4-
Справа №22 -337/07 Головуючий у 1 інстанції Панфілова А.В.
Категорія 2,5 Доповідач Кривохижа В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С
при секретарі Тітенко Л.В.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 грудня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3,, третя особа - відділ опіки і піклування Кіровського райвиконкому м. Кіровограда, - про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстрації.
Зазначав, що за договором купівлі-продажу від 30.03.1999 року він є власником квартири АДРЕСА_1, яку придбав для проживання свого сина ОСОБА_3, якого визнано недієздатним у 2003 році рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда, а в 2004 році рішенням цього ж суду було призначено опікуном його колишню дружину ОСОБА_2. Оскільки на даний час він вимушений продати зазначену квартиру, проте в ній зареєстрований син, який перебуває на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні, а ОСОБА_2 відмовила у вчиненні дій щодо перереєстрації його за місцем її проживання, він і просив суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зняття сина з реєстраційного обліку.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 грудня 2006 року позов задоволений повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з постановлениям нового рішення. Зазначає, зокрема, що вона, син та позивач були єдиною сім'єю та проживали в квартирі АДРЕСА_2, яку позивач одержав на трьох членів сім'ї, але згодом приватизував її лише на себе, лишивши їх із сином права на неї. Крім того, в 2004 році Кіровським райсудом було задоволено її позов до позивача про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення туди недієздатного сина, проти чого позивач не заперечував, вселивши сина, який проживає там до цього часу. Оскільки син дорослий і хворий, вона не може його поселити в своїй квартирі. Проте, суд безпідставно виселив хворого сина з квартири, який лишився без житла по вині позивача.
Представник третьої особи, не погоджуючись із зняттям з реєстрації - недієздатного ОСОБА_3, підтвердив, що по суті судом вирішене питання про його виселення, хоча за станом здоров'я останній може проживати в спірній квартирі сам.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив, зокрема, з того, що відповідач, будучи зареєстрований в квартирі, яка належить позивачу на праві власності, відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність" порушує права останнього, в зв'язку з чим він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а, крім того, місцем проживання недієздатної особи є місце проживання його опікуна.
Проте, з цими висновками суду не можна погодитися.
Згідно рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2003 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним (а.с.14).
Рішенням цього ж суду від 31 березня 2004 року ОСОБА_2 призначено опікуном над недієздатним сином ОСОБА_3 (а.с. 15).
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2004 року задоволений позов ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в праві користування житловим приміщенням та вселення. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути та не чинити перешкоди в праві користування та проживанні члена сім'ї, недієздатного сина ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 шляхом його вселення у цій квартирі (а.с.13).
Зобов'язуючи ж усунути перешкоди позивачу в реалізації права власності та користуванні спірною квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідача, судом не наведено, а позивачем не надано доказів щодо дійсних порушень його прав користування та розпорядження спірною квартирою.
Тому посилання суду на порушення відповідачем ст. 48 Закону України "Про власність" не можна визнати законними і обгрунтованими.
При цьому, без пред'явлення про це вимог, по суті вирішене питання про позбавлення права користування та проживання відповідача, визначеного рішенням цього ж суду від 10 серпня 2004 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає.
Посилання позивача на необхідність проживання недієздатного з опікуном також не є порушенням його прав та перешкодами у користуванні власністю.
На зазначені обставини не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді справи, ухваливши рішення, яке не грунтується на законі.
В зв'язку з тим, що суд неповно з'ясував фактичні - обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 309 ЦПК України скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 грудня 2006 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - відділ опіки та піклування Кіровського райвиконкому м. Кіровограда, - про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстрації - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.