ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                                м. Сімферополь

Суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим – Дорошенко Т.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 15.02.2010 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1,

встановив:

Постановою суду ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та підданий стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 14.01.2010 року о 17 годин 05 хвилин на вул. Чорноріченській в м. Севастополі керував транспортним засобом «САЗ 3507» р/н НОМЕР_1 у стані наркотичного сп’яніння, чим порушив п.2.9 ПДР України.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови з тих підстав, що суд першої інстанції не врахував при розгляді справи висновок Кримського республіканського закладу  «Наркологічний диспансер» від 16.01.2010 року, яким встановлено відсутність ознак перебування у стані наркотичного сп’яніння.

Заслухавши апелянта, перевіривши доводи скарги, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення.

Факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного в постанові суду правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, результатами медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.01.2010 року, відповідно до висновків якого встановлено перебування ОСОБА_2 на момент огляду у стані наркотичного сп’яніння. (а.с.1,3).

У судовому засіданні при розгляді адміністративної справи ОСОБА_1 був присутнім та провину не визнав, при цьому не заперечував, що був оглянутий 14.01.2010 року у медичному закладі, та за результатами огляду було встановлено, що він перебував у стані наркотичного сп’яніння.

Судом першої інстанції були також дослідженні наданні правопорушником у судовому засіданні висновки медичного огляду від 15.01.2010 року, відповідно до яких на момент огляду ОСОБА_1 15.01.2010 року не встановлено перебування останнього у стані наркотичного сп’яніння.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що наданні ОСОБА_1 у судовому засіданні висновки щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №97 від 15.01.2010 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.09.2009 року №400/666, огляд водія на стан сп’яніння повинен бути проведений не пізніше 2 годин з моменту встановлення підстав для його проведення.

Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки надані ОСОБА_1 висновки медичного огляду від 15.01.2010 року не можуть бути віднесені до подій, які мали місце 14.01.2010 року, та підтверджувати, що 14.01.2010 року ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп’яніння.

При цьому суд виходить з того, що медичний огляд ОСОБА_1, висновки якого він надав у судове засідання, був проведений майже через добу після вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а крім того, в при первісному медичному огляді 14.01.2010 року ОСОБА_1 не зазначив яких-небудь зауважень з приводу своєї незгоди з висновками та відмовився від підпису.

Більш того, із тексту аналізу, наданого у судове засідання ОСОБА_1, взагалі неможливо встановити, що було досліджено, оскільки з першої частини документу вбачається, що за направленням експерта №97 від 15.01.2010 року досліджувалася кров, а в висновках зазначено, що канабіоїдов, опіоїдов та інших речовин не знайдено в сечі. Крім того, з висновку медичного огляду №97 від 15.01.2010 року не вбачається, що при огляді ОСОБА_1 відбиралися які-небудь аналізи та направлялися на лабораторне дослідження (а.с.7,8).

Таким чином, суд першої інстанції дослідив всі обставини справи, та обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У зв’язку з цим, суд вважає, що доводі апеляції не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.33, 34, 35 КУпАП врахував характер вчиненого правопорушення, оцінив всі зібрані по справі докази в їх сукупності, пом’якшуючи та обтяжуючи відповідальність обставини та обґрунтовано дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є грубим, а данні про особу правопорушника свідчать про те, що накладення менш суворого стягнення, ніж позбавлення його права керування транспортними засобами, буде недостатнім для його виправлення.

За таких обставин, суд першої інстанції призначив стягнення, яке є  достатнім та необхідним для запобігання вчинення ОСОБА_1 у подальшому порушень правил дорожнього руху, та буде сприяти належному виконанню правопорушником вимог закону.

На підставі викладеного, доводи скарги не заслуговують на увагу, а постанова суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 – залишити без   задоволення.

Постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 15.02.2010 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами – залишити без змін.

Суддя Апеляційного суду

Автономної Республіки ОСОБА_3 Дорошенко