Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

_______________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"29" липня 2019 р.                                        Справа №918/169/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС"

про припинення договору шляхом розірвання та повернення земельної ділянки вартістю 32 400 000 грн. 00 коп.

в межах справи про банкрутство № 918/169/16

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" (вул. Заводська, буд.1, с. Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431)

до боржника Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" (вул. Заводська 1, с. Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431, ІК 32748177)

про банкрутство.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Марщівська О.П. (сл.посв. № 050906 від 18.09.2018 р.);

Від кредитора ТОВ "Агро ХХІ": Сядро О.В. (ордер ХС №159601 від 18.07.2019 р.);

Арбітражний керуючий: Протасова О.М. (посв. № 1451 від 18.07.2013 р.);

Від Рівненської обласної державної адміністрації: Чеховська Є.А. (дов. № 4723/0/01-22/19  від 04.07.2019 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

10 червня 2019 року заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" (далі - відповідач) про припинення договору шляхом розірвання та повернення земельної ділянки вартістю 32 400 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовної заяви прокурор та позивач посилаються на те, що Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" своїми діями порушує інтереси Рівненської обласної державної адміністрації у зв`язку з не поверненням останнім спірної земельної ділянки, уповноважений державний орган позбавлений можливості розпоряджатись, згідно чинного законодавства, спірною земельною ділянкою, що була передана в оренду відповідачу та використовувати її або надати в оренду іншим особам та отримувати оренду плату, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель.

В судовому засіданні 29 липня 2019 року представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній, просили суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений, крім того, відповідач в судовому засіданні 06 травня 2019 року не заперечив проти задоволення позову.

Окрім того , суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, останній усвідомлений про розгляд справи № 918/169/16 та свідомо не скористався свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Заяви та клопотання у справі

Заяви та клопотання у справі учасниками процесу не подавалися.

Процесуальні дії у справі

Постановою Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2017 року, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано банкрутом Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" (далі ПП "Овас"), відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ващишину О.В.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2017 року звільнено арбітражного керуючого Ващишину О.В. від виконання повноважень ліквідатора Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" за її заявою, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Протасову О.М.

Ухвалою господарського суду від 06 лютого 2019 року продовжено строк ліквідаційної процедури Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" та строк повноважень ліквідатора Протасової О.М. до 01 липня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 11 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/169/16 за позовною заявою Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" про припинення договору шляхом розірвання та повернення земельної ділянки вартістю 32 400 000 грн. 00 коп., визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01 липня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 01 липня 2019 року відкладено підготовче засідання на 15 липня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 15 липня 2019 року відкладено підготовче засідання на 22 липня 2019 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

01 лютого 2007 року між Приватним підприємством, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" та Гощанською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі № 01/09/2-06.

Згідно умов вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 104,7639 га, з них: земельна ділянка на території Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області - 42,6962 га під технічним ставком та греблями, на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області - 60,1926 га земельна ділянка під полями для фільтрації та 1,8751 га земельна ділянка під технічним ставком та греблями.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений їх печатками та зареєстрований у Гощанському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 лютого 2007 року № 040219500001 (Горбаківська с.р.) та № 040219500002 (Бабинська с.р.).

Пунктом 38 Договору визначено, що його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

На виконання вищевикладених умов договору Гощанська районна державна адміністрація передала у строкове платне користування об`єкт оренди, а Приватне підприємством, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" прийняло вказаний об`єкт оренди.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура в позовній заяві посилається на наступні норми права.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, зокрема в разі ліквідації юридичної особи-орендаря.

Разом з тим, згідно ч.1  ст. 38 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технолопчного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Рівненької області по справі № 918/169/16 від 12 травня 2017 року Приватне підприємством, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Протасову О.М.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд враховуючи те, що земельна ділянка не перебувала у відповідача ні на праві власності, ні на праві господарського відання, орендар вищевказаної земельної ділянки не проводить на останній ніяких робіт та не сплачує орендну плату, тому остання підлягає поверненню державі, а договір - припиненню шляхом розірвання.

Отже, позовні вимоги Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до  Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" про припинення договору шляхом розірвання та повернення земельної ділянки вартістю 32 400 000 грн. 00 коп. підлягають до задоволення.

Джерела права й акти їх застосування

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України, визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.  

Згідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.  

Згідно   ст. 73 Господарського процесуального кодексу України   доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

15 липня 2015 року набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, стаття 23 Закону встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

В позовній заяві прокурор зазначив, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що Рада позбавлена можливості отримувати очікуваного прибутку внаслідок господарювання відповідача на вказаній земельній ділянці.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Забезпечення належного користування земельною ділянкою становить суспільний інтерес, оскільки лише у випадку належного виконання договору сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, земельна ділянка використовується відповідно до цілей її надання (здійснюється видобуток надр), що зумовлює створення робочих місць та забезпечує економічне стимулювання розвитку відповідної територіальної громади.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення Прокурора в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Господарського суду Рівненської області з даним позовом.

Аргументуючи позовні вимоги прокурор зазначає та посилається на наступні обставини.

Постановою Господарського суду Рівненької області по справі № 918/169/16 від 12 травня 2017 року Приватне підприємством, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Протасову О.М.

Частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частиною 1 статті 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Разом з тим, індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси. Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (ч. ч. 3, 8 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, зокрема в разі ліквідації юридичної особи-орендаря.

З правовою позицією та аргументами прокурора суд погоджується та приймає останні.

Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.

Отже, суд зазначає, що аргументи, наведені прокурором, а саме, земельна ділянка яка є об`єктом позову не перебувала у відповідача ні на праві власності, ні на праві господарського відання та те, що договір оренди земельної ділянки відповідно до вище викладених норм законодавства припиняється у зв`язку із ліквідацією юридичної особи (орендаря), а тому остання підлягає поверненню державі а договір припиненню шляхом розірвання приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи та вимогам наведеного вище законодавства.

Докази відхилені судом

Суд докази не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у правових відносинах. Твердженням (аргументам) позивача оцінка дана вище. Доказам та твердженням відповідача оцінка не надавалась оскільки останні не надавалися суду.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Судом встановлено, що в даній справі є порушення інтересів Рівненської обласної державної адміністрації, а саме не поверненням спірної земельної ділянки, уповноважений державний орган позбавлений можливості розпоряджатись, згідно чинного законодавства, спірною земельною ділянкою, що була передана в оренду відповідачу та використовувати її або надати в оренду іншим особам та отримувати оренду плату, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 3 842 грн. 00 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Припинити шляхом розірвання договір оренди землі № 01/09/0-06 від 01 лютого 2007 року укладений між Приватним підприємством, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" та Гощанською районною державною адміністрацією.

3. Приватному підприємству, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" (35431, Рівненська обл., Гощанський р-н., с. Бабин, вул. Заводська, 1, код. 32748177) повернути Рівненській обласній державній адміністрації (33000, м. Рівне, м-н. Просвіти, 1, код. 13986712) земельні ділянки  загальною площею 104,7639 га., що розташовані на території Бабинської та Горбаківської сільських рад Гощанського району.

4. Стягнути з Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" (35431, Рівненська обл., Гощанський р-н., с. Бабин, вул. Заводська, 1, код. 32748177)  на користь Прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, рахунок р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 842 (три тисячі вісімсот сорок два) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання ухвали законної сили.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 31 липня 2019 року.

Суддя                                                                                 Войтюк В.Р.