16 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах   Верховного Суду України в складі:

    Левченка Є.Ф.,   Лихути Л.М.,   Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1   на    рішення  Ленінського   районного   суду м. Вінниці від 22 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2004  року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.09.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.12.2004 р., яким в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилався на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, в зв'язку з чим ставив питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що                    3.11.1999 р. позивач і його дружина ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, подарували кожний свою ½ частину спірної квартири своєму племіннику ОСОБА_2

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що позивач не мав права вимоги щодо визнання недійсним договору дарування в цілому, а також з того, що ним не доведено факт укладення договору дарування під впливом обману.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду та залишив його без змін.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні   чи відкинуті   ним,   вирішувати   питання   про   достовірність  або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Рішення Ленінського   районного   суду м. Вінниці від 22 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2004  року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :

                                       ____________________  Є.Ф. Левченко

                                       ____________________  Л.М. Лихута                     

                                       ____________________   Я.М. Романюк