ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого Станковської Г.А.

суддів Колотила О.О.

Марчака В.Я.

секретаря Ватаманюка Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні за участю прокурора Бачинського В.Я., захисника Саламановича О.Г., матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 1201926009000157 за апеляційною скаргою захисника Саламановича О.Г. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України на ухвалу слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2019 року, -

У С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ Заставнівського ВП Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Бойчука П.П., погоджене з прокурором Кіцманської місцевої прокуратури Бачинським В.Я. про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 з домашнього арешту на тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 22 вересня 2019 року без визначення застави.

На таке судове рішення захисник Саламанович О.Г. в інтересах підозрюваного

ЄУНСС №716/1103/19 Головуючий у І інстанції:

Провадження №11-сс/822/181/19 Стрілець Я.С.

Категорія: ст.183 КПК України Суддя-доповідач: Станковська Г.А.

подав апеляційну скаргу із проханням ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати більш м`який запобіжний захід та визначити заставу у мінімальному розмірі.

Вважає необґрунтованим посилання слідчого судді на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а запобіжний захід у виді тримання під вартою -недоцільним.

Так, апелянт зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження того, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Також захисник Саламанович О.Г. наголошує на тому, що підозрюваний має постійне місце проживання в АДРЕСА_1, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, працює на будівництві різноробочим, що для підозрюваного є основним джерелом прибутку.

Вважає, що суд прийшов до хибного висновку про недоцільність застосування застави, оскільки кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , вчинене із застосуванням насильства, яке не є небезпечним в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Саламановича О.Г. та підозрюваного ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора про відсутність підстав для скасування судового рішення, дослідивши надані матеріали кримінального провадження та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Встановлено, що 10 червня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201926009000157 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України та 11 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення (а.п.4).

Згідно повідомлення про підозру, досудовим розслідуванням встановлено, що 10 червня 2019 року, близько 01 год. 30 хв., перебуваючи по АДРЕСА_2, підозрюваний ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправне значення своїх дій, застосував насильство, яке не є небезпечним в момент заподіяння, яке виразилося у нанесенні одного удару рукою в груди потерпілому ОСОБА_2 , внаслідок якого останній впав на землю. Після цього, обшукавши ОСОБА_2 , відкрито заволодів гаманцем чорного кольору, який знаходився в лівій кишені штанів ОСОБА_2 , в якому знаходились грошові кошти в сумі 1900 грн., банківські картки «ПриватБанк» та «АвальБанк», належні останньому, після чого зник у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Надані стороною обвинувачення документи для доведення необхідності зміни запобіжного заходу щодо правопорушника достатніми на даний час для звернення до суду і прийняття судового рішення та спростовуються доводи апелянта про безпідставність такого звернення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк до шести років.

Ухвалою слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 16 червня 2019 року підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, однак підозрюваний ОСОБА_1 порушив покладений на нього обов`язок цілодобово не відлучатися з місця постійного проживання з будинку по АДРЕСА_1 , внаслідок чого працівниками СКР Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області було складено рапорт.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 24.07.2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 162 ч.1 та 186 ч.3 КК України в рамках досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за № 12019260090000193 від 14.07.2019 року та №12019260090000212 від 24.07.2019 року, що свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_1 після обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту не бажає стати на шлях виправлення та, перебуваючи на волі, вчиняє інші кримінальні правопорушення, а також з метою уникнення від відповідальності та покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя встановив крім наявності достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження, є ще докази порушення ОСОБА_1 умов домашнього арешту, а тому підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу за матеріалами справи не вбачається.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника Саламановича О.Г. про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу у виді застави, як альтернативного запобіжного заходу, районним судом, хоча закон і зобов`язує суд визначити заставу як альтернативну, при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, т.я. в даному випадку існують підстави, коли суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Судова колегія не вбачає порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу захисника в інтересах підозрюваного слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 309, 405, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Саламановича О.Г. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2019 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Г.А.Станковська

Судді: О.О.Колотило

В.Я.Марчак