УХВАЛА

про відмову у закритті провадження у справі

м. Вінниця

24 липня 2019 р. Справа № 120/1434/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Грицай Тамари Володимирівни

представника відповідача: Кобзар Аліни Іванівни

третьої особи: Кравчук Діани Миколаївни

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 )

до: Відділу містобудування та архітектури Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області (вул. Героїв Майдану, б. 4, м. Липовець, Вінницька обл., 22500)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, б. 44, смт. Турбів, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22513)

про: визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_5 (далі - позивач) до Відділу містобудування та архітерктури Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 02.05.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року подальший розгляд вказаної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засіданні призначено на 24.07.2019 року.

24.07.2019 року за вх. № 38070 через канцелярію суду представником відповідача надано до суду клопотання про закриття провадження у даній справі. Клопотання мотивоване тим, що надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельної ділянки і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб`єктом влади, а земельні ділянки - передані заявникам. Таким чином, оскаржуваний висновок не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не може порушувати її права чи охоронювані законом інтереси. Крім того, відповідач вказує на те, що оскаржуваний висновок відповідача про відмову від 28.03.2019 року № 01-16/1-27 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивачки. Вказані обставини виключають можливість звернення позивача до суду з даним позовом. Тому провадження у справі № 120/1434/19-а пдлягає закриттю.

У судовому засіданні 24.07.2019 року представники відповідача вказане клопотання підтримали та просили задовольнити.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував та вказував, що права його клієнтки дійсно порушені, адже оскаржуваний висновок є безпосередньою перешкодою у набутті права власності на земельну ділянку.

Представник третьої особи заперечувала проти задоволення вказаного клопотання та також стверджувала про те, що права позивача оскаржуваним висновком порушені.

Вирішуючи питання про закриття провадження у даній справі, суд виходив з наступного.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд закриває провадження у справі, у випадках визначених ч. 1 ст. 238 КАС України, зокрема:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Вказаний перелік підстав є вичерпним, не передбачає виключень та розширеного тлумачення. Закриття провадження у справі з інших, не передбачених чинним законодавством, підстав є недопустимим.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду через те що, відповідач відмовив їй у погодженні відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га по вул . Героїв Майдану на території смт . Турбів Липовецького району Вінницької області з огляду на відсутність плану зонування або детального плану території для всіх населених пунктів. Вказаною відмовою було порушено гарантоване чинним законодавством право позивача на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Саме за захистом порушеного права власності позивач звернулась до суду з даним позовом. Крім цього, суд зазначає, що до набуття права власності позивач має інтерес у його набутті. Останній являє собою форму прояву потреби, що скеровує суб`єкта на усвідомлення мети діяльності; це спосіб відношення соціального суб`єкта до необхідних умов існування, що виражається в прагненні створювати і використовувати ці умови. Тому за даних обставин, позивачеві була завдана шкода й її інтересам та правомірним очікуванням.

Від так, суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача на те, що, у даному випадку, у позивача відсутнє право чи інтерес, що підлягає судовому захисту.

Так, ст. 14 Конституції України гарантується право власності не землю. А відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

Дійсно, позивач ще не набула реального права власності на земельну ділянку, проте нею була вчинена певна сукупність дій (збирання та підготовка необхідної документації; звернення до повноважних суб`єктів з відповідним клопотанням) для його набуття. Тобто позивач своїми діями безпосередньо реалізовує гарантоване їй діючим законодавством право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом, використовує свою можливість для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд вважає необґрунтованим й посилання відповідача на те, що оскаржуваний висновок № 01-16/1-27 від 28.03.2019 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, з огляду на наступне.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"). В свою чергу, для належного та сталого функціонування місцевих державних адміністрацій у їх складі утворюються відділи, що являють собою структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом діяльності місцевої державної адміністрації з штатною чисельністю не менше ніж п`ять одиниць в обласній державній адміністрації та не менше ніж три одиниці у районній державній адміністрації (п. 3-1. Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" № 179 від 12.03.2005 року).

Місцева державна адміністрація, як і її струткруні одиниці, відділи, вправі приймати нормативні та інші (ненормативні) акти.

До правових актів індивідуальної дії належать акти, які поширюють свою дію на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Будучи структурним підрозділом Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, відповідач приймає акти індивідуальної дії, з яких для осіб, що до нього звернулись, виникають зобов`язальні правовідносини, оскільки тією чи іншою мірою акти владних органів породжують для цих суб`єктів певні правові наслідки, створюють новий юридичний стан чи спрямовані на врегулювання суспільних відносин із ними.

Позивач, звертаючись до відповідача з відповідною заявою щодо відведення їй у власність земельної ділянки, цілком обгрунтовано розраховувала на те, що прийняте за наслідками розгляду вказаної заяви, рішення відповідача створить новий юридичний стан та породить правові наслідки для набуття у власність земельної ділянки. Адже відповідач у межах наданих йому чинним законодавством повноважень правомочний розглядати та вирішувати питання відведення земельнох ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, суд вказує на те, що оскаржуваний висновок підписаний начальником відповідача, містить необхідні реквізити та печатку установи, надрукований на фірмовому бланку з відміткою державного герба України.

З огляду на те, що оскаржуваний висновок прийнятий уповноваженим суб`єктом, відповідає усім вимогам, що необхідні для прийняття офіційних документів суб`єктами владних повноважень, а його прийняття безпосередньо вплинуло на права та обов`язки позивача та породило певні юридичні наслідки, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що він не є є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України.

Окремо суд вказує, що у ст. 19 КАС України закріплено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Жодних положень чи вимог до рішень, що приймають суб`єкти владних повноважень, у вказній нормі не передбачено.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Ч. 4 ст. 38 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" також передбачено, що рішення посадових осіб місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені Президенту України, органу виконавчої влади вищого рівня, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або до суду.

Ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Схоже положення закріплене й у ст. 5 КАС України, де визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Таким чином, проаналізувавши викладене, можна зробити висновок, що Конституція та законодавство України гарантує кожній заінтересованій особі судовий захист його прав, що передбачає право на оскарження правових актів (рішень) органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів) незалежно від суб`єктів і сфери дії та прийняття, наявності чи відсутності ознак їх нормативності, терміну дії, а також предмета правового регулювання, не кажучи вже про осіб, яких безпосередньо вони стосуються.

Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

П. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 120/1434/19-а, а від так про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Керуючись Конституцією, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», та ст. 2, 5, 19, 44, 238, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Відділу містобудування та архітектури Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу містобудування та архітектури Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 29.07.2019 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна