ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2019 року                                                 м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача Станковської Г.А.

суддів Марчака В.Я.

Семенюка К.М.

за участю секретаря Ватаманюка Р.В.

та сторін судового провадження:

прокурора Король Т.В.

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

захисника                                         Дронь О.І.

представника Оршівського

дитячого будинку                                 Гоголь Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №120192601100000138 від 23 лютого 2019 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, раніше не судимого, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

На вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2019 року прокурор Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області Григорцова Н.С. подала апеляційну скаргу.

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого:

ЄУНСС №718/919/19 Головуючий в І інстанції: Олексюк Т.І.

Категорія ч.2 ст. 125 КК України

КП №11-кп/822/318/19 Суддя - доповідач: Станковська Г.А.

-ч.2 ст. 125 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт строком на сто годин.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (законний представник ОСОБА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишено без розгляду та роз`яснено позивачу право пред`явити такий позов в порядку цивільного судочинства.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор в своїй апеляції не заперечуючи вірності кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини, вважає, що вирок Кіцманського районного суду від 06.06.2019 р. підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Посилається на те, що до неповнолітніх визнаних винними у скоєнні злочину, судом може бути призначено лише покарання, передбачене у ст. 98 КК України, виключно в межах розмірів та строків, установлених ст. 99-102 КК України. При цьому посилатися на ст. 69 КК України не потрібно.

Зазначає, що ч.1 ст. 100 КК України визначено, що громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час.

Також вказує на те, що при ухваленні вироку судом застосовано ст. 69 КК України, однак без врахування обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 ..

Просить вирок районного суду щодо ОСОБА_1 змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

22 лютого 2019 року біля 12 год. 45 хв. в приміщенні навчального класу з технічної праці Кіцманського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, розташованого в м. Кіцмань, вул. Миколайчука, 3, на початку п`ятого уроку, між учнем 9-Б класу ОСОБА_1 та вчителем трудового навчання ОСОБА_3 виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_1 , перебуваючи у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, діючи умисно, наніс кулаком правої руки два удари в область обличчя ОСОБА_3 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді гематоми навколо правого ока з крововиливом у склеру правого ока, синця та садна в ділянці чола справа, струсу головного мозку, які згідно висновку судово-медичного експерта №23-Е від 27.02.2019 року тілесні ушкодження у вигляді: синця та садна – відносяться до легких тілесних ушкоджень, струс головного мозку та гематома навколо правого ока, контузія правого ока з крововиливом в склеру правого ока – відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я.

Вимоги і доводи апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Прокурор підтримала апеляційну скаргу, наполягала на зміні вироку районного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Адвокат Дронь О.І. просила відмовити в задоволенні апеляції. Вважає, що суд дійшов правильного висновку про можливість перевиховання ОСОБА_1 без застосування більш суворішого покарання. Просить врахувати, що заявлені вимоги матеріального характеру повістю відшкодовані потерпілому.

Позиції учасників апеляційного провадження в судових дебатах.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти апеляційних вимог прокурора.

Законний представник  ОСОБА_2 не підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечувала проти неї. Вказала, що матеріальні збитки потерпілому повністю відшкодовані.

Адвокат Дронь О.І. вважала, що вирок відповідає вимогам закону і не підлягає зміні. Просила залишити міру покарання без змін.

Прокурор просив змінити вирок районного суду та призначити покарання у виді 100 годин громадських робіт, без застосування ст. 69 КК України.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких апеляційний суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення, міркування апелянта, який просив апеляцію задовольнити, а вирок суду змінити, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та представників сторони захисту, які заперечували поти задоволення апеляційних вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та з`ясувавши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегією суддів при перевірці вироку суду І інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, дії неповнолітнього ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України і висновок про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину відповідає сукупності зібраних у справі доказів, яким дано остаточну юридичну оцінку, і яка ніким не оспорюється.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із стороною обвинувачення щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність у частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Розділом XV Кримінального Кодексу України визначено особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, яким повинен керуватися суд при розгляді справ щодо неповнолітніх осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

Неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з п.3 ч.1 ст. 66 КК (2341-14) є обставиною, яка пом`якшує покарання. Вона обов`язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом`якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч.1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).

