КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,

за участю:

захисника Іванюка Р.В.

особи, яка притягнута до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір в сумі 352,40 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 11 жовтня 2018 року о 02.35 год. в АДРЕСА_1, керував автомобілем «Хундай Елантра» державний номерний знак, НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився за допомоги приладу «Драгер» у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що адміністративна відповідальність встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було належно досліджено матеріали справи, не було забезпечено свідків в судове засідання для встановлення дійсних обставин справи. Апелянт вважає, що відповідно до пояснень свідків, які містяться в матеріалах справи, зазначено, що ОСОБА_1 проходив огляд в присутності свідків, але жодних інших відомостей в поясненнях свідків не зазначено.

ОСОБА_1 вказує на те, що порушено вимоги ст. 266 КУпАП, а також порушено працівниками поліції вимоги Інструкції № 1452/735 від 9 листопада 2015 року. Як зазначає ОСОБА_1 в апеляційної скарзі, його огляд на стан сп`яніння проводився в Управлінні поліції Дніпровського району за адресою: м. Київ, вул.. Червоноткацька, 2, що не є ані місцем зупинки транспортного засобу, ані медичною установою, при цьому, апелянт наголошує, що він особисто, а не автомобіль, працівниками поліції був зупинений біля будинку АДРЕСА_1

Апелянт звертає особливу увагу на те, що відповідно до протоколу та пояснень інспектора поліції ОСОБА_1 був зупинений біля будинку 3а по АДРЕСА_1. Проте, відеозапис з нагрудного реєстратора працівника поліції свідчить про зворотне, а саме, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції починається з моменту його (апелянта) знаходження біля Дніпровського управління поліції, а не з моменту зупинки за адресою АДРЕСА_1, як вказано у протоколі та в поясненнях працівника поліції, а також на відеозаписі відсутні будь-які докази, що він ( ОСОБА_1 ) керував транспортним засобом.

Як вказує апелянт, він перебував біля під`їзду будинку За по АДРЕСА_1 та палив цигарки. В цей час до нього підійшли працівники поліції, звинуватили у водінні автомобіля в стані алкогольного сп`яніння та почали заламувати руки. Проте за «дивним збігом обставин» відеозапис з нагрудної камери працівника поліції починається не з часу, коли до нього підійшли працівники поліції, а з моменту, коли йому «заламали руки», і він був доставлений в Дніпровське управління поліції. ОСОБА_1 зазначає про те, що такий факт свідчить про відсутність будь-яких відеозаписів про те, що він взагалі керував будь-яким автомобілем та спростовує всі звинувачення працівників поліції, але судом не було надано належної оцінки відеозапису нагрудної камери працівника поліції.

Окрім того, апелянт вказує на те, що зі змісту протоколу, який складений 11 жовтня 2018 року о 03.00 годині щодо нього, зазначено, що о 02.35 год. в АДРЕСА_1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Хюндай Елантра», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України. Проте, згідно роздруківки спеціального технічного засобу « Алкотест 6820 АРJL - 0310» тестування на алкоголь проведено 11 жовтня 2019 року о 4 год. 08 хв. Тобто, на думку апелянта, з вищезазначеного випливає, що протокол, в якому було зафіксоване адміністративне правопорушення, був складений на 1 годину 8 хвилин раніше, ніж були отримані результати обстеження водія на стан сп`яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, опитавши свідка за клопотанням сторони захисту, дослідивши матеріали справи, а також додатково надані докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанову суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не в повному обсязі.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що з постановою суду не можливо погодитись, оскільки обставини, які викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. Він не керував транспортним засобом у цей день. 11 жовтня 2018 року він на прохання свого друга, з яким з дитинства товаришує, дав у користування автомобіль для особистих потреб останнього. Коли друг повернувся, то зателефонував, щоб він ( ОСОБА_2 ) вийшов та забрав ключі. Він вийшов на подвір`я, де друг віддав йому ключі та повідомив, що біжить в квартиру до туалету, так як має проблеми із здоров`ям, пов`язаного із сечовипусканням. Він ( ОСОБА_1 ) перед цим пив дома пиво. Перебуваючи на вулиці, він перевірив автомобіль та стояв палив біля під`їзду. В цей час до будинку під`їхали працівники поліції, запитали, чи його автомобіль, на що він відповів позитивно. Після цього працівники поліції почали говорити йому, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та ще й керував транспортним засобом у такому стані. Він ( ОСОБА_2 ) вказав працівникам поліції, що він випивав пиво, але транспортним засобом не керував. В подальшому виникла суперечка між ним та працівниками патрульної поліції, і поліцейські забрали його до Дніпровського управління поліції. В управлінні поліції він пройшов огляд за допомогою приладу «Драгер», результат якого був позивним, хоча він в черговий раз наголошував працівникам поліції, що він пив пиво, і тому такий результат, а транспортним засобом він не керував. Проте, працівники поліції не слухали його. Тоді ж було складено щодо нього протокол за ст. 185 КУпАП.

В апеляційному суді захисник ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її та вказав на те, що суд поверхнево розглянув справу, без повного, об`єктивного та всестороннього розгляду. Працівниками поліції допущено порушення Інструкції, якою останні керуються під час складання адміністративного матеріалу. Суд не звернув увагу на відсутність факту керування транспортним засобом, і не звернув увагу на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В матеріалах справи наявні два рапорти працівника поліції, відповідно до яких зазначені різні обставини щодо подій 11 жовтня 2018 року.

