Справа № 2а-2497/2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року                                         м. Саки

08 годин 30 хвилин

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді:         Щербіни Д.С.

при секретарі:         Костюковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сакському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови щодо сплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язання провести нарахування та стягнення недоплаченої за період з 2006-2008р.р. щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії в сумі 4471,20 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сакському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови щодо сплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язання провести нарахування та стягнення недоплаченої за період з 2006-2008р.р. щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії в сумі 4471,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером за віком і має пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальній захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004р. (далі – Закон № 2195-IV) щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вважаючи, що відповідач нараховує йому підвищення пенсії у меншому розмірі ніж передбачено вказаною нормою закону, позивач просив суд визнати відмову щодо сплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати провести нарахування та стягнення недоплаченої за період з 2006-2008р.р. щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії в сумі 4471,20 грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду письмову заяву, в якої просив суд розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача подав письмові заперечення, в яких посилаючись те, що позивачем був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду, наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку.

В запереченнях також вказується що, позивачу як пенсіонеру за віком нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року. Кошти на виплату спірної надбавки надходять з Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України, оскільки це буде нецільовим використанням коштів. Крім того, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, однак він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій він не застосовується. У законодавстві наявна прогалина щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на застосування Закону № 2195-IV, а так само відсутній механізм реалізації цього Закону. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви та заперечень відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, і тому, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» являється особою, яка має пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України для дітей війни, в тому числі й право на підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону № 2195-IV.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки Управління Пенсійного фонду у Сакському районі АР Крим № 1287 від 03 березня 2010 року позивачу призначена пенсію за віком та їй з січня 2008 року по березень 2010 року щомісячно нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як дитині війни, в тому числі відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Позивачем вимога щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду не заявлена у зв’язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 99, пункту 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У письмових запереченнях відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову в частині вимог, яки були заявлені позивачем з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовом щодо захисту його прав пов’язаних з бездіяльністю відповідача з приводу підвищення та виплати пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючі, що позовна заява була подана до суду 28 січня 2010 року та те, що частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючі наведене, керуючись статтями 70, 71, 99, 100, 122, 160 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,    

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сакському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови щодо сплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язання провести нарахування та стягнення недоплаченої за період з 2006-2008р.р. щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії в сумі 4471,20 грн – відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Сакський міськрайонний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складання постанови в повному обсязі і поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя