ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2019 Справа № 920/206/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя  Коваленко О.В., суддя Соп`яненко О.Ю., суддя Джепа Ю.А., розглянувши матеріали справи  №920/206/19

за позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991),

про стягнення 1618375 грн. 40 коп.,

та

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991),

до відповідача: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801),

про визнання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013 року частково недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача, відповідача за зустрічним позовом: Дудченко В.В., довіреність від 29.12.2018 №1-350, свідоцтво серія СМ №000494 від 25.09.2017;

від відповідача, позивача за зустрічним позовом  –  Танчик О.М., довіреність від 28.12.2018 №18-49/3, свідоцтво №225 від 11.11.2005;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.03.2019 провадження у справі № 920/206/19 відкрито за правилами загального позовного провадження,  підготовче засідання призначено на 01.04.2019 р.

В судовому засіданні 01.04.2019 оголошено перерву в розгляді справи до  08.04.2019 р.

У зв`язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судове засідання 08.04.2019 не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 09.04.2019 підготовче засідання призначене на 06.05.2019 р.

Згідно ухвали від 06.05.2019 прийнято до розгляду та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, розгляд справи №920/206/19 постановлено здійснювати колегіально у складі трьох суддів із проведенням підготовчого засідання спочатку.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 13.05.2019 підготовче засідання було призначене на 10.06.2019 р.

В судовому засіданні 10.06.2019 оголошено перерву в розгляді справи до  27.06.2019 р.

Відповідно до ухвали від 27.06.2019 закрите підготовче провадження у справі №920/206/19, розгляд справи по суті призначено на 18.07.2019 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1618375 грн. 40 коп., з яких: 1290180 грн. 12 коп. - основного боргу, 234035 грн. 14 коп. - пені, 27298 грн. 48 коп. – 3% річних, та 66861 грн. 66 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № SUM/2013/1034/1303000029 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.02.2013, а також судовий збір у розмірі 24275 грн. 63 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві №18-7/294 від 26.03.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що сума основної заборгованості є такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач наголошує на невірному періоді нарахування пені. Оскільки спірний договір є договором перевезення трубопровідним транспортом природного газу, до спірних правовідносин слід застосовувати вимоги глави 32 ГК України. Просить суд відмовити ПАТ «Укртрансгаз» у задоволенні позову в частині стягнення 1 209 180,12 грн. основної заборгованості; застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог AT «Укртрансгаз» про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, обрахованих за період з 21.04.2018 р. по 14.08.2018 року, за порушення зобов`язань з оплати послуг з транспортування природного газу за договором № SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013 року, наданих у березні 2018 року; застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог AT «Укртрансгаз» про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, обрахованих за період з 21.05.2018 р. по 14.08.2018 року, за порушення зобов`язань з оплати послуг з транспортування природного газу за договором № SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013 року, наданих у квітні 2018 року; відмовити ПАТ «Укртрансгаз» у задоволенні вимог про стягнення пені на суму 234035,14 грн.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача (вх. №2733 від 08.04.2019), в якій позивач зазначив про те, що спірний договір є договором надання послуг шляхом переміщення природного газу магістральними газопроводами, а не договором перевезення вантажу, як помилково вважає відповідач, а також зазначив про те, що сторони обумовили порядок нарахування штрафних санкцій в п. 7.4 Договору, а отже розрахунок, виконаний позивачем, є вірним.  

В запереченнях від 26.05.2019 на відповідь на відзив відповідач наполягає на тому, що спірний Договір є договором перевезення.

В зустрічному позові №18-7/295 від 26.03.2019 відповідач просить суд визнати недійсним п.7.4. договору №SUM/2013/1034/1303000029 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.02.2013 р.

Позивач в письмових поясненнях від 06.05.2019 р. та у відзиві від 03.06.19 р. проти задоволення зустрічних позовних вимог відповідача заперечував, посилаючись на те, що він не звертався до позивача з пропозиціями щодо зміни або розірвання договору. Крім того, зазначає, що п. 7.4. Договору не суперечить нормам діючого законодавства України, а отже підстави для визнання його недійсним відсутні. Позивачем також заявлено клопотання про застосування до вимог відповідача, викладених у зустрічному позові, наслідків сплину строків позовної давності та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У письмовій відповіді на відзив на зустрічний позов від 07.06.2019 відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення з позовом про визнання недійсним п. 7.4. Договору  та просить суд задовольнити його вимоги за зустрічним позовом в повному обсязі.