Так, в рапорті працівника поліції ОСОБА_3 від 11 жовтня 2018 року зазначено про те, що працівники поліції побачили автомобіль з неосвітленим заднім номерним знаком. Прослідкувавши за вказаним автомобілем, через декілька хвилин автомобіль зупинився біля будинку 3-а по вул.. Рогозівська. Слідом за ним зупинився й автомобіль поліції, і вони побачили, що водій вийшов з водійського місця, закрив автомобіль та пішов до будинку 3-а. Зупинивши водія, встановили, що це ОСОБА_1 , який повідомив, що він не їхав. Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було повідомлено, що він був помічений працівниками поліції, коли він рухався. ОСОБА_1 намагався скритися з місця правопорушення. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконував законну вимогу поліцейського залишитися на місці події, на водія ОСОБА_1 були застосовані спецзасіб - кайданки для доставлення до Дніпровського відділку поліції для складання адмінматеріалу (ас. 5).

В рапорті цього ж працівника поліції від 22 листопада 2018 року зазначено про те, що 11 жовтня 2018 року був помічений автомобіль, який рухався на зустріч. У вказаному автомобілі не працювала підсвітка державного номерного знаку, у зв`язку з чим було прийнято рішення зупинити даний автомобіль. Після того, як почали переслідування, вищевказаний автомобіль повернув у двір за адресою м. АДРЕСА_1. Під`їжджаючи, вони побачили, що автомобіль вже стояв, та від нього відходив чоловік, одночасно спрацювала світлова сигналізація. Було прийнято рішення, що це ця особа керувала даним транспортним засобом, яким виявився ОСОБА_1 , який почав казати, що він не їхав, а проходив повз. Під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (ас. 32).

З метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та обставин, викладених у рапортах, судом апеляційної інстанції неодноразово викликались працівники патрульної поліції (ас.66-67, 79-80, 82-83, 91-94), але зазначені особи до апеляційного суду не з`явились.

Під час апеляційного розгляду переглянуто відеозапис, який міститься в матеріалах справи, на якому зафіксовано, що працівники патрульної поліції привезли ОСОБА_1 до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, встановлюють його особу, забезпечують ОСОБА_1 участь захисника. При цьому, під час прибуття захисника в управління поліції працівниками відеокамера не вимикається і на ній зафіксоване спілкування ОСОБА_1 із захисником, під час якого ОСОБА_1 наголошує на тому, що він не керував транспортним засобом, що автомобілем керував його друг, розповідає захиснику обставини його (ОСОБА_1) затримання. Також на відеозаписі зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер».

З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису не вбачається факту керуванням ОСОБА_1 транспортного засобу.

За клопотанням сторони захисту допитана в апеляційному суду свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що 11 жовтня 2018 року її син - ОСОБА_1 перебував вдома, за місцем фактичного проживання, транспортним засобом не керував. В домі, де вони проживають, також проживає друг дитинства сина, який хворіє, і який попросив у сина на день автомобіль, щоб проїхати провідати дитину. Друг привіз автомобіль пізно вночі та зателефонував сину, щоб він забрав ключі. Син вийшов на вулицю, після чого його довго не було. Син повернувся додому тільки зранку, повідомивши обставини його затримання. Ключі від автомобіля він пішов забирав близько 02 год. ночі.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення до протоколу долучаються пояснення ОСОБА_1 (ас. 1), які у матеріалах справи відсутні.

Апеляційним судом приймались заходи для витребування з Дніпровського районного суду м. Києва матеріалів щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, де могли перебувати пояснення останнього, однак, матеріали до апеляційного суду не надійшли (ас. 96-98).

На підтвердження доводів апелянта захисником ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції надано копії пояснень ОСОБА_1 за участю захисника Шпака О.К. від 11 жовтня 2018 року та рапорту працівника поліції від 11 жовтня 2018 року, які знаходились у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, які стосуються обставин справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 11 жовтня 2018 року близько 2 год. 30 хв. він був у себе у дворі, чекав автомобіль, який мав привезти його ( ОСОБА_5 ) брат - ОСОБА_6 . ОСОБА_7 привіз автомобіль і побіг додому в туалет, оскільки у нього проблеми із здоров`ям. Після чого він ( ОСОБА_1 ) закрив автомобіль на замок. У двір під`їхало авто працівників патрульної поліції, і працівники поліції запитали, чи це його ( ОСОБА_1 ) автомобіль. Він ( ОСОБА_1 ) відповів, що це його автомобіль, а працівник поліції повідомив, що відчуває запах алкоголю. ОСОБА_1 повідомив, що автомобілем не керував, пив пиво. Після цього працівники поліції застосували до нього ( ОСОБА_1 ) фізичну силу, вдарили в область шлунка, оділи кайданки і повезли до управління поліції (ас.101-103).

Оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, судом першої інстанції, всупереч положень, передбачених ст. 280 КУпАП, не було достеменно з`ясовано, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом перед моментом, коли працівники патрульної поліції під`їхали у двір будинку.

Згідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини

проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Проте, матеріали справи не містять, а під час апеляційного розгляду не було беззаперечно встановлено та підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв`язку з чим відсутні достатні, належні та допустимі докази на спростування доводів, які викладені апелянтом в апеляційній скарзі, про те, що він не керував транспортним засобом.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовуються матеріалами справи, оскільки не містять об`єктивних даних, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір в сумі 352,40 грн. - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва