ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2019 Справа № 910/5440/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до відповідача Акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 91040,82 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 91040,82 грн.

Позов обґрунтований тим, що у зв`язку із розірванням договору №1110537 від 21.12.2016 на постачання теплової енергії у гарячій воді наявні підстави для повернення відповідачем на користь позивача надлишково сплачених коштів, як безпідставно набутих Акціонерним товариством «Київенерго».

Так, 27.04.2018 між сторонами підписано додаткову угоду про розірвання договору №110537 від 21.12.2016 та станом на 01.05.2018 підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого сума передплати становить 91040,82 грн. Позивач звертався до відповідача з листом № 06/03/19 від 06.03.2019 щодо повернення передплати, на який відповідачем відповіді не надано та кошти не повернуто. У зв`язку з викладеним, позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача передоплати у заявленому розмірі.

Заперечення учасників процесу.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечував проти задоволення позову, мотивуючи його тим, що договір №1110537 від 21.12.2016 не містить жодного пункту, який би зобов`язував відповідача здійснювати сплату коштів позивачу; зміст додаткової угоди про розірвання договору свідчить про те, що виконанню підлягають грошові зобов`язання позивача перед відповідачем щодо оплати отриманої теплової енергії. А позивачем не доведено факту сплати коштів за не отриману енергію.

Також відповідач у поданому відзиві посилається на правову позицію Верховного суду викладену в постанові від 18.04.2019 справа №910/493/18, стосовно того, що сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарських операцій за певним правочином.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якому останнім викладено заперечення щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позов. Так позивач зазначає, що первинна документація та акти звіряння складалися у двох екземплярах, підписувалися представниками сторін та скріплювалися їх печатками, тому за фактичної наявності всіх документів, відповідач мав змогу їх надати до суду задля спростування начебто необгрунтованої позиції позивача стосовно наявної переплати.

Стосовно позиції відповідача, що викладені в акті звіряння обставини потребують документального підтвердження, позивач зазначає, що ним подана, окрім акт звіряння, первинна документація на підтвердження даних наведених у акті.

Крім того, відповідно до умов договору (п. 5 додатку №4 до договору) сама форма акта звіряння першочергово заповнюється відповідачем та вподальшому надається позивачу для погодження.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2019 передані позовні матеріали №910/5440/19 Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 91040,82 грн до господарського суду Донецької області за підсудністю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 21.05.2019 позивачем надано клопотання від 04.06.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2019 №910/5440/19 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

21.12.2016 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (споживач, позивач) підписаний договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110537 (договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1 договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 договору, відповідач зобов`язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору та повідомляти абонента про зміну тарифів.

Позивач, згідно п. 2.3.1 договору, зобов`язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

За умовами п. 2.3.2 договору абонент зобов`язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 713413,98 грн., ПДВ142682,80, загальна вартість разом з ПДВ 856096,77 грн.

Пунктом 1 - 2 додатку №4 до договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про Заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Згідно з п. 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Жилянська, буд. №83/ 53 - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду.

27.04.2018 між Приватним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (абонент, позивач) підписана додаткова угода до договору №1110537 від 21.12.2016, відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди розірвати з 30.04.2018 договір №1110537 від 21.12.2016, у зв`язку із чим з вказаної дати припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018.

Договір розірваний у зв`язку з припиненням 30.04.2018 дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.01.2001.

За результатами виконання договору №1110537 від 21.12.2016 станом на 01.04.2019 між сторонами підписаний акт звірки розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, за яким переплата Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" становить 91040,82 грн,

Акт підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Також судом встановлено, що 2018 році внаслідок прийняття Київською міською радою ряду розпорядчих актів акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» припинила постачання теплової енергії у м. Києві.

Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди. Цим же розпорядженням комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591, комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

З 01.05.2018 котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшло в експлуатацію до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 591 від 10.04.2018, ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, отримало КП «Київтеплоенерго».

У зв`язку з наведеним з 01.05.2018 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.

Отже, оскільки з 30.04.2018 Акціонерне товариство «Київенерго» позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість у подальшому надавати зазначені послуги, то фактично починаючи з 01.05.2018, теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

З матеріалів справи вбачається, що за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року позивачем було спожито теплову енергію, яка поставлялася відповідачем на підставі договору, на загальну суму 91040,82 грн. Даний факт підтверджується наявними у справі актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств, а саме: акт №2/2017-1110537 за лютий 2017 року на суму 10377,77 грн; акт №3/2017-1110537 за березень2017 року на суму 13545,55 грн; акт №4/2017-1110537 за квітень 2017 року на суму 307,66 грн; акт №12/2017-1110537 за грудень 2017 року на суму 6024,01 грн; акт №1/2018-1110537 за січень 2018 року на суму 25668,84 грн; акт №2/2018-1110537 за лютий 2018 року на суму 24849,49 грн; акт №3/2018-1110537 за березень 2018 року на суму 24887,44 грн; акт №4/2018-1110537 за квітень 2018 року на суму 1474,81 грн.

