ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.07.2019Справа № 6/521

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (№ 5979/6 від 19.04.2016, т. 13 а.с. 98-137)

на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

до 1. Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про зобов`язання не чинити перешкоди у розпорядженні майном,

Представники:

від ВАТ «Укрнафта» Мануілова Я.І. (за дов.)

від АТ «Укртрансгаз» Денисюк Д.Г. (за дов.)

від НАК «Нафтогаз України» Конопліцький І.В. (за дов.)

від органу виконання рішень не прибули

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2011 позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю, а саме: зобов`язано дочірню компанію «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не чинити перешкод відкритому акціонерному товариству «Укрнафта» у здійсненні його права власності на природний газ загальним обсягом 2061805,134 тис.куб.м., у тому числі у його відборі з підземних сховищ газу та його реалізації промисловим споживачам - виробникам азотних мінеральних добрив, який зберігається в підземних сховищах газу дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; зобов`язано дочірню компанію «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» виконати заявку відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» від 25.10.2010 № 6ПГ-12/554а, шляхом здійснення дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його відкритому акціонерному товариству «Укрнафта» з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2061805,134 тис.куб.м.; зобов`язано публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» включити до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» від 25.10.2010 № 6ПГ-12/554а. Крім того, вирішено питання про розподіл судових витрат.

20.04.2016 публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до суду із скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить: визнати незаконними дії органу виконання рішень щодо винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 13.04.2016 та скасувати постанову від 13.04.2016, прийняту в рамках виконавчого провадження ВП № 44213701 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 27.05.2014 № 6/521 про зобов`язання публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» виконати заявку відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» від 25.10.2010 № 6ПГ-12/554а, шляхом здійснення ПАТ «Укртрансгаз» відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його відкритому акціонерному товариству «Укрнафта» з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2061805,134 тис.куб.м.

Обґрунтовуючи мотиви скарги скаржник послався на таке.

У виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 6/521 від 27.05.2014 про зобов`язання боржника-1 виконати заявку ПАТ «Укрнафта» від 25.10.2010 № 6ПГ-12/554а шляхом здійснення боржником-1 відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його стягувачу, з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2061805,134 тис. куб м., орган виконання рішень виніс дві постанови про накладення на боржника-1 штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин та подання до правоохоронних органів; рішення суду без боржника-1 виконати неможливо, оскільки, без участі боржника-1, як газозберігаючого підприємства, неможливо здійснити відбір природного газу з ПСГ та оформити акти приймання-передачі, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Проте, орган виконання рішень, всупереч положенням ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» не закінчив виконавче провадження ВП № 44213701, а продовжував вчиняти виконавчі дії, зокрема, 13.04.2016 виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Скаржник вважає, що, відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», накладення арешту на майно боржника можливе за виконавчими документами, за якими боржник зобов`язаний передати (повернути) майно стягувачу, тобто за виконавчими документами, що мають майновий характер на користь стягувача, а не зобов`язального змісту.

Крім того, постанова не містить чіткого визначення майна, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

01.12.2016 суд зупинив провадження у цій скарзі до розгляду скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

20.02.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив:

- задовольнити касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта»;

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017;

- відмовити в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 6/521 до Господарського суду міста Києва, суд поновив провадження у скарзі.

Стягувач проти задоволення скарги заперечив.

Дослідивши наявні матеріали скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов такого висновку.

29.07.2014 відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрив виконавче провадження № 44213701 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 6/521 від 27.05.2014 про зобов`язання дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» виконати заявку відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» від 25.10.2010 р. № 6ПГ-12/554а, шляхом здійснення дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його відкритому акціонерному товариству «Укрнафта» з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2061805,134 тис.куб.м.

24.09.2015 відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. на публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз».

У зв`язку з повторним невиконанням рішення суду 02.12.2015 державним виконавцем накладено штраф на публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» у розмірі 1360 грн. та внесено подання про притягнення посадових осіб боржника публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, яке адресовано до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно з частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем спірних вимог, у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Разом з тим, відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем спірних вимог, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у такому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведеної норми накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Однак звернення з цим повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є заходом реагування на невиконання рішення суду, вжиття якого передбачено також у тих випадках, коли рішення боржником не виконується, однак виконання рішення може бути проведене без участі боржника (частина 2 статті 75 Закону).

Враховуючи викладене, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем спірних вимог, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Передбачені зазначеним Законом заходи та дії щодо виконання рішення суду здійснюються державним виконавцем у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого документа, до закінчення виконавчого провадження на підставі, встановленій статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження». За пунктом 11 вказаної статті Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Таким чином наслідком вчинення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання судового рішення у разі неможливості його виконання без участі боржника, є винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі частини 3 статті 75 Закону, саме після прийняття якої державний виконавець не має права вчиняти виконавчі дії з виконання рішення суду.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи скаржника, що державний виконавець не має права здійснювати будь-які заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, в редакції, чинній на час вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України. Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", яким на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду шляхом вжиття всіх передбачених Законом заходів межах встановлених повноважень.

Відповідно до ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна, що передбачено ст. 57 Закону.

При цьому норми статей 11, 32 та 57 не містять застережень, що арешт майна можливий виключно за виконавчим документом майнового характеру та з обов`язковим описом майна боржника. При цьому арешт може бути накладений на все майно боржника або на окремі предмети.

13.04.2016 головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Диких О. О. постановив накласти арешт на 2061805,134 тис.куб.м. природного газу, що перебуває у підземних сховищах газу та відповідне обладнання, яке використовується для відбору природного газу з підземних сховищ газу та транспортування його користувачам, що належить публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвала набрала законної сили 15.07.2019.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, протягом 10 днів з дня підписання суддею ухвали.

Повний текст ухвали складено 30.07.2019.

Суддя С. А. Ковтун