Справа № 461/4226/19                                        Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 33/811/768/19                                Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року, –

з участю прокурорів Вітковської І.М., Курача Ю.І.,

правопорушника ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 384 грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду молодшого інспектора 2-ої категорії відділу режиму і охорони державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)», являючись відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», (надалі Закону) та примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, будучи звільненим із вказаної посади, згідно наказу державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» №51 о/с від 30.06.2017 року, в порушення вимог ч.2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі Декларація), за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що постанова судді не відповідає чинному законодавству.

Вважає помилковими прийняті до уваги судом твердження оперуповноваженого УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України про те, що датою виявлення правопорушення є 15.05.2019 року, оскільки днем виявлення правопорушення слід вважати день виявлення уповноваженим органом (Національним агентством з питань запобігання корупції) неопублікування декларації, або день, коли НАЗК стало відомо про те, що декларацію не опубліковано в строк.

Зазначає, що вказане правопорушення вчинено ним без умислу приховати будь-які доходи чи факти, про що свідчить те, що він добровільно подав 26 квітня 2018 року декларацію за 2017 рік, яка охоплює і період, що включений до поданої своєчасно декларації.

Акцентує, що оскільки на момент розгляду справи Галицьким районним судом м. Львова строки, передбачені ч.3 ст. 38 КУпАП закінчились, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягало закриттю. Накладення на нього адміністративного стягнення за межами строку, визначеного ч.3 ст. 38 КУпАП є незаконним.

Просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження в справі на підставі ч.3 ст. 38 КУпАП.

Під час апеляційного розгляду правопорушник ОСОБА_1 змінив апеляційні вимоги, визнав свою вину та просив, з врахуванням щирого каяття, а також подання 26 квітня 2018 року декларації, яка охоплює і період, який повинен був бути висвітлений у несвоєчасно поданій декларації, звільнити його від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю, обмежитись усним зауваженням, оскільки вищезгадане адміністративне правопорушення не становить великої суспільної шкоди і не завдало значних збитків будь-чиїм інтересам.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 про підтримання апеляційної скарги зі змінами, думку прокурора про її заперечення та залишення постанови суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у оскаржуваному рішенні доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії правопорушника ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і перевіряє постанову місцевого суду, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП лише в межах апеляційної скарги.

Ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, а відтак, повинен був і міг передбачати шкідливі наслідки невиконання вимог ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності й обмежитися усним зауваженням. Оскільки у цій статті не міститься визначення та переліку малозначних правопорушень, це питання має вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи з того, що малозначні правопорушення - це такі дії, які не спричинили, або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Водночас, одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки такі несуть негативні наслідки, можуть сприяти підриву авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування і зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визначені як малозначні.

Відтак, апеляційний суд вважає, що призначене судом І інстанції ОСОБА_1 стягнення, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і не вбачає підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. – без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати

з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду    Галапац І.І.