У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           11 серпня 2006 року                                                                   м. Київ

   Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                                          в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.

              розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Балаклавського рудоуправління ім.Горького, РЕП-12, Севастопольської міської державної адміністрації, Балаклавської районної державної адміністрації, бюро по обміну жилої площі Севастопольської міськдержадміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ордеру на жилу кімнату недійсним, визнання обміну, приватизації, договору дарування кімнати недійсними і визнання права на користування кімнатою за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 7 липня 2005 року,

                                                             в с т а н о в и л а :

              У квітні 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Балаклавського рудоуправління ім.Горького, РЕП-12, Севастопольської міської державної адміністрації, Балаклавської районної державної адміністрації, бюро по обміну жилої площі Севастопольської міськдержадміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ордеру на жилу кімнату недійсним, визнання обміну, приватизації, договору дарування кімнати недійсними і визнання права на користування кімнатою площею 17,6 кв.м у АДРЕСА_1 в м. Севастополі, мотивуючи тим, що у спірній квартирі проживали дві сім'ї: сім'я позивачів займала кімнату площею 11 кв.м, а інша сім'я - кімнату площею 17,6 кв.м. Після отримання у 1976 році їх сусідами іншої квартири їм-позивачам повинна була виділятись звільнена кімната в комунальній квартирі як потребуючим покращення житлових умов, але у спірну кімнату заселилась ОСОБА_7, яка провела у 1986 році обмін з сім'єю ОСОБА_8, котрі у свою чергу у 1995 році приватизували кімнату, а у 1997 році подарували ОСОБА_9. Посилаючись на те, що спірна квартира повинна була виділятись їм, що в ордері є виправлення відносно площі кімнати, позивачі просили визнати недійсним  ордер НОМЕР_1 від 15 березня 1977 року, виданий на кімнату площею 17,6 кв.м, а також визнати недійсними послідуючі угоди відносно спірної кімнати і визнати за ними право на користування цією кімнатою.

              Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 лютого 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 7 липня 2005 року, позивачам в задоволенні позовних вимог відмовлено.            

  У касаційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

  Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

  Вирішуючи спір, суди обґрунтовано послались на пропуск позивачами строку позовної давності, а також вказали, що виправлення в ордері носили формальний характер, оскільки був намір виділити позивачам спірну кімнату площею 17,6 кв.м з умовою звільнення займаної площею 11 кв.м., яка повинна була виділятись ОСОБА_7; проте позивачі відмовились звільнити займану кімнату і тому вивільнену кімнату виділили ОСОБА_7, про що позивачі знали у 1977 році.

              Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

              Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

              Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

              Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

              Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

              Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.

              Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 7 липня 2005 року залишити без змін.

  Ухвала оскарженню не підлягає.

  Судді:                                                                                           Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Романюк Я.М.