У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2004 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення 3180 грн, мотивуючи тим, що між сторонами була досягнута домовленість про передачу права власності на належну відповідачам АДРЕСА_1 в м. Києві і на виконання цієї домовленості 24 вересня 2002 року було укладено угоду про завдаток на 3180 грн, але відповідачі в подальшому відмовились від продажу квартири і повернули лише суму завдатку замість подвійної суми. ОСОБА_2, заперечуючи проти позову звернувся із зустрічною заявою про визнання недійсною угоди від 24 вересня 2002 року, посилаючись на те, що оскільки не було укладено договору купівлі-продажу квартири, то угода про завдаток не могла укладатись і є недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2004 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсною угоду про завдаток від 24 вересня 2002 року, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 і задовольняючи зустрічний позов, суди обґрунтовано прийшли до висновку, що при відсутності належним чином укладеного договору купівлі-продажу, передана сума не може вважатись завдатком відповідно до вимог ст.195 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, а є лише авансом, і тому при відмові від укладення договору купівлі-продажу не може повертатись у подвійному розмірі.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Романюк Я.М.