні в торакопульмоногічному центрі Київської обласної клінічної лікарні, що підтверджується випискою з історії хвороби НОМЕР_1 (а.с. 14). З 19.08.2005 р. по вересень 2005 р. ОСОБА_6 перебував на лікуванні в Інституті онкології Академії медичних наук України, що підтверджується довідкою НОМЕР_2 (а.с. 15).
До матеріалів справи долучена також медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_6, якою підтверджується встановлений діагноз та період лікування хворого в Київській обласній клінічній лікарні (а.с.32-33), в судовому засіданні оглянути медичні карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 НОМЕР_2 Інституту онкології Академії медичних наук України та НОМЕР_3 Вишнівської міської лікарні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_6 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 15.11.2005 р. зроблено відповідний актовий запис за НОМЕР_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 (а.с.5).
У відповідності до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч.3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкування здійснюється за законом або за заповітом (ст. 1217 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 заповіту не залишив, а тому суд приходить до висновку про спадкування за законом.
На момент смерті ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 22.06.1994 p., видане згідно з розпорядженням НОМЕР_6(а.с.6).
Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги у відповідності до ст.1261 ЦК України залишились діти померлого - відповідачі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4
У відповідності до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється, серед іншого, також і на підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Враховуючи, що факт спільного проживання позивача ОСОБА_3 та спадкодавця ОСОБА_6 підтверджується поясненнями ОСОБА_3, свідків НОМЕР_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем четвертої черги.
Згідно ч.2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.
Між тим, згідно ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, якщо вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Таким чином, зі змісту згаданої норми закону вбачається, що для зміни черговості одержання права на спадкування доказуванню підлягають факт опіки, матеріального забезпечення чи іншої допомоги спадкодавцеві протягом тривалого часу, а також наявність тривалого безпорадного стану спадкодавця через похилий вік, тяжку хворобу чи каліцтво.
У відповідності до п.1 та п.З ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Аналіз матеріалів справи дає змогу суду дійти висновку про недоведеність позивачем обставин, які мають значення для справи і, зокрема, тривалого безпорадного стану спадкодавця. Водночас, відсутність у спадкодавця такого стану підтверджується поясненням відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які в судовому засіданні підтвердили, що протягом своєї хвороби до дня смерті ОСОБА_6 міг самостійно пересуватись, готувати, обходити себе, з усім міг впоратись без сторонньої допомоги. Також свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, як лікарі, які лікували ОСОБА_6, відповідно, в Інституті онкології Академії медичних наук України та в торакопульмоногічному центрі Київської обласної клінічної лікарні, в судовому засіданні підтвердили відсутність безпорадного стану ОСОБА_6 протягом лікування, пояснили, що він не потребував сторонньої допомоги, міг себе обходити, але йому необхідна була моральна підтримка рідних та близьких. Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що стан ОСОБА_6 можна вважати безпорадним лише в перші дві доби після операції, яка була виконана 29.07.2005 р., в подальшому його стан не був безпорадним.
Крім того, матеріалами справи не підтверджується, що матеріальне забезпечення, опіка та інша допомога спадкодавцю надавалась виключно позивачем ОСОБА_3.
Надання такої допомоги здійснювалось також сином ОСОБА_5, що підтверджується його особистими поясненнями та не заперечується позивачем. Матеріальну допомогу на лікування спадкодавця надавали його родичі та знайомі ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, що підтверджується їх поясненнями, наданими суду.
Виходячи з недоведеності позивачем фактів, що мають значення для справи і підлягають доказуванню відповідно до ст.60 ЦПК України і, зокрема, тривалого безпорадного стану спадкодавця, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.1258, 1259, 1264 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Вишнева державна нотаріальна контора про визнання права на спадкування та права власності на 1/3 частину квартири відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.