Справа № 761/12532/19 Головуючий у І інстанції Мєлєшак О.В.

Провадження № 33/824/2378/2019 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 352 грн. 40 коп. судового збору,

В С Т А Н О В И В :

За постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 17.03.2019 року о 21 годині 20 хвилин по вул. Л.Толстого, 55 в м. Києві, керував автомобілем марки «Daewoo», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці, і, в порушення п. 2.5 ПДР, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що 17.03.2019 року відмовився від проходження огляду в медичному закладі під тиском працівників поліції та внаслідок підбурювання. Зазначає, що його транспортний засіб на момент його спілкування з поліцейськими не рухався і висновок поліцейських про те, що він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, є помилковим, тому підстав для проходження огляду у відповідності до ст. 266 КУпАП не було. Підкреслює, що ним надано висновок з КМНКЛ «Соціотерапія», який підтверджує, що ОСОБА_1 не перебував в стані наркотичного сп`яніння. Також вказує на те, що позбавлення права керування транспортними засобами поставить його в скрутне матеріальне становище, оскільки працює неофіційно в службі доставки водієм на орендованій машині.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, що підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність особи настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

У відповідності до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від походження огляду на стан наркотичного сп`яніння за обставин, викладених у постанові, стверджується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями очевидців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , власними показаннями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського.

Доказам по справі у їх сукупності суддя надала належну оцінку і дійшла вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 порушення п.2.5 ПДР та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Як пояснив при апеляційному розгляді ОСОБА_1 , він приїхав на автомобілі у район залізничного вокзалу і після зупинки транспортного засобу не зміг його завести. Він звернувся за допомогою до працівників поліції, які проїжджали неподалік. Але, на їх погляд, у нього були наявні ознаки наркотичного сп`яніння і йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння. Він відмовився проїхати на огляд, оскільки процедура огляду була тривалою, його чекав малолітній брат, він не вживав наркотичні засоби, працівники поліції його не зупиняли, він не пред`явив на вимогу поліцейських посвідчення водія, оскільки не хотів їх вилучення.

Таким чином, ОСОБА_1 не заперечується факт його відмови від проходження медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 під час зустрічі з поліцейськими не здійснював функцію керування, а лише перебував біля власного автомобіля, який не заводився, не свідчить про те, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Наявність медичного висновку про те, що у нього наступного дня (18.03.2019 о 17 год) не було виявлено ознак сп`яніння не є підставою для визнання особи невинуватою у порушенні вимог п.2.5 ПДР.

Статею 17 КУпАП визначені обставини, що виключають адміністративну відповідальність, якими є ті, коли особа діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності.

Доводів про перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, необхідної оборони чи у стані неосудності, апеляційна скарга не містить.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст.33 КУпАП, зокрема, і у відповідності до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою передбачено лише одне безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Процесуальних порушень, які б слугували безумовною підставою для зміни чи скасування постанови, не встановлено.

За таких обставин постанова судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та про накладення адміністративного стягнення є законною.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Р. Шроль