При цьому, на виконання умов договору позивач за вказаний період попередньо оплатив відповідачу вартість теплової енергії у гарячій воді у сумі 197816,39 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 20.02.2019 №ДН-ВЗ/62/92 разом з реєстром платежів .

За наведеними вище актами приймання-передавання товарної продукції позивачем було спожито теплової енергії на суму 106775,57 грн.

Отже, станом на 30.04.2018 у позивача існувала переплата за договором №1110537 від 21.12.2016 у сумі (197816,39-106775,57) 91040,82 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, підписаним обома сторонами без зауважень.

З метою виконання п. 7.1. договору №1110537 від 21.12.2016, позивачем на адресу відповідача направлено лист №06/03/19 щодо повернення коштів, у зв`язку з розірванням 30.04.2018 договору №1110537 від 21.12.2016 на постачання теплової енергії у гарячій воді та наявності залишку сплаченої на рахунок відповідача передплати у розмірі 91040,82 грн, позивач вимагає їх повернути на свій поточний рахунок.

Вищезазначена претензія отримана відповідачем 11.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4910108335522, проте залишена без відповіді і виконання.

Відповідачем не надано жодних первинних документів на підтвердження позиції викладеної у відзиві на позов.

У зв`язку з неповерненням коштів, позивач звернувся до суду.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що оскільки перерахована позивачем в якості передоплати за договором сума коштів у розмірі 91040,82 грн. знаходиться у відповідача, а правова підстава їх набуття - договір про постачання теплової енергії відпала, у зв`язку з його розірванням, то зазначені кошти вважаються такими, що утримуються відповідачем без належної правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

За правовою природою Договір №1110537 від 21.12.2016 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, який був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, переплата (сальдо, сума попередньої оплати) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» станом на 01.05.2018 за договором № 1110537 від 21.12.2016 складає 91040,82 грн. Факт існування вищевказаної переплати за договором підтверджується також наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та актами приймання-передавання товарної продукції.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом».

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1389/18.

Заперечення відповідача про недоведеність позивачем розрахунку наявної передоплати та відсутність такої передоплати за інформацією АТ "Київенерго" судом відхиляються, оскільки на підтвердження заявленої до стягнення суми передоплати Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" було надано суду довідку банку про платежі та реєстр платежів, акти приймання-передавання товарної продукції, підписаний представниками та скріплений печатками сторін акт звіряння розрахунків за теплову енергію, поставлену згідно Договору, станом на 30.04.2018, в той час як АТ "Київенерго" не підтверджено своїх доводів жодними доказами (навіть власною довідкою).

Окрім того, судом відмічається, що у постанові Верховного суду №910/493/18 від 18.04.2019 робиться висновок про те, що акт звіряння взаємних розрахунків не може бути єдиним доказом здійснення поставки товару за договором купівлі за відсутності в матеріалах справи інших доказів поставки товару за зазначеним договором, в тому числі первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували вчинення господарських операцій. Разом з тим, як вже встановлено судом вище, матеріали цієї справи містять первинні документи, які підтверджують перерахування позивачем коштів та передачу відповідачем товару. У справі, що розглядається акт звіряння взаєморозрахунків складений за наслідками розірвання договору, та не охоплює жодний період, а лише констатує кінцеве сальдо споживача на момент розірвання відповідного договору. Також у вказаному акті звіряння взаєморозрахунків міститься посилання на договір № 1110537 від 21.12.2016.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018 складено, підписано та скріплено печатками представником Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» та представником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 91040,82 грн.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 27.04.2018 договір розірвано сторонами з 30.04.2018, тобто правова підстава на якій були набуті кошти відпала.

З огляду на наведене, а також враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно (кошти).

Як вже встановлено судом вище, 06.03.2019 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію щодо повернення грошових коштів, у якій позивач вимагає у відповідача повернення переплати за договором у розмірі 91040,82 грн., копія даної претензії із описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком, що підтверджують її направлення на адресу відповідача (поштове відправлення № 4910108335522) містяться в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з наданої позивачем копії списку витягу з офіційного сайту «Укрпошти» щодо відстеження поштової кореспонденції, вказане вище поштове відправлення № 4910108335522 отримано відповідачем 11.03.2019.

