Справа № 2а-658/2010

                                                                          ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого   2010 року м. Сімферополь

     Суддя  Сімферопольського районного суду  Автономної Республіки Крим Хмарук Н.С., розглянувши  в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в  Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити  щомісячну соціальну  допомогу,-

                                                                        В с т а н о в и в:

      Позивач  звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі  Автономної Республіки Крим  про  зобов’язання здійснити донарахування пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2006 року по 31.12.2008 р. йому    не в повному обсязі  відповідачем нарахована щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого порушені його  законні права.

       Позивач  у судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою з проханням розглянути справу за його відсутності, позов просив задовольнити у повному обсязі.

        Представник відповідача у судове засідання не з’явився,  надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги  не визнав,  наполягав на застосуванні положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

      Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

      Згідно з пунктом 10 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

       Матеріалами справи та наявними доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

      Судом встановлено, що позивач, народився  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом   (а.с. 6), тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому   було менше 18 років, тому він є   особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

      Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Відповідно до вимог статті 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

     Пунктом 17 ст. 77 Закону України  «По державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.

      Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року зазначений пункт статті виключено та статтю 110 викладено у наступній редакції « Установити, що пільги  дітям війни , передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році  поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.»

      Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не приймав.

   Таким чином у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст. 6 Закону України «По соціальний захист дітей війни» запроваджено не було, тому вимоги позивача за 2006 рік не підлягають задоволенню.

        Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

     Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  неодноразово була   зупинена Законами України, а саме Законом України  від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України  від 28.112.2007 р. «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

      Рішеннями Конституційного Суду України  від  09.07.2007 р., 22.05.2008 р.  положення вищезазначених Законів, якими було припинено  дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані  неконституційними.

        При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний  бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати  визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Також зазначив, що це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які  обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

       Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Отже,  суд приходить до висновку, що позивач  має право на отримання підвищення пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.

      Враховуючи, що вимоги позивача  про нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги за період з  09 липня 2007 року  по 01.01.2008 року та з 22 травня 2008 року  по  31 грудня  2008 року  є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений  встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за  захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги  не підлягають задоволенню.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  11, 99, 100, 160-163,167 КАС України, суд

                                                                  П о с т а н о в и в:

       У задоволенні позову ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в  Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити  щомісячну соціальну  допомогу, відмовити.

       Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, — з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя