УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 740/5664/18

провадження № 51-3795ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Босенка Ю. Г. на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018270000000144 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ніжині Чернігівської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ., такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Суть питання

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 23 липня 2018 року приблизно о 00:38 він, у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Skoda Superb» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, викликаних туманом, по вул. Борзнянський шлях у м. Ніжині Чернігівської обл. у напрямку до вул. Московська перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком п. 5.45 , несвоєчасно виявив заокруглення проїзної частини вправо та з`їхав на ліве узбіччя відносно напрямку свого руху в кювет, де автомобіль під його керуванням перекинувся та зіткнувся з електричною опорою.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_2 спричинено тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть, а пасажир ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 19 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

У касаційній скарзі адвокат Босенко Ю. Г., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити постановлені щодо засудженого судові рішення та призначити йому більш м`яке покарання із застосуванням статей 75, 76 КК.

Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат указує на те, що судами при призначенні покарання ОСОБА_1 не було враховано, що останній має на утриманні матір та хворих доньку і дружину, а також стан здоров`я самого засудженого. Стверджує захисник про неврахування апеляційним судом позиції потерпілих, які просили призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК і на даний час своєї позиції вони не змінили та просять призначити ОСОБА_1 міру покарання не пов`язану із позбавленням волі. Крім того, ОСОБА_4 зазначає, що не були перевірені доводи засудженого про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а також не враховано, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та місце роботи, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував потерпілим заподіяну шкоду. Вказані обставини, на думку адвоката, свідчать про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 ККВерховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині адвокат не оскаржує.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є:

- кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права;

- уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»;

- юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо;

- оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 цього Кодексу тощо;

- індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

Частиною 2 ст. 50 КК закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 згідно з указаними нормами закону врахував: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, котрий позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні малолітню дитину і те, що його дружина є інвалідом третьої групи. Крім того, суд визнав щире каяття ОСОБА_1 , і відсутність матеріальних претензій потерпілих до засудженого, як обставини, що пом`якшують покарання, а вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння - як обставину, що його обтяжує.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання на рівні мінімальної межі санкції статті, за якою його засуджено.

Зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії ухвали апеляційного суду вбачається, що засуджений ОСОБА_1 , не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо невідповідності призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину через суворість, які за змістом та суттю аналогічні доводам, викладеним адвокатом у касаційній скарзі.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив усі посилання й доводи, викладені ОСОБА_1 у згаданій апеляційній скарзі, і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду в частині призначення засудженому покарання, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши належні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність Верховний Суд не вбачає, як і не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Таким чином, суди, як першої так апеляційної інстанцій, зробили обґрунтований висновок щодо призначення ОСОБА_1 покарання з реальним його відбуванням, оскільки внаслідок умисного порушення останнім правил дорожнього руху, яке полягало в тому, що засуджений, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, взяв пасажирів до свого автомобіля, і, керуючи останнім, перевищив швидкість руху, що призвело до спричинення невідворотних наслідків у виді смерті однієї особи та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень другій особі, а тому дані про особу ОСОБА_1 , стан здоров`я засудженого та його рідних, наявність утриманців, позиція потерпілих щодо призначення йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі, не дають підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що вирок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, у частині визначення виду й розміру призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, умотивованість їх висновків з питання правильності призначеного ОСОБА_1 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, адвокат у касаційній скарзі не навів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Босенка Ю. Г. на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 червня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський С. Б. Фомін