Висновки суду про наявність чи відсутність обставин, які пом`якшують покарання неповнолітнього, мають бути вмотивовані у вироку.

Як вбачається з вироку районного суду,  ОСОБА_1  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України за обставин вказаних у вироку та, які ніким не заперечуються. Районним судом  ОСОБА_1  призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт строком на сто годин.

Так, санкцією ч.2 ст. 125 КК України, передбачено покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 100 КК України, громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», а саме п.11.передбачено, що згідно зі ст. 98 КК ( 2341-14) до неповнолітніх як основні покарання можуть бути застосовані лише штраф, громадські та виправні роботи, арешт і позбавлення волі на певний строк, а як додаткові - штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Застосування до осіб, які на час постановлення вироку не досягли шістнадцятирічного віку, таких покарань, як громадські та виправні роботи, а також арешту законом не передбачено.

Перелік видів покарань, визначений у ст. 98 КК, є вичерпним, інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття. Визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статей 99-102 КК.

Відповідно до п.13 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, громадські роботи згідно з ч.1 ст. 100 КК (2341-14) призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 годин (не більше ніж дві години на день) і полягають у виконанні ним у вільний від навчання чи основної роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

У зв`язку з чим, в суду були всі підстави не застосовувати до неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 69 КК України при призначенні покарання. Крім того, судом належним чином та у відповідності до вимог ст. 69 КК України, її застосування не вмотивовано.

Отже, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, колегія суддів виходить з наведеного вище, а також керується вимогами ст. 98, 100, 103 КК України.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, встановлено в судовому засіданні та перевірено колегією суддів, неповнолітній ОСОБА_1 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, а також особу обвинуваченого, зокрема його молодий вік - 16 років, має статус дитини-сироти та в дитячому будинку, позитивно характеризується навчальним закладом та за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря-нарколога.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та повне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Крім того, районним судом взято до уваги висновок судово-психіатричної експертизи №199 від 20.03.2019 року, проведеної на підстав ухвали слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.03.2019 року, згідно якої, ОСОБА_1 на час проведення експертизи ознак психічного захворювання не виявляв, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та тимчасового розладу у психічної діяльності також не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Рівень інтелектуальних досягнень ОСОБА_1 знаходиться в межах низької норми. В структурі особистості та емоційної сфери – риси егоцентризму, імпульсивності, емоційної нестійкості, нестійкості самооцінки, однак рівень розвитку функцій саморегуляції та самоконтролю є достатнім.

Враховуючи індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 , рівень сформованості психічних функцій, він міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. За даними експериментально-психологічного дослідження не виявлено індивідуально-психологічних особливостей, які б носили яскраво виражений характер та могли б суттєво вплинути на поведінку ОСОБА_1 в ситуації правопорушення. Як не психічно хворий, ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

З досудової доповіді Кіцманського районного сектору з питань пробації, вбачається, що ймовірність вчинення ОСОБА_1 повторного правопорушення є середня, його виправлення без позбавлення волі або обмеження волі є можливим. Виконання покарання можливе за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, погоджуючись із доводами прокурора наведеними в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання слід змінити.

Керуючись ст. 98, 100, 103 КК України та ст. 404, 405, п.2 ч.1 ст. 407, п.4 ч.1 ст. 408, п.4 ч.1 ст. 409, п.2 ч.1 ст. 413, 418, 419, 426, 484, 485, 487, 488 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області Григорцової Н.С. – задовольнити.

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст. 125 КК України в частині призначення покарання – змінити.

Визнати неповнолітнього ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та призначити покарання у виді 30 (тридцяти) годин громадських робіт.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення проте може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Суддя-доповідач: Г.А. Станковська

Судді: В.Я. Марчак

К.М. Семенюк