Позивачем 27.06.2019 подано заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в яких він зазначає, що в п.11.3. Договору сторони домовились про встановлення строку позовної давності тривалістю у 3 роки, в т.ч. і по стягненню неустойки (штрафу, пені). Крім того, 03.04.2019 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з листом №32-9-10/25 ,в якому визнав суму основного боргу в розмірі 1    290    180 грн. 12 коп. та просив погодити графік погашення суми боргу.          

Судом прийнято до уваги заяву позивача від 06.05.2019 про виправлення описки в тексті позовної заяви та вважає вірним номер та дату договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами  №SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013 р. замість помилково зазначеного позивачем №SUM/2012/1208/108000896 від 01.08.2012 р.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

01 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (в подальшому Акціонерним товариством «Укртрансгаз») і Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе (в подальшому Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання») було укладено договір №SUM/2013/1034/1303000029 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач (газотранспортне підприємство) зобов`язується надати відповідачу (замовнику) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту приймання  - відповідачем, а відповідач зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи те, що відповідні заяви сторонами подані не були, договір є чинним і продовжує свою дію до 31.12.2019 р.

Згідно п. 3.1. Договору послуги    по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним    підприємством    і Замовником    актами наданих послуг з транспортування природного газу    магістральними трубопроводами. У випадку, якщо Замовник    та/або Споживач (Споживачі)    безпосередньо підключені    до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу    Замовнику    та/або    його споживачу    визначається за даними    комерційних вузлів    та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або Споживачі Замовника    отримують газ з мережі газорозподільного    підприємства, даними для складення актів наданих послуг є дані газорозподільного    підприємства про обсяги    протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам.

Відповідно до п. 3.2., 3.3., 3.4. Договору Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники    акта наданих послуг    за звітний місяць, підписані уповноваженим    представником    та скріплені печаткою    Газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів    з моменту одержання акту наданих послуг зобов`язується повернути Газотранспортному  підприємству    один примірник оригіналу акту    наданих послуг, підписаний уповноваженим представником    та скріплений печаткою Замовника, або надати    або надати в письмовій формі    мотивовану відмову    від підписання    акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання    акта наданих послуг    розбіжності підлягають    урегулюванню    у відповідності    з умовами Договору    або в судовому порядку. До    прийняття рішення судом    обсяг газу та вартість послуг    з транспортування газу    магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності    до даних Газотранспортного підприємства.    Акти наданих послуг    є підставою для проведення    остаточних розрахунків    Замовника    з Газотранспортним підприємством.

Зі змісту п. 5.1. Договору вбачається, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 5.2. Договору тарифи, визначені в п. 5.1. Договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.

Згідно п.п. 5.3., 5.4. Договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу за умовами розділу 3 цього Договору, та податку на додану вартість.    Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно п.п. 6.3.2., 6.3.3. Договору Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати    вартість наданих послуг згідно з умовами договору, оформити надані послуги з транспортування газу    актами наданих послуг.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у 2018 році на загальну суму 3460038,62 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг: у березні 2018 року на загальну суму 2274378,01 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2018 №03-18-1303000029/sum/2013/1034 (для потреб промислових споживачів); у квітні 2018 року на загальну суму 391909,98 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2018 №04-18-1303000029/sum/2013/1034 (для суб`єктів господарювання, які виробляють теплову енергію); у квітні 2018 року на загальну суму 793750,63 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2018 № 04-18-1303000029/sum/2013/1034 (для потреб промислових споживачів).

Проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань по Договору не здійснив повну оплату наданих позивачем послуг в обумовлені Договором строки, у зв`язку з чим станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 1    290    180 грн. 12 коп.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що сума боргу, заявлена до стягнення, є необґрунтованою та не підтверджується належними доказами. Крім того, відповідач наголошує на тому, що предметом укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013 року є надання Газотранспортним підприємством послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а отже укладений договір є договором перевезення трубопровідним транспортом природного газу, а тому на вказаний договір розповсюджують свою дію вимоги гл. 32 Господарського кодексу України.  