Станом на момент розгляду спору, а ні відповіді на претензію позивача, а ні належних доказів не отримання такого листа, а ні доказів повернення грошових коштів у розмірі 91040,82 грн., відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, на даний час у розпорядженні відповідача знаходиться сума у розмірі 91040,82 грн., яка належить позивачеві та не може бути використана у зв`язку розірванням договору №1110537 від 21.12.2016 та відповідно припиненням надання відповідачем послуг теплопостачання по договору.

Належних та допустимих доказів щодо надання відповідачем позивачу теплової енергії на суму переплати до суду також не подано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15304,08 грн, відповідно до заявленого ним розрахунку судових витрат, а саме: зустріч з клієнтом для з`ясування обставин справи; отримання від клієнта інформації, що має правове значення; ознайомлення з наявними у клієнта документами та з`ясування бажаного для клієнта результату - 400 грн; зустріч з клієнтом після вивчення обставин справи з метою доведення до відома клієнта фактичних і правових підстав для виконання доручення; повідомлення клієнту, який час і обсяг роботи вимагатимуться для виконання його доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт; узгодження вчинення/невчинення яких може вплинути на результат розгляду справи - 400,00 грн; складання та подання позовної заяви та додаткових документів - 1200,00 грн; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції під час проведення судових засідань протягом усього розгляду справи у суді першої інстанції, з орієнтовного розрахунку 3 судові засідання - 3000,00 грн; супроводження розгляду справи у суді першої інстанції протягом усього розгляду справи у суді першої інстанції; складання процесуальних документів; ознайомлення із матеріалами справи; надіслання запитів тощо - 1000,00 грн; інформування клієнта про стан розгляду справи протягом розгляду справи у суді першої інстанції - 200,00 грн; за досягнення узгодженого із клієнтом результату (задоволення позовної заяви 10% від ціни позову) - 9104,08 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1,2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 договору №08/02-19/1 сторони погодили, що підприємство сплачує об`єднанню адвокатів гонорар, розмір якого узгоджується за згодою сторін і залежить від обсягу правової допомоги у звітному місяці. Щомісячно сторони підписують акт здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць (п. 3.5 договору).

Відповідно до частини 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем, у свою чергу, у відзиві на позов викладені заперечення щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу. Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що заявлений розмір витрат на правову допомогу у справі є неспівмірний зі складністю цієї справи, підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Відповідач також вказує, що позивачем не подано доказів які б підтверджували обставини щодо виставлення відповідного рахунку на оплату та обставини щодо оплати позивачем послуг адвоката, а отже відсутні підстави для її стягнення.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №906/194/18 від 05.02.2019.

Також при визначенні суми таких витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Для підтвердження понесених витрат, позивач долучив до справи у копіях: довіреність №01/04/19-2 від 01.04.2019, свідоцтво адвоката Павлової М.В. про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3675 від 02.04.2018, договір №08/02-19/1 від 08.02.2019 про надання правової (правничої) допомоги, витяг з наказу Адвокатського об`єднання «Альянс» №3-к від 29.03.2019.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано жодних первинних належних та допустимих доказів на підтвердження погодження адвокатським об`єднанням з позивачем розміру гонорару за надання правової допомоги саме по цій справі, розміру витрат за надання правової допомоги, виду витрат, виду робіт. Окрім того розрахунок витрат на здійснення правової допомоги здійснений у тексті позовної заяви не може бути прийнятий судом як доказ погодження його з позивачем, оскільки сама позовна заява підписана адвокатом, а не директором позивача.

Окрім того, позивачем не подано суду первинних бухгалтерських документів, що підтверджують надання та виконання таких послуг, прийняття їх позивачем та взяття позивачем на себе зобов`язань саме в такому розмірі сплатити витрати на правову допомогу, не надано доказів належної їх сплати заявником, зокрема, не подано платіжного доручення про перерахування коштів чи прибуткового касового ордеру. Також відсутній акт фактично наданих послуг з правничої допомоги адвокатом Павловою М.В. У той час, як умовами договору про надання правової №08/02-19/1 від 08.02.2019 (пункт 3.1. розділу 3) передбачено, що доказом надання послуг адвокатом та підставою для сплати адвокату гонорару, є акт наданих послуг.

Отже, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 15304,08 грн., позивачем не було подано жодного доказу, що підтверджує фактичне надання правничої допомоги, а також доказів погодження та зобов`язання понести або понесення позивачем витрат на таку допомогу.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу повністю.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект О. Поля, будинок 40, код ЄДРПОУ 30487219) суму безпідставно набутого майна(грошових коштів) у розмірі 91040 (дев`яносто одна тисяча сорок) грн 82 коп та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 05.08.2019.

Суддя Д.М. Огороднік