АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Кателіна В.П.,
при секретарі Бакановській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2006 року,
ВСТАНОВ ИЛА:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Феодосійської МДПІ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди, який мотивує тим, що 20 жовтня 2004 р. він був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, при звільнені з ним не був проведений кінцевий розрахунок, у тому числі за листком непрацездатності у сумі 191 грн. 64 коп. Після звільнення позивач неодноразово звертався до Кіровської МДПІ і її правонаступника Феодосійської МДПІ, проте, кінцевий розрахунок був з ним проведений 06 жовтня 2005 р. за виконавчим листом. За період з 20 жовтня 2004 р. по 27 січня 2005 р. середній заробіток позивачу був виплачений відповідно до рішення Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2005 р. і він вимагає виплатити йому середній заробіток за період з 28 січня 2005 р. по 05 жовтня 2005 р., а крім того відшкодувати моральну шкоду, яку він оцінює у 1700 грн.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 15 лютого 2006 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: стягнуто з Феодосійської МДПІ на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3307 грн. 60 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів; стягнуто з Феодосійської МДПІ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 грн.; в задоволенні решти позову ОСОБА_1 - відмовлено; державне мито по справі віднесено на рахунок держави.
Феодосійська МДПІ не погодившись з таким рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій постановити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 Апелянт, в обгрунтування своїх вимог посилається на наступне: судом не були дотримані вимоги законодавства про юрисдикцію даної справи, оскільки вона мала розглядатися у порядку адміністративного судочинства; судом не було враховано, що при зверненні ОСОБА_1 до ФМДПІ з проханням про виплату йому
Справа № 22-ц-844-ф/2006р. Головуючий у першій інстанції
Авраміді Т.С.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
допомоги він не вказав, куди саме перераховувати ці гроші, що стало причиною пізньої виплати допомоги позивачу.
ОСОБА_1, який також не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати частково і постановити нове, яким задовольнити його позов в частині стягнення моральної шкоди у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 мотивовані тим, що судом не було враховано зневажливе ставлення відповідача як до нього, так і до суду, і суд мав, врахувавши всі обставини по справі, а також обсяг моральних страждань апелянта, задовольнити його позов у цій частині у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Феодосійської МДПІ підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що листок непрацездатності ВА № НОМЕР_1 був представлений позивачем до Феодосійської МДПІ 20 жовтня 2004 р., виплата по даному листку відповідачем здійснена не була, а матеріальне забезпечення на ім'я ОСОБА_1 було нараховано йому у сумі 191 грн. 64 коп. та включено до платіжної відомості за листопад 2004 р. Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2005 р. з ФМДПІ було стягнуто на користь позивача крім всього сума у розмірі 191 грн. 64 коп., яка була перерахована до банку 05 жовтня 2005 р. на рахунок позивача, однак, вказана сума позивачу Кіровським відділенням Ощадного банку не видалася, оскільки він не був клієнтом банку і тому заборгованість з виплати середньої заробітної плати слід обчислювати з 28 січня 2005 р. по 06 жовтня 2005 р.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки судом не були ретельно досліджені докази по справі, а дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, не можна визнати таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 117 ч.1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивачем не оспорюється, що листок непрацездатності ВА № НОМЕР_1 був наданий ним до Кіровської МДПІ 20 жовтня 2004 р. і з матеріалів справи вбачається що вказана установа з цієї дати перестала існувати і була реорганізована шляхом об'єднання ДПІ у м. Феодосії і Кіровської МДПІ в Феодосійську МДПІ (а.с. 31-33).
Табелі обліку робочого часу Кіровського МДПІ до Феодосійської МДПІ не передавалися і тому ОСОБА_1 не був вказаний у табелі обліку робочого часу за період з 21 по ЗО жовтня 2004 р. Гроші у розмірі 164 грн. 69 коп. були перераховані відповідачем до Кіровського відділення № 5301 ВАТ „Державний ощадний банк України" 03 грудня 2004 р. (а.с. 30), однак, вказана сума не була видана позивачу не з вини Феодосійської МДПІ, оскільки ця сума залишилася банком не зарахованою і обліковувалася як нез'ясована.
Крім того, рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2005 р. на користь ОСОБА_1 була стягнута з ОСОБА_1 середня зарплата за час вимушеного прогулу в сумі 2857 грн. 60 коп., у відшкодування матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасової непрацездатністю в сумі 191 грн. 24 коп., в відшкодування моральної шкоди -відмовлено (а.с.3-4).
Дане рішення суду було виконано 06 жовтня 2005 р.
Суд приходить до висновку, що правила ст. 117 КзПП України про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні поширюються на випадки невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення
або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок, якщо він у день звільнення не працював. Випадків несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення на користь працівника зазначених сум ці правила не стосуються і відповідальність боржника за невиконання рішення встановлюється Законом України „Про виконавче провадження" від.27 квітня 1999 р.
Оскільки провини Феодосійської МДПІ у невиплаті ОСОБА_1 належних йому сум не вбачається, то і відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, рішення суду першої інстанції в частині стягнення на його користь позивача моральної шкоди також підлягає скасуванню.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів, доходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Феодосійської МДПІ підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1, 3, 4, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.