Відповідно до    ст. 509 Цивільного кодексу України    зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України    встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини 1    ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу», транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1    ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Пунктом 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» транспортування природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Приписами ч. 1 ст. 306 ГК України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГК України, обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об`єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт» передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Зазначені положення Закону України «Про ринок природного газу» та ГК України регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив`язкою до надання послуг переміщення природного газу газотранспортною системою газотранспортної системи та не містять прямої вказівки на те, що природний газ є вантажом в межах правовідносин, що склалися між сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки предметом Договору №SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами є надання Газотранспортним підприємством послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, зазначений Договір за своєю правовою природою не містить ознак договору перевезення вантажів, а є договором про надання послуг.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами не є належним доказом на підтвердження виконання з боку позивача зобов`язань по Договору, оскільки відповідно до    ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»    підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками акти, які містяться в матеріалах справи /а.с. 27-28/ є належним доказом  надання послуг позивачем відповідачу, а також відповідно до п. 3.4. Договору     є підставою для    остаточних розрахунків    між сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські      зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання      зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання -     є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу на виконання взятих на себе зобов`язань по Договору, а саме відповідними актами надання послуг /а.с. 27-28/, а також визнається відповідачем, про що свідчить лист №32-9-к/25 від 03.04.2019 відповідача з графіком погашення заборгованості по договору від 01.02.2013 року №SUM/2013/1034/1303000029 /а.с.131-132/, а також підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків станом на 31.10.2018 /а.с.133/.     

Враховуючи те, що відповідач не подав доказів сплати основного боргу в розмірі 1    290    180 грн. 12 коп. або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1    290    180 грн. 12 коп. основного боргу.  

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 234    035 грн. 14 коп. пені, нарахованої за період з 30.07.2018 р. по 30.01.2019 р., відповідно до умов п. 7.3 Договору, яким передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В обґрунтування періоду нарахування пені позивач посилається на п. 7.4. Договору, в якому сторони домовились про те, що пеня нараховується Газотранспортним підприємством протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення Газотранспортним підприємством претензій та / або звернення Газотранспортного підприємства з позовом до суду.

В свою чергу, відповідач в зустрічній позовній заяві просить суд визнати п. 7.4. Договору недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскільки сторонами фактично змінено порядок обчислення строку позовної давності, то в цій частині Договір є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з вимогами ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК України).

За змістом ч.3 цієї ж статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.11.3 Договору строк позовної давності визначено Сторонами в 3 роки, в тому числі по стягненню неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, суд приходить до висновку про те, що якщо сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст.6 і ч.1 ст.259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з вимогами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту ч.6 ст.232 ГК України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, сторонами в п. 7.4. Договору досягнуто згоди щодо встановлення періоду нарахування пені протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення Газотранспортним підприємством претензій та / або звернення Газотранспортного підприємства з позовом до суду, а не змінено порядок обчислення позовної давності, що не суперечить вимогам діючого законодавства, а отже правові підстави для визнання п.7.4. Договору недійсним відсутні, а позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно п.2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.03.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», щодо вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Зі змісту п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вбачається, що за змістом частини першої статті 261    ЦК України    позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом, заява позивача про застосування до зустрічних позовних вимог наслідків сплину строків позовної давності не підлягає розгляду по суті.  

Оскільки судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, а також встановлено факт відповідності п. 7.3. та п. 7.4. Договору вимогам діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 234    035 грн. 14 коп. пені, нарахованої за період з 30.07.2018 р. по 30.01.2019 р.   

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27    298 грн. 48 коп. – 3% річних та 66    861 грн. 66 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 01.03. 2018 р. по 30.01.2019 р., відповідно до вимог  ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2    ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 27    298 грн. 48 коп. – 3% річних та 66    861 грн. 66 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 01.03. 2018 р. по 30.01.2019 р. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи те, що судом вище вже було надано правову оцінку початку перебігу строків позовної давності для звернення в суд з первісними позовними вимогами, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до первісних позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 24    275 грн. 63 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.   

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення про стягнення 1618375 грн. 40 коп. задовольнити.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 1290180 грн. 12 коп. - основного боргу, 234035 грн. 14 коп. - пені, 27298 грн. 48 коп. – 3% річних, та 66861 грн. 66 коп. інфляційних збитків, 24    275 грн. 63 коп. витрат зі сплати судового збору.

3.          В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» до відповідача: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2013/1034/1303000029 від 01.02.2013 року частково недійсним – відмовити.

4. Судові витрати за зустрічним позовом в розмірі 1921 грн. 00 коп. покласти на позивача за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 24.07.2019 р.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ          (підпис)                                     О.В. КОВАЛЕНКО

СУДДЯ                                          (підпис)                                  О.Ю. СОП`ЯНЕНКО  

СУДДЯ                                                         (підпис)                   Ю.А. ДЖЕПА