Справа №22ц-3576/2006 р.                         Головуючий у 1 інстанції Рудніченко О.М.

Категорія 13                                              Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

РІШЕННЯ                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 лютого 2007 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.

суддів  Поліщука М.А.,Тракало В.В.,

при секретарі ЧабанюкТ.Г.

розглянула    у відкритому судовому засіданні у м.Києві матеріали цивільної справи  за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на    рішення Ірпінського

міського суду Київської області від  1 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про   поділ спільного

майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У вересні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В позовній заяві зазначила, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 1985 року. Дітей від шлюбу не мають. З вересня 2006 року не підтримують подружніх відносин, проживають окремо. За час перебування у шлюбі ними збудовано жилий будинок АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на який 19 червня 1996 року було видано відповідачу. 24 березня 1998 року ОСОБА_1 приватизував земельну ділянку розміром 0,0776 га по АДРЕСА_1, яка була надана їм під забудову будинку рішенням Ірпінського виконкому від 6 грудня 1988 року. 18 лютого 1999 року відповідачеві було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Крім того, за договором купівлі-продажу від 27 листопада 2004 року ними придбано автомобіль З A3.

Посилаючись на те, що згідно норм Сімейного Кодексу України вона має право на половину всього придбаного з відповідачем за період шлюбу майна, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку, земельної ділянки та автомобіля. Так як, у свідоцтві про право власності на будинок відповідач по батькові помилково вказаний як ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка просила встановити факт належності цього свідоцтва ОСОБА_1.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 1 грудня 2006 року позов задоволено. Встановлено факт належності свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та визнано за позивачкою право власності на 1/2 частину будинку, земельної ділянки та автомобіля.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині встановлення факту належності правовстановлюючого документа та поділу земельної ділянки та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - зміні з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з з 1985 року. За час перебування в шлюбі ними збудовано жилий будинок АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на який 19 червня 1996 року було видано відповідачу. 24 березня 1998 року ОСОБА_1 приватизував земельну ділянку розміром 0,0776 га по АДРЕСА_1, яка була надана під забудову будинку рішенням Ірпінського виконкому від 6 грудня 1988 року. 18 лютого 1999 року відповідачеві було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Крім того, за договором купівлі-продажу від 27 листопада 2004 року сторонами придбано автомобіль ЗАЗ.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що позивачка набула права власності на 1/2 частину будинку відповідно до вимог ст.22 КЗШС, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, з часу здачі будинку в експлуатацію та видачі відповідачеві свідоцтва про право власності на будинок. Аналогічно ці питання врегульовані ст.63 Сімейного кодексу України.

Правильним є й висновок суду, що позивачка має право на 1/2 частину земельної ділянки, наданої під забудову будинку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ділянка не підлягає поділу, бо держава передала йому безоплатно у власність земельну ділянку і вона не є спільним майном подружжя, не грунтуються на законі. Відповідно до вимог ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року до позивачки разом з переходом права власності на 1/2 частину будинку повинна була перейти в користування 1/2 частина земельної ділянки, наданої під забудову будинку. Оскільки ОСОБА_1 приватизував усю земельну ділянку і 18 лютого 1999 року отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0776 га для обслуговування будинку, то за позивачкою необхідно визнати право власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки.

Проте колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду необхідно виключити вказівку про приналежність свідоцтва про право власності на будинок ОСОБА_1 та в зв»язку з цим змінити резолютивну частину рішення, зазначивши в ній про право власності кожної із сторін на 1/2 частину придбаного в шлюбі майна.

Керуючись ст.307, 309,316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

             вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 грудня 2006 року змінити, виклавши його в такій редакції.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

В частині поділу автомобіля рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.