Справа № 22ц-2177/006 Головуючий в 1-й інстанції: Околот Г.М.
Категорія: Доповідач: Борисов Є.А.
УХВАЛА Іменем України
18 липня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Яресько А.В.
при секретарі: Дорошенко Ю.Б.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1на рішення Краснодонського міськрайонного суду
Луганської області від 12 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1до
ВАТ «Краснодонвугілля» про стягнення одноразової допомоги у зв'язку із втратою
працездатності.
встановила:
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року було відмовлено в позові ОСОБА_1до ВАТ «Краснодонвугілля» про стягнення недонарахованої одноразової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Представник відповідача в своїх запереченнях на скаргу її не визнала просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, що приймала участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що визначена сума одноразової допомоги була проведена Фондом ССНВ згідно з положеннями ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст.. 21 Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (закон набрав чинності 1 квітня 2001 року) у разі настання страхового випадку
соціальні послуги та виплати здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
На Фонд покладено обов'язок своєчасно і в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, у тому числі і одноразову допомогу, у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
Судом встановлено, що відповідно до вказаних вимог закону постановою Краснодонського відділення виконавчої дирекції Фонду від 18.02.2004 року № НОМЕР_1 на підставі висновку МСЕК від 17.12.2003 року про встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 15 % йому була призначена виплата одноразової допомоги у розмірі 10640 грн.
Встановлення суми одноразової допомоги було проведено Фондом відповідно до положень ч.2 ст.34 Закону України « Про обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище за чотирикратний розмір граничної суми заробітної плати (доходу), з якого справляються внески до Фонду.
Статтею 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання, що заподіяло втрату працездатності». Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
Відповідно до п.5.2 Угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Краснодонвугілля» на 2003 рік власник зобов'язаний відшкодовувати працівнику шкоду, яка заподіяна йому каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням трудових обов'язків, у повному обсязі втраченого заробітку у відповідності до діючого законодавства України. Якщо за висновком МСЕК у потерпілого встановлена стійка втрата працездатності, допомога повинна бути не менше суми, встановленої з розрахунку середньомісячної заробітної плати потерпілого за кожний процент втрати ним професійної працездатності з урахуванням одноразової допомоги, призначеної Фондом ССНВ. Додаткова виплата одноразової допомоги повинна здійснюватись за рахунок коштів, що залишились у розпорядженні підприємства після сплати всіх обов'язкових платежів, встановлених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент настання страхового випадку ВАТ «Краснодонвугілля» мало значну заборгованість по обов'язковим платежам, встановленим законодавством і, з огляду на вказану обставину, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.
Таким чином, підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст..ст